Голосування в Раді Європейського Союзу
| Європейський Союз |
|---|
 Це одна із статей, що входять до серії: Політичний устрій Європейського Союзу |
|
|
|
Конфігурації
|
 Європейські вибори
 |
.svg){kind=small}
Процедури голосування в Раді Європейського Союзу описані в договорах Європейського Союзу. Процедура голосування Ради Європейського Союзу (або просто «Рада» чи «Рада міністрів») була змінена наступними договорами, і наразі вона діє за системою, встановленою Лісабонським договором. Ця система відома як голосування кваліфікованою більшістю (англ. Qualified Majority Voting, QMV) і є різновидом консоціативної демократії.
Стаття 16 Договору про Європейський Союз[1] зі змінами, внесеними Лісабонським договором, передбачає, що порядок голосування в Раді, передбачений Ніццьким договором, застосовувався до 31 жовтня 2014 року.
Стаття 16[2] також визначає умови для голосування кваліфікованою більшістю, що набула чинності з 1 листопада 2014 року:
- Більшість держав-членів: 55% (включаючи щонайменше 15 з них) та
- Більшість населення: 65%.
Блокуюча меншість[3] вимагає — окрім невиконання однієї з двох вищезазначених умов — щоб щонайменше 4 країни (або, якщо не всі країни беруть участь у голосуванні, мінімальна кількість країн, що представляють понад 35% населення країн-учасниць, плюс одна країна) проголосували проти пропозиції. Таким чином, можуть бути випадки, коли акт приймається, навіть якщо умова щодо чисельності населення не виконується. Це виключає сценарії, коли 3 країни з великою чисельністю населення можуть блокувати рішення, яке підтримують інші 24 країни.[4]
Згідно з Регламентом (ЄУ) № 1260/2013[5], звичайним населенням є «всі особи, які мають звичайне місце проживання в державі-члені», незалежно від громадянства Європейського Союзу.[6]
Лісабонські правила викорінили використання «штучної» ваги голосів. Цей крок, вперше запропонований у Конституції, ґрунтується на чисельності населення та водночас визнає побоювання менших держав-членів бути переваженими більшими країнами.
Стаття 238 Договору про функціонування Європейського Союзу[7] визначає умови для посиленої кваліфікованої більшості[8], коли рішення приймається не за пропозицією Комісії чи Високого представника, яка набула чинності 1 листопада 2014 року:
- Більшість країн: 72% та
- Більшість населення: 65%.
На практиці Рада орієнтувалася на одноголосні рішення, а голосування кваліфікованою більшістю часто використовувалося просто як засіб тиску на компроміси для досягнення консенсусу. Наприклад, у 2008 році 128 зі 147 рішень Ради були одноголосними. Щодо решти рішень, загалом 32 утрималися та 8 проголосували проти відповідного рішення. Ці голоси «проти» були подані двічі Люксембургом та по одному разу Австрією, Бельгією, Данією, Іспанією, Нідерландами та Португалією.[9]
Рада, спільно з Європейським парламентом, виконує функції з розробки політики, законодавства та бюджету. Рада складається з міністрів держав-членів, відповідальних за певну сферу політики. Міністри або їхні представники беруть на себе зобов'язання від імені уряду держави-члена з питань політики та мають право голосу від імені держави-члена. Лісабонський договір у статті 16[10] визначає, що Рада діє кваліфікованою більшістю (QMV)[11] у сферах компетенції[12] за певними винятками. Голосування кваліфікованою більшістю тепер поширюється на сфери політики, які згідно з Ніццьким договором вимагали одноголосності.
Нові напрямки голосування за кількісною більшістю:[13]
Певні сфери політики залишаються предметом одностайного[en] рішення повністю або частково, такі як:
- членство в Союзі (початок переговорів про вступ,[14] асоціація, серйозні порушення цінностей Союзу тощо);
- змінити статус заморської країни або території (ЗКТ) на найвіддаленіший регіон (ООР) або навпаки.[15]
- оподаткування;[14]
- фінанси Союзу (власні ресурси, багаторічні фінансові рамки);[14]
- гармонізація у сфері соціального забезпечення та соціального захисту; [14]
- деякі положення у сфері юстиції та внутрішніх справ (європейський прокурор, сімейне право, оперативна поліцейська співпраця тощо);[14]
- певні положення екологічної політики, такі як землекористування, міське планування та політика, що впливає на енергетичний баланс;[14]
- положення про гнучкість (352 ДФЄС), яке дозволяє Союзу діяти для досягнення однієї зі своїх цілей за відсутності конкретної правової основи в договорах;
- Спільна зовнішня та безпекова політика, за винятком деяких чітко визначених випадків;[14]
- Спільна політика безпеки та оборони, за винятком встановлення Постійної структурованої співпраці;[16]
- громадянство (надання нових прав європейським громадянам, заходи боротьби з дискримінацією);
- певні інституційні питання (виборча система та склад Парламенту, певні призначення, склад Комітету регіонів та Європейського економічного та соціального комітету, місця розташування інституцій, мовний режим, перегляд договорів[14], включаючи перехідні положення тощо).
- ↑ Article 16 of the Consolidated versions of the Treaty on European Union and the Treaty on the functioning of the European Union. Publications Office of the European Union. 7 червня 2016. Архів оригіналу за 6 липня 2022. Процитовано 1 лютого 2021.
- ↑ Article 16 of the Consolidated versions of the Treaty on European Union and the Treaty on the functioning of the European Union. Publications Office of the European Union. 7 червня 2016. Архів оригіналу за 6 липня 2022. Процитовано 1 лютого 2021.
- ↑ Article 16 of the Consolidated versions of the Treaty on European Union and the Treaty on the functioning of the European Union. Publications Office of the European Union. 7 червня 2016. Архів оригіналу за 6 липня 2022. Процитовано 1 лютого 2021.
- ↑ M. Chardon (1 січня 2016). Sperrminorität (нім.). Bundeszentrale für politische Bildung. Архів оригіналу за 21 квітня 2023. Процитовано 9 жовтня 2016.
- ↑ Regulation - 1260/2013 - EN - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu (англ.). Процитовано 7 квітня 2026.
- ↑ Regulation (EU) No 1260/2013. EUR-Lex. 20 листопада 2013. Процитовано 15 лютого 2026.
- ↑ Article 238 of the Consolidated version of the Treaty on the Functioning of the European Union. Publications Office of the European Union. Процитовано 4 липня 2024.
- ↑ Qualified majority. European Council. Архів оригіналу за 19 березня 2022. Процитовано 4 липня 2024.
- ↑ Summary of Council Acts; Council of the European Union; retrieved on 16 June 2010.
- ↑ EUR-Lex - 12016M016 - EN - EUR-Lex. Архів оригіналу за 6 липня 2022. Процитовано 1 лютого 2021.
- ↑ However, decisions of European Council, composed by the heads of state or government of each member state, are still taken by consensus as per Article 15 [Архівовано 12 March 2021 у Wayback Machine.] of the Treaty on European Union.
- ↑ Voting by unanimity [Архівовано 29 May 2023 у Wayback Machine.], Council of the European Union, accessed on 2021-02-01
- ↑ http://europa.eu/rapid/press-release_MEMO-03-23_en.htm New areas of qualified majority voting in Nice treaty
- 1 2 3 4 5 6 7 8 Does EU enlargement require voting reform?. Centre for European Reform (англ.). Архів оригіналу за 19 травня 2025. Процитовано 21 травня 2025.
- ↑ The provision reads:
Article 311 shall be repealed. A new Article 311a shall be inserted, with the wording of Article 299(2), first subparagraph, and Article 299(3) to (6); the text shall be amended as follows: [...] (e) the following new paragraph shall be added at the end of the Article: "6. The European Council may, on the initiative of the Member State concerned, adopt a decision amending the status, with regard to the Union, of a Danish, French or Netherlands country or territory referred to in paragraphs 1 and 2. The European Council shall act unanimously after consulting the Commission."
— Treaty of Lisbon Article 2, point 293 - ↑ Unanimity - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu (англ.). Архів оригіналу за 4 квітня 2025. Процитовано 16 квітня 2025.
- Voting Calculator for Council decisions [Архівовано 22 July 2017 у Wayback Machine.]
- A detailed summary of qualified majority voting [Архівовано 19 March 2022 у Wayback Machine.]
- BBC: Background on the voting weights discussion [Архівовано 26 July 2008 у Wayback Machine.]
- Analysis and history of voting weights in the Council [Архівовано 18 December 2008 у Wayback Machine.]
- New winners and old losers. A priori voting power in the EU25 [Архівовано 10 August 2007 у Wayback Machine.]
- Article at EUABC [Архівовано 28 May 2006 у Wayback Machine.]
- Full text of the Constitution – Title IV article I-25 [Архівовано 19 May 2021 у Wayback Machine.]
- Completion of the 5-th enlargement and institutional changes (votes in Council and European Parliament including Bulgaria's and Romania's from 1 Jan 2007) [Архівовано 8 July 2007 у Wayback Machine.]
- Enlargement and institutional changes. The European Commission Representation in Ireland. 16 березня 2004. Архів оригіналу за 24 грудня 2005. Процитовано 29 червня 2009.
{{cite journal}}: Cite journal вимагає|journal=(довідка) For context, subsections of this document are entitled "The European Commission", "The Council of the European Union" and "European Parliament".
.svg){kind=logo}
