Вибори до Європейського парламенту 1984

Вибори до Європейського парламенту 1984
← 1979 14–17 червня 1984 1989 →
← Колишні депутати Обрані депутати →
Усі 434 місця у Європейському парламенті; Необхідно 218 місць для більшості
Явка	61% ▼ 2,0 в. п.
	Поствиборчий склад делегації кожної з держав-членів; * Кількість місць було збільшено з 410 до 434, тому це номінальний показник
Голова Європейського парламенту до виборів; Піт Данкерт; Соціалістична група	Голова Європейського парламенту після виборів ; П'єр Пфлімлен; Європейська народна партія

Вибори до Європейського парламенту 1984 року стали першими з моменту інавгураційних виборів 1979 року та розширення Європейської Спільноти 1981 року, коли до її складу увійшла Греція. Вони також були останніми перед вступом Іспанії та Португалії в 1986 році.

Результати засвідчили, що лівоцентристські та праві євродепутати здобули перевагу за рахунок втрат ультралівих та правоцентристів. Соціалісти зміцнили свої позиції як найбільша фракція в Парламенті. Також відбулися помітні зміни серед менших груп: ультраправі євродепутати сформували власну фракцію, а зелені та регіоналісти об'єдналися у фракцію під назвою «Веселка». Загальна явка знизилася до 61%. Жодна партія не змогла здобути абсолютної більшості.

Виборча система

Єдиної виборчої системи для всіх держав-членів не існувало; кожна з них застосовувала власний метод, встановлений національним законодавством.

Велика Британія використовувала однотурову (мажоритарну^[en]) систему у 78 виборчих округах в Англії, Уельсі та Шотландії, тоді як у Північній Ірландії 3 місця розподілялися за пропорційною системою. Бельгія, Ірландія та Італія використовували пропорційну систему з поділом території на виборчі округи. Данія, Франція, Західна Німеччина, Греція, Люксембург та Нідерланди використовували єдину національну пропорційну систему, хоча у випадку Данії Ґренландія мала власний виборчий округ із виділенням одного мандата, а у випадку Західної Німеччини три місця для території Західного Берліна не обиралися прямим голосуванням, а призначалися Палатою депутатів Берліну, зважаючи на особливий статус міста.

Перед виборами

Зміни у розподілі місць

Кількість мандатів для кожної держави-члена, що брала участь у виборах 1979 року, залишилася незмінною. Греція, яка приєдналася у 1981 році, отримала 24 нових місця. Це збільшило загальну кількість місць у Європарламенті з 410 до 434.

Національний розподіл місць
Держава	Місць	Держава	Місць
Західна Німеччина	81	Бельгія	24
Велика Британія	81	Греція	24
Франція	81	Данія	16
Італія	81	Ірландія	15
Нідерланди	25	Люксембург	6

Вибори та перегрупування

Огляд

Соціалісти збільшили своє представництво на шість мандатів, здобувши 130 місць (проти 124 до виборів). Європейський демократичний альянс (колишні Прогресивні демократи) також досягли успіху, збільшивши кількість мандатів на сім до 29 місць. Європейська народна партія, Європейські демократи, комуністи та ліберали втратили місця. Французький Національний фронт та Італійський соціальний рух заснували фракцію «Європейські праві» — першу ультраправу групу в Парламенті. «Технічну групу незалежних депутатів» замінила група «Веселка» — об'єднання зелених та регіоналістів.

Остаточні результати


Партія або блок				Голосів	%	Місць	+/–
	Група Європейської народної партії (EPP)		Християнсько-демократична партія (Італія) (DC)	11 583 767	10,08	26	-3
			Християнсько-демократичний союз (Німеччина) (CDU)^[1]	9 308 411	8,1	34	0
			Нова демократія (Греція) (ND)	2 266 568	1,97	9	+1^[2]
			Християнсько-соціальний союз (Баварія) (CSU)	2 109 130	1,83	7	-1
			Союз за французьку демократію (UDF)^[3]^[4]^[5]^[6]	1 831 599	1,59	9	+1
			Християнсько-демократичний заклик (CDA)	1 590 218	1,38	8	-2
			Християнська народна партія (Фландрія) (CVP)	1 132 682	0,99	4	-3
			Християнсько-соціальна партія (Валлонія) (PSC)	436 108	0,38	2	-1
			Фіне Гел	361 034	0,31	6	+2
			Християнсько-соціальна народна партія (Люксембург) (CSV)	345 586	0,3	3	0
			Народна партія Південного Тіролю (SVP)	198 220	0,17	1	0
			Центр демократів (Данія) (CD)^[7]	131 984	0,11	1	0
		Усього		31 295 307	27,22	110	-5^[8]
	Соціалістична група (SOC)		Соціал-демократична партія Німеччини (SPD)^[9]	9 296 417	8,09	33	-2
			Лейбористська партія (Велика Британія)	4 865 224	4,23	32	+15
			Соціалістична партія (Франція) (PS)	4 188 875	3,64	20	0
			Італійська соціалістична партія (PSI)	3 940 445	3,43	9	0
			ПАСОК (Греція)	2 476 491	2,15	10	0^[2]
			Партія праці (Нідерланди) (PvdA)	1 785 165	1,55	9	0
			Італійська демократична соціалістична партія (PSDI)	1 225 462	1,07	3	-1
			Соціалістична партія (Фландрія) (SP)	956 518	0,83	3	0
			Соціалістична партія (Валлонія) (PS)	527 297	0,46	4	0
			Соціал-демократи (Данія)	387 098	0,34	3	0
			Люксембурзька соціалістична робітнича партія (LSAP)	211 106	0,18	2	+1
			Соціал-демократична та лейбористська партія (SDLP)	140 622	0,12	1	0
			Лейбористська партія (Ірландія)	93 656	0,08	0	-4
			Сіумут	7364	0,01	1	0
		Усього		30 101 740	26,18	130	+7^[8]
	Фракція комуністів та союзників (COM)		Італійська комуністична партія (PCI)	11 624 430	10,11	26	+2
			Французька комуністична партія (PCF)	2 261 312	1,97	10	-9
			Комуністична партія Греції	693 304	0,6	3	0^[2]
			Комуністична партія Греції (Внутрішня)	203 813	0,18	1	0^[2]
			Соціалістична народна партія (Данія) (SF)	183 580	0,16	1	0
			Комуністична партія Бельгії (KPB/PCB)	87 379	0,08	0	0
			Комуністична партія Люксембургу (KPL)	40 395	0,04	0	0
		Усього		15 094 213	13,13	41	-7^[8]
	Група лібералів і демократів (LD)		СДП–Ліберальний альянс (Велика Британія)^[10]^[11]	2 591 659	2,25	0	0
			Союз за французьку демократію (UDF)^[3]^[4]^[5]^[6]	2 569 499	2,24	12	-5
			Італійська ліберальна партія – Італійська республіканська партія (PLI–PRI)	2 140 501	1,86	5	0
			Вільна демократична партія (Німеччина) (FDP)	1 192 624	1,04	0	-4
			Народна партія за свободу і демократію (VVD)	1 002 685	0,87	5	+1
			Реформаторська ліберальна партія (Валлонія) (PRL)	540 610	0,47	3	+1
			Партія свободи та прогресу (Фландрія) (PVV)	494 277	0,43	2	0
			Венстре (Данія)	248 397	0,22	2	-1
			Демократична партія (Люксембург) (DP)	218 481	0,19	1	-1
			Томас Джозеф Магер^[en] (Незалежний кандидат від Ірландії)^[12]^[13]	55 079	0,05	1	–
			Ліберальна партія (Греція, сучасна) (RV)	20 908	0,02	0	0^[2]
		Усього		11 074 720	9,63	31	-9
	Група європейських демократів (ED)		Консервативна партія (Велика Британія)	5 426 866	4,72	45	-15
			Консервативна народна партія (Данія) (DKF)^[14]	414 177	0,36	4	+2
			Ольстерська юніоністська партія (UUP)	147 169	0,13	1	0
		Усього		5 988 212	5,21	50	-14
	Група Європейського демократичного альянсу (EDA)		Об'єднання на підтримку республіки (RPR)^[3]^[4]^[5]^[6]	4 282 498	3,73	20	+5
			Фіанна Файл	438 946	0,38	8	+3
			Шотландська національна партія (SNP)	230 594	0,2	1	0
		Усього		4 952 038	4,31	29	+7^[15]
	Група Європейських правих (DR)		Італійський соціальний рух (MSI)^[16]	2 274 556	1,98	5	+1
			Національний фронт (FN)	2 210 334	1,92	10	Нова
			Національний політичний союз (Греція) (EPEN)	136 642	0,12	1	Нова
		Усього		4 621 532	4,02	16	Нова
	Група «Веселка» (RBW)		Зелені (Західна Німеччина)	2 025 972	1,76	7	+7
			Пролетарська демократія (Італія) (DP)^[17]	506 753	0,44	1	0
			Народний союз (Фландрія) (VU)^[17]	484 494	0,42	2	+1
			Народний рух проти ЄЕС (Данія)(інші мови)^[17]	413 808	0,36	4	0
			Зелена прогресивна угода (Нідерланди)^[18]	296 488	0,26	2	Нова
			Агалев	246 712	0,21	1	+1
			Еколо	220 663	0,19	1	+1
			Федералізм — Європа народів (Італія)	193 430	0,17	1	+1
			Партія пролетарської єдності (Італія) (PdUP)^[17]^[19]^[20]^[21]	89 998	0,08	1	0
			Незалежна Фіанна Файл^[17]	32 504	0,03	0	-1
		Усього		4 510 822	3,92	20	Нова
	Незалежні депутати (NI)		Радикальна партія (Італія) (PR)^[17]	1 199 876	1,04	3	0
			SGP–GPV–RPF (Нідерланди)	275 786	0,24	1	Нова
			Жозе Аппар(інші мови) (Незалежний кандидат від Бельгії, Валлонія)^[22]^[23]^[24]	234 996	0,2	1	–
			Демократична юніоністська партія (DUP)	230 251	0,2	1	0
			Єф Ульбюргс^[en] (Незалежний кандидат від Бельгії, Фландрія)^[25]^[23]^[26]	23 184	0,02	1	–
		Усього		1 964 093	1,71	7	-2
	Інші партії та кандидати			5 363 569	4,67	0	-9
Усього				114 966 246	100	434	–

Джерело: Belgian Elections, Folketingsårbog, France Politique, jcautran.free.fr, Politiquemania, ElectionsIreland.org, ElectionsIreland.org, Ikaria, Italian Ministry of the Interior, Public.lu, Kiesraad, UK Parliament briefing, Federal Statistics Office, Wahlen-in-Deutschland.de, Europe Politique

Вибори до Європейського парламенту 1984 — Групи станом на 23–26 липня 1984
Група		Опис	Голова	Євродепутати
	SOC	Соціал-демократи	Руді Арндт^[en]	130
	EPP	Християнські демократи	Еґон Клепш	110
	ED	Консерватори	Генрі Пламб	50
	COM	Комуністи та крайні ліві	Джанні Черветті(інші мови)	41
	LD	Ліберали та ліберал-демократи	Симона Вейль	31
	EDA	Націонал-консерватори	Крістіан де Ла Мален^[en]	29
	RBW	Зелені та регіоналісти	Ельзе Гаммеріх^[en] Яак Вандемелебруке(інші мови) Брам ван дер Лек^[en] Пауль Стаес^[en]	20
	DR	Ультраправі націоналісти	Жан-Марі Ле Пен	16
	NI	Незалежні	немає	7	Усього: 434	Джерела: [Архівовано 27 February 2008 у Wayback Machine.]

Голоси (зведення)

EPP			27.22%
SOC			26.18%
COM			13.13%
LD			9.63%
ED			5.21%
EDA			4.31%
DR			4.02%
RBW			3.92%
NI			1.71%
Інші			4.67%

Мандати (зведення)

SOC			29.95%
EPP			25.35%
ED			11.52%
COM			9.45%
LD			7.14%
EDA			6.68%
RBW			4.61%
DR			3.69%
NI			1.61%

Результати за країнами

Фракція Країна	SOC	EPP	ED	COM	LD	EDA	RBW	DR	NI	Разом
Бельгія	4 PS 3 SP	4 CVP 2 PSC			3 PRL 2 PVV		2 VU 1 Агалев 1 Еколо		2 Незал.	24
Данія	3 A 1 Siu	1 D	4 C	1 SF	2 V		4 N(інші мови)			16
Франція	20 PS	7 UDF 2 UDF (CDS)		10 PCF	6 UDF (PR) 5 UDF 1 UDF (PRV)	20 RPR	UPC	10 FN		81
Греція	10 ПАСОК	9 ND		3 KKE 1 KKE–E				1 EPEN		24
Ірландія		6 FG			1 Незал.	8 FF				15
Італія	9 PSI 3 PSDI	26 DC 1 SVP		26 PCI	3 PLI 2 PRI		1 PdUP 1 DP 1 PSd'Az	5 MSI	3 PR	81
Люксембург	2 LSAP	3 CSV			1 DP					6
Нідерланди	9 PvdA	8 CDA			5 VVD		1 PSP 1 PPR		1 SGP	25
Велика Британія	32 LAB 1 SDLP		45 CON 1 UUP			1 SNP			1 DUP	81
Західна Німеччина	33 SPD	34 CDU 7 CSU					7 Grünen			81
Разом	130	110	50	41	31	29	20	16	7	434

Статистика

Вибори до Європейського парламенту 1984 — Статистика
Регіон	Дати	Місця	Виборці	Явка	Попередні	Наступні	Виборча система	Джерела
Європейська спільнота (ЄС-10)	14, 17 червня 1984	434	200 505 752	61%	1979	1989	Усюди пропорційна, за винятком Великої Британії (крім Північної Ірландії), де використовувалася мажоритарна система відносної більшості	[Архівовано 25 March 2009 у Wayback Machine.] [Архівовано 11 September 2008 у Wayback Machine.]

Вибори до Європейського парламенту 1984 — Хронологія змін
Перший парламент			Вибори 1984 та перегрупування		Другий парламент
Групи		Довиборчий склад 1 січня	Зміна	Результати 23 липня	Нові групи		Перша сесія 23 липня
	SOC	124	+6	130		SOC	130
	EPP	117	-7	110		EPP	110
	ED	63	-13	50		ED	50
	COM	48	-7	41		COM	41
	LD	38	-7	31		LD	31
	EPD	22	+7	29		EDA	29
	CDI	12	+8	20		RBW	20
	NI	10	+13	7		NI	7
	NI	10	+13	16		DR	16
Разом		434	+0	434	Разом		434
Джерела: [Архівовано 11 September 2008 у Wayback Machine.] [Архівовано 27 February 2008 у Wayback Machine.]

Вибори до Європейського парламенту 1984 — Делегації станом на 23 липня 1984
Група		Опис	Деталі	%	Євродепутати
	SOC	Соціал-демократи	ФРН 33, Бельгія 7, Данія 4, Франція 20, Італія 12, Люксембург 2, Нідерланди 9, Велика Британія 33, Греція 10	30%	130
	EPP	Християнські демократи	ФРН 41, Бельгія 6, Данія 1, Франція 9, Ірландія 6, Італія 27, Люксембург 3, Нідерланди 8, Греція 9	25%	110
	ED	Консерватори	Данія 4, Велика Британія 46	12%	50
	COM	Комуністи та крайні ліві	Данія 1, Франція 10, Італія 26, Греція 4	9%	41
	LD	Ліберали та ліберал-демократи	Бельгія 5, Данія 2, Франція 12, Ірландія 1, Італія 5, Люксембург 1, Нідерланди 5	7%	31
	EDA	Націонал-консерватори	Франція 20, Ірландія 8, Велика Британія 1	7%	29
	RBW	Зелені та регіоналісти	ФРН 7, Бельгія 4, Данія 4, Італія 3, Нідерланди 2	5%	20
	DR	Ультраправі націоналісти	Франція 10, Італія 5, Греція 1	4%	16
	NI	Незалежні	Бельгія 2, Італія 3, Нідерланди 1, Велика Британія 1	2%	7
Джерела: [Архівовано 27 February 2008 у Wayback Machine.]				100%	434

Примітки

↑ Включно з двома непрямо обраними депутатами від Західного Берліна
1 2 3 4 5 Порівняно з результатами 1981 року
1 2 3 У складі списку UDF-RPR
1 2 3 Лише члени UDF, які увійшли до фракції EPP
1 2 3 Marius Autran and Jean-Claude Autran. Elections européennes du 17 juin 1984 (2e législature). jcautran.free.fr. Процитовано 8 жовтня 2024.
1 2 3 Laurent de Boissieu. Élections européennes 1984. france-politique.fr. France Politique. Процитовано 8 жовтня 2024.
↑ Член фракції Європейські демократи на виборах 1979 року
1 2 3 Враховуючи грецьких євродепутатів, обраних у 1981 році
↑ Включно з одним непрямо обраним депутатом від Західного Берліна
↑ Dimitri Almeida (2012). The Impact of European Integration on Political Parties: Beyond the Permissive Consensus. Taylor & Francis. с. 102—103. ISBN 978-1-136-34039-0.
↑ ELECTION OF THE EUROPEAN PARLIAMENT 17 JUNE 1984 (in Italian) (PDF). lipari.istat.it. ISTAT. Архів оригіналу (PDF) за 6 червня 2024. Процитовано 25 червня 2024.
↑ Thomas Joseph MAHER. www.europarl.europa.eu. European Parliament. Процитовано 25 червня 2024.
↑ European Election: June 1984, Munster, European Parliament. www.electionsireland.org. Процитовано 17 серпня 2025.
↑ List of Danish MEPs (in Danish) on Wayback Machine (PDF). www.europarl.dk. European Parliament. Архів оригіналу (PDF) за 31 березня 2012. Процитовано 25 червня 2024.
↑ Порівняно з результатом Європейських прогресивних демократів у 1979 році
↑ Була частиною незалежних на виборах 1979 року
1 2 3 4 5 6 Член Технічної групи незалежних на виборах 1979 року
↑ Включаючи Комуністичну партію Нідерландів, яка була членом Фракції комуністів та союзників на виборах 1979 року
↑ Лучіана Кастелліна^[en], обрана за списком Італійської комуністичної партії
↑ Europee 17/06/1984 - Area ITALIA + ESTERO - Circoscrizione ITALIA NORD-ORIENTALE. elezionistorico.interno.gov.it. Eligendo. Процитовано 18 серпня 2025.
↑ Luciana CASTELLINA. www.europarl.europa.eu. European Parliament. Процитовано 18 серпня 2025.
↑ обраний за франкомовним списком Соціалістичної партії
1 2 Gérard-Libois, Jules; Julin, Malou; Mabille, Xavier (9 листопада 1984). Élections européennes en Belgique: géographie des votes de préférence [The European Elections in Belgium: Geography of the Preference Votes] (Звіт) (French) . Courrier hebdomadaire du CRISP. Процитовано 18 серпня 2025.
↑ José H.G. HAPPART. www.europarl.europa.eu. European Parliament. Процитовано 18 серпня 2025.
↑ обраний за нідерландськомовним списком Соціалістичної партії
↑ Jef L.E. ULBURGHS. www.europarl.europa.eu. European Parliament. Процитовано 17 серпня 2025.

Посилання

Спеціальний випуск Electoral Studies присвячений виборам.
Вибори депутатів Європейського парламенту European Navigator
Повні результати виборів Elections Online (фр.)

[1] Включно з двома непрямо обраними депутатами від Західного Берліна

[auto5-2] 1 2 3 4 5 Порівняно з результатами 1981 року

[auto-3] 1 2 3 У складі списку UDF-RPR

[auto1-4] 1 2 3 Лише члени UDF, які увійшли до фракції EPP

[auto6-5] 1 2 3 Marius Autran and Jean-Claude Autran. Elections européennes du 17 juin 1984 (2e législature). jcautran.free.fr. Процитовано 8 жовтня 2024.

[auto4-6] 1 2 3 Laurent de Boissieu. Élections européennes 1984. france-politique.fr. France Politique. Процитовано 8 жовтня 2024.

[7] Член фракції Європейські демократи на виборах 1979 року

[auto3-8] 1 2 3 Враховуючи грецьких євродепутатів, обраних у 1981 році

[9] Включно з одним непрямо обраним депутатом від Західного Берліна

[Almeida2012-10] Dimitri Almeida (2012). The Impact of European Integration on Political Parties: Beyond the Permissive Consensus. Taylor & Francis. с. 102—103. ISBN 978-1-136-34039-0.

[11] ELECTION OF THE EUROPEAN PARLIAMENT 17 JUNE 1984 (in Italian) (PDF). lipari.istat.it. ISTAT. Архів оригіналу (PDF) за 6 червня 2024. Процитовано 25 червня 2024.

[12] Thomas Joseph MAHER. www.europarl.europa.eu. European Parliament. Процитовано 25 червня 2024.

[13] European Election: June 1984, Munster, European Parliament. www.electionsireland.org. Процитовано 17 серпня 2025.

[14] List of Danish MEPs (in Danish) on Wayback Machine (PDF). www.europarl.dk. European Parliament. Архів оригіналу (PDF) за 31 березня 2012. Процитовано 25 червня 2024.

[15] Порівняно з результатом Європейських прогресивних демократів у 1979 році

[16] Була частиною незалежних на виборах 1979 року

[auto2-17] 1 2 3 4 5 6 Член Технічної групи незалежних на виборах 1979 року

[18] Включаючи Комуністичну партію Нідерландів, яка була членом Фракції комуністів та союзників на виборах 1979 року

[19] Лучіана Кастелліна^[en], обрана за списком Італійської комуністичної партії

[20] Europee 17/06/1984 - Area ITALIA + ESTERO - Circoscrizione ITALIA NORD-ORIENTALE. elezionistorico.interno.gov.it. Eligendo. Процитовано 18 серпня 2025.

[21] Luciana CASTELLINA. www.europarl.europa.eu. European Parliament. Процитовано 18 серпня 2025.

[22] обраний за франкомовним списком Соціалістичної партії

[auto7-23] 1 2 Gérard-Libois, Jules; Julin, Malou; Mabille, Xavier (9 листопада 1984). Élections européennes en Belgique: géographie des votes de préférence [The European Elections in Belgium: Geography of the Preference Votes] (Звіт) (French) . Courrier hebdomadaire du CRISP. Процитовано 18 серпня 2025.

[24] José H.G. HAPPART. www.europarl.europa.eu. European Parliament. Процитовано 18 серпня 2025.

[25] обраний за нідерландськомовним списком Соціалістичної партії

[26] Jef L.E. ULBURGHS. www.europarl.europa.eu. European Parliament. Процитовано 17 серпня 2025.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]

[18]

[19]

[20]

[21]

[22]

[23]

[24]

[25]

[26]

п о р Вибори до Європейського парламенту
1979	Бельгія^[en] Велика Британія^[en] Данія^[en] Ірландія^[en] Італія^[en] Люксембург^[en] Нідерланди^[en] Франція^[en] ФРН^[en]
1984	Бельгія^[en] Велика Британія^[en] Греція^[en] Данія^[en] Ірландія^[en] Італія^[en] Люксембург^[en] Нідерланди^[en] Франція^[en] ФРН^[en]
1989	Бельгія^[en] Велика Британія^[en] Греція^[en] Данія^[en] Ірландія^[en] Іспанія^[en] Італія^[en] Люксембург^[en] Нідерланди^[en] Португалія^[en] Франція^[en] ФРН^[en]
1994	Бельгія^[en] Велика Британія^[en] Греція^[en] Данія^[en] Ірландія^[en] Іспанія^[en] Італія^[en] Люксембург^[en] Нідерланди^[en] Німеччина^[en] Португалія^[en] Франція^[en]
1999	Австрія^[en] Бельгія^[en] Велика Британія^[en] Греція^[en] Данія^[en] Ірландія^[en] Іспанія^[en] Італія^[en] Люксембург^[en] Нідерланди^[en] Німеччина^[en] Португалія^[en] Фінляндія^[en] Франція^[en] Швеція^[en]
2004	Австрія^[en] Бельгія^[en] Велика Британія^[en] Греція^[en] Данія^[en] Естонія Ірландія^[en] Іспанія^[en] Італія^[en] Кіпр^[en] Латвія^[en] Литва^[en] Люксембург^[en] Мальта^[en] Нідерланди^[en] Німеччина^[en] Польща Португалія^[en] Словаччина Словенія^[en] Угорщина Фінляндія^[en] Франція^[en] Чехія Швеція^[en]
2009	Австрія Бельгія^[en] Болгарія^[en] Велика Британія Греція^[en] Данія^[en] Естонія Ірландія Іспанія^[en] Італія^[en] Кіпр^[en] Латвія^[en] Литва Люксембург^[en] Мальта^[en] Нідерланди^[en] Німеччина^[en] Польща Португалія^[en] Румунія^[en] Словаччина^[en] Словенія^[en] Угорщина Фінляндія^[en] Франція^[en] Чехія Швеція^[en]
2014	Австрія^[en] Бельгія^[en] Болгарія Велика Британія Греція Данія^[en] Естонія Ірландія Іспанія^[en] Італія^[en] Кіпр^[en] Латвія^[en] Литва^[en] Люксембург Мальта^[en] Нідерланди^[en] Німеччина^[en] Польща^[en] Португалія Румунія Словаччина Словенія^[en] Угорщина Фінляндія^[en] Франція^[en] Хорватія Чехія^[en] Швеція
2019	Австрія^[en] Бельгія^[en] Болгарія^[en] Велика Британія^[en] Греція^[en] Данія^[en] Естонія Ірландія^[en] Іспанія^[en] Італія^[en] Кіпр^[en] Латвія^[en] Литва^[en] Люксембург^[en] Мальта^[en] Нідерланди^[en] Німеччина^[en] Польща^[en] Португалія^[en] Румунія^[en] Словаччина^[en] Словенія^[en] Угорщина^[en] Фінляндія^[en] Франція^[en] Хорватія Чехія Швеція
2024	Австрія^[en] Бельгія^[en] Болгарія^[en] Греція^[en] Данія^[en] Естонія^[en] Ірландія^[en] Іспанія^[en] Італія^[en] Кіпр^[en] Латвія^[en] Литва^[en] Люксембург^[en] Мальта^[en] Нідерланди^[en] Німеччина Польща^[en] Португалія^[en] Румунія^[en] Словаччина^[en] Словенія^[en] Угорщина^[en] Фінляндія^[en] Франція^[en] Хорватія Чехія^[en] Швеція^[en]
2029	Австрія Бельгія Болгарія Греція Данія Естонія Ірландія Іспанія Італія Кіпр Латвія Литва Люксембург Мальта Нідерланди Німеччина Польща Португалія Румунія Словаччина Словенія Угорщина Фінляндія Франція Хорватія Чехія Швеція
Позачергові вибори	Греція (1981)^[en] Іспанія (1987)^[en] Португалія (1987)^[en] Швеція (1995)^[en] Австрія (1996)^[en] Фінляндія (1996)^[en] Болгарія (2007)^[en] Румунія (2007)^[en] Хорватія (2013)^[en] Проміжні вибори у Великій Британії (1979–1998)^[en]
Портал:Європейський Союз • Вибори до Європарламенту