Перейти до вмісту

Вибори до Європейського парламенту 2019

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вибори до Європейського парламенту 2019

← 2014
23–26 травня 2019
2024 →

Усі 751 місце до Європейського парламенту
Необхідно 376 місць для більшості
Явка198 352 638 (50,66%[1] ▲ 8,01 в. п.)
 
(Manfred Weber) EPP Summit, 19 October 2017 (37534170170) (cropped).jpg
2018 PES Congres (46352554571).jpg
Debate of lead candidates for the European Commission presidency (32917075457).jpg
Голова Манфред Вебер Франс Тіммерманс Маргрете Вестагер
Коаліція Європейська народна партія S&D Renew
Домашній регіон Німеччина Нідерланди Не балотувалася
Останні вибори 221 місце, 23,8% 191 місце, 24,4% 67 місць, 7,0%
Місць раніше 216 185 69
Місць виграно 182 154 108
Зміна кількості місць ▼ 34 ▼ 31 ▲ 39
Кількість голосів 41 211 023 35 421 084 23 788 652
Відсотків 21,0% 18,5% 13,0%
Зміна ▼ 2,8% ▼ 5,9% ▲ 6,0%

 
Speech of the Lead Candidates (47941849351).jpg
2019-07-08-Ska Keller in 2019-hart aber fair-6482.jpg
Marco Zanni 2019.jpg
Debate of lead candidates for the European Commission presidency (32917075397).jpg
Голова Бас Ейкгаут[en]
Ска Келлер
Марко Дзанні[en] Ян Заграділ[en]
Коаліція Greens-EFA ID ECR
Домашній регіон Нідерланди
Німеччина
Північно-Західна Італія Чехія
Останні вибори 50 місць, 7,3% Нова група 70 місць, 5,2%
Місць раніше 52 36 77
Місць виграно 74 73 62
Зміна кількості місць ▲ 22 ▲ 37 ▼ 15
Кількість голосів 19 886 513 20 980 853 14 207 477
Відсотків 11,7% 10,8% 8,2%
Зміна ▲ 4,4% Нова група ▲ 3,0%

 
Po poteh razprodaj 17.JPG
Debate of lead candidates for the European Commission presidency (40894701933).jpg
Голова Віолета Томич[en]
Ніко Куе[en]
Коаліція GUE/NGL
Домашній регіон Словенія
Не балотувався
Останні вибори 52 місця, 5,6%
Місць раніше 52
Місць виграно 41
Зміна кількості місць ▼ 11
Кількість голосів 10 219 537
Відсотків 6,5%
Зміна ▲ 0,9%

Поствиборчий склад делегації кожної з держав-членів

Голова Європейської комісії до виборів

Жан-Клод Юнкер
EPP

Голова Європейської комісії після виборів

Урсула фон дер Ляєн
EPP

Вибори до Європейського парламенту 2019 року відбулися в Європейському Союзі (ЄС) у період з 23 по 26 травня 2019 року. Це були дев'яті парламентські вибори з моменту перших прямих виборів у 1979 році. Загалом було обрано 751 депутата Європейського парламенту (ЄД), які представляли понад 512 мільйонів осіб із 28 держав-членів. У лютому 2018 року Європейський парламент проголосував за зменшення кількості євродепутатів із 751 до 705 у разі, якби Сполучене Королівство здійснило вихід з Європейського Союзу 29 березня 2019 року.[2] Однак Сполучене Королівство взяло участь[en] у виборах разом з іншими державами-членами ЄС після відтермінування застосування статті 50 до 31 жовтня 2019 року; отже, розподіл місць між державами-членами та загальна кількість місць залишилися такими ж, як і в 2014 році.[3]

26 травня 2019 року лівоцентристські та правоцентристські партії зазнали значних втрат, тоді як проєвропейські центристські, ліберальні та екологічні партії, а також антиєвропейські праві популістські партії досягли суттєвих успіхів.[4][5] Європейська народна партія на чолі з Манфредом Вебером здобула найбільше місць у Європейському парламенті, що зробило Вебера головним кандидатом на посаду наступного президента Європейської комісії.[6][7] Незважаючи на це, Європейська рада після виборів вирішила висунути Урсулу фон дер Ляєн на посаду нової президентки Комісії.

Новий закон

[ред. | ред. код]

7 червня 2018 року Рада ЄС погодилася на рівні послів змінити виборче законодавство ЄС та реформувати старі закони з Виборчого акту 1976 року. Метою реформи є підвищення участі у виборах, краще розуміння їхнього європейського характеру та запобігання порушенням під час голосування, з одночасною повагою до конституційних і виборчих традицій держав-членів.[8] Реформа забороняє подвійне голосування та голосування в третіх країнах, тим самим покращуючи видимість європейських політичних партій.[8] Щоб уникнути подвійного голосування, створюються контактні органи для обміну даними про виборців — процес, який має розпочатися щонайменше за шість тижнів до виборів.[8]

Європейський парламент дав свою згоду 4 липня 2018 року, і Акт був ухвалений Радою 13 липня 2018 року. Однак не всі держави-члени ратифікували Акт до виборів 2019 року, і тому ці вибори відбулися згідно з попередніми правилами.[9][10]

Політичні групи та провідні кандидати

[ред. | ред. код]

Система Spitzenkandidat

[ред. | ред. код]
Див. також: Система Spitzenkandidat

Процес Spitzenkandidat (провідного кандидата) передбачає висунення європейськими політичними партіями кандидатів на посаду президента Комісії; партія, яка здобуває найбільше місць у Європейському парламенті, отримує першу можливість спробувати сформувати більшість на підтримку свого кандидата (подібно до того, як обираються глави урядів у національних парламентських демократіях). Цей процес вперше був використаний у 2014 році й викликав спротив у декого в Європейській раді. Майбутнє цього процесу є невизначеним, але Європейський парламент намагався кодифікувати його, і партії майже напевно знову обиратимуть кандидатів.[11] 23 січня 2018 року Комітет з конституційних справ ухвалив текст, у якому зазначалося, що процес Spitzenkandidat не може бути скасований, і що Парламент «буде готовий відхилити будь-якого кандидата в процедурі призначення президента Комісії, який не був призначений як Spitzenkandidat напередодні європейських виборів».[12] У травні 2018 року опитування Євробарометра показало, що 49 % із 27 601 опитаних з усіх 28 країн ЄС вважають, що процес Spitzenkandidat допоможе їм голосувати на наступних європейських виборів, тоді як 70 % також вважають, що цей процес вимагає справжніх дебатів з європейських питань.[13]

Огляд

[ред. | ред. код]
Європейські політичні партії Фракція ЄП Провідний кандидат(и)
EPP Європейська народна партія EPP Group Манфред Вебер
PES Партія європейських соціалістів S&D Франс Тіммерманс
ACRE Альянс консерваторів і реформістів у Європі ECR Ян Заграділ
ECPM Європейська християнська політична партія[en] Немає
ALDE Альянс лібералів і демократів за Європу (партія) ALDE Group Команда Європа
EDP Європейська демократична партія Немає
EGP Європейська партія зелених Greens/EFA Бас Ейкгаут, Ска Келлер
EFA Європейський вільний альянс[en] Greens/EFA, ECR Оріол Жункерас
PEL Партія європейських лівих GUE/NGL Віолета Томич[en], Ніко Куе[en]
MENF Рух за Європу націй і свободи ENF Немає

Європейська народна партія

[ред. | ред. код]

Чинний президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер заявив, що не балотуватиметься на другий термін.[14]

На номінацію від ЄНП (EPP) претендували два кандидати:

На своєму Конгресі 2018 року в Гельсінкі ЄНП обрала Манфреда Вебера своїм Spitzenkandidat на посаду президента Європейської комісії.[17]

Партія європейських соціалістів

[ред. | ред. код]

Попередній кандидат Мартін Шульц залишив Європейський парламент у 2017 році, щоб очолити Соціал-демократичну партію Німеччини, але пішов у відставку з цієї посади у 2018 році.

Партіями-членами та організаціями ПЄС було висунуто двох кандидатів:

  • Марош Шефчович (Віце-президент Комісії) у вересні оголосив про намір очолити Комісію.[18]
  • Франс Тіммерманс (перший віце-президент Комісії, колишній міністр закордонних справ Нідерландів) у жовтні оголосив про свій намір очолити Комісію.[19]

Шефчович оголосив про зняття своєї кандидатури в листопаді та підтримав Франса Тіммерманса як Єдиного кандидата.[20]

Партія скликала позачерговий Конгрес у Лісабоні, щоб ратифікувати обрання кандидата та проголосувати за маніфест.

Європейські консерватори та реформісти

[ред. | ред. код]

Ян Заграділ, євродепутат від чеської Громадянської демократичної партії, став Spitzenkandidat від Європейських консерваторів та реформістів.

Партія Альянс лібералів і демократів за Європу

[ред. | ред. код]

Замість того, щоб виставити одного кандидата, фракція ALDE представила Команду Європи (Team Europe) із семи осіб як провідних кандидатів альянсу:[21]

Європейська партія зелених

[ред. | ред. код]

Як і у 2014 році, Зелені прийняли принцип наявності двох провідних кандидатів на європейські вибори 2019 року.[25] На відміну від 2014 року, коли кандидати обиралися через відкриті онлайн-праймеріз, цього разу двох провідних кандидатів було обрано Радою партії у Берліні в листопаді 2018 року.[26] Чотири особи, двоє з яких на той час були євродепутатами, заявили про свою кандидатуру:[26]

  • Петра Де Суттер (Сенаторка та член Парламентської асамблеї Ради Європи, кандидатка від партії Groen на виборах 2019 року)
  • Ска Келлер (Євродепутатка та кандидатка від Союз 90/Зелені на виборах 2019 року).
  • Бас Ейкгаут (Євродепутат та кандидат від GroenLinks на виборах 2019 року)
  • Атанас Шмідт (висунутий Партією зелених Болгарії)

На Конгресі 2018 року в Берліні партія обрала Ска Келлер та Баса Ейкхаута своїми Spitzenkandidaten на посаду президента Європейської комісії.

Європейський вільний альянс

[ред. | ред. код]

Оріол Жункерас, каталонський історик, науковець та колишній віце-президент Каталонії, який на момент виборів перебував у в'язниці через свою участь у референдумі щодо незалежності Каталонії 2017 року, став Spitzenkandidat від Європейського вільного альянсу.[27][28]

Партія європейських лівих

[ред. | ред. код]

Визначеними кандидатами стали Віолета Томич[en] зі Словенії та бельгійський профспілковий діяч Ніко Куе[en].[29]

Популістські та євроскептичні групи

[ред. | ред. код]

Загально очікувалося, що фракція Європа свободи та прямої демократії розпадеться після виборів. Однією з причин було те, що її найбільша частка євродепутатів походила з Сполученого Королівства, яка, як очікувалося, мала покинути ЄС до виборів. Другою причиною було те, що другий за величиною партнер, італійський Рух п'яти зірок (M5S), почувався некомфортно в цьому альянсі, безуспішно намагаючись приєднатися натомість до фракції Зелені/ЄВА або ALDE. У лютому 2019 року M5S разом із партнерами з Хорватії, Фінляндії, Греції та Польщі представили новий альянс антиістеблішментських партій, які заявляють, що не є ні лівими, ні правими.[30]

У 5-місячний період, що передував виборам до Європейського парламенту 2019 року, блог byoblu.com, який співпрацював із Рухом п'яти зірок (M5S), публікував оманливу інформацію в Twitter, поширюючи дезінформацію під час європейських виборів 2019 року.[31] Блог byoblu.com належить Клаудіо Мессорі, який був керівником відділу комунікацій Руху п'яти зірок, близьким соратником і другом Беппе Грілло.[32]

The Movement (Рух) — альянс популістських партій, створений Стівом Бенноном у 2018 році з метою участі в європейських виборах. До партій-учасниць, принаймні тимчасово, входили Ліга Півночі, Народна партія Бельгії та Брати Італії, а також, можливо, французьке Національне об'єднання. Початково задуманий як спроба об'єднати популістські партії в Європі, The Movement поки що був проігнорований партіями Альтернатива для Німеччини,[33] Партією свободи Австрії[34] та Партією незалежності Сполученого Королівства.[35] У березні 2019 року репортери оцінили проєкт Беннона як провальний.[36][37] Незадовго до виборів Марін Ле Пен з французького Національного об'єднання дистанціювалася від Беннона, уточнивши, що він не відігравав жодної ролі у кампанії її партії.[38]

У квітні 2019 року Маттео Сальвіні з італійської Ліги ініціював створення Європейського альянсу народів і націй як нової коаліції популістських, жорстко євроскептичних і антиімміграційних партій. До неї приєдналася більшість членів фракції Європа націй і свободи (включаючи Лігу, французьке Національне об'єднання, Партію свободи Австрії та нідерландську Партію свободи), а також деякі колишні партії з EFDD (Альтернатива для Німеччини) та ECR (Данська народна партія і Фінська партія). Очікувалося, що вона стане четвертою за величиною групою в парламенті з оцінкою понад 80 євродепутатів.[39]

Нові партії

[ред. | ред. код]

У 2019 році дебютували нові партії, такі як Весна (Wiosna) з Польщі, Чеська піратська партія з Чехії, USR-PLUS з Румунії, Живий стіна (Human Shield) та Міст (Most) з Хорватії, ĽSNS та Прогресивна Словаччина зі Словаччини. Деякі з нових партій вже приєдналися до європейських партій, наприклад, Список Мар'яна Шареца (LMŠ) зі Словенії є членом ALDE.

Нова Партія брекзиту (Brexit Party) здобула 29 мандатів у Сполученому Королівстві.[40] Як така, вона здобула найбільше місць серед будь-яких національних політичних партій у парламенті; німецький блок CDU/CSU також отримав 29 місць, але як альянс.

Найбільшою новою партією після виходу Сполученого Королівства є «Вперед, республіко!» (LREM) президента Франції Емманюеля Макрона, яка була створена у 2016 році та виграла президентські та парламентські вибори у Франції наступного року. Спочатку вона відмовлялася приєднатися до будь-якої з існуючих партійних сімей, натомість намагаючись сформувати нову парламентську групу проєвропейських центристів, які підтримують плани Макрона щодо реформування європейських інституцій, переманюючи членів з ALDE, EPP та S&D.[41][42] Очікувалося, що потенційними партнерами для такого проєкту стануть іспанська партія «Громадяни» (Ciudadanos), Прогресивна Словаччина та угорський Рух Моментум.[41] Однак вважалося, що гіпотетичній групі буде важко знайти євродепутатів щонайменше із семи країн-членів, як того вимагають правила для створення нової фракції.[41] У листопаді 2018 року LREM вирішила співпрацювати з ліберальною групою ALDE. Тим не менш, Макрон підкреслив, що це був лише вільний альянс, і його партія не є членом партії ALDE. Він різко розкритикував ALDE за прийняття пожертвувань від хімічної групи Bayer-Monsanto, тоді як керівник кампанії LREM пригрозив відкликати альянс.[43] У квітні та травні 2019 року LREM продовжила свої зусилля зі створення ширшої групи, що включала ALDE, а також центристські та лівоцентристські партії за межами ALDE.[44][45]

Рух «Європейська весна», ініційований Рухом за демократію в Європі 2025 (DiEM25), балотувався як пан-європейський партійний альянс з єдиним баченням для Європи — Європейським новим зеленим курсом.[46] Найбільш відомою фігурою був колишній грецький міністр Яніс Варуфакіс, який балотувався в окрузі Німеччини, але не зміг здобути мандат.[47] Незважаючи на те, що DiEM25 зібрав близько півтора мільйона голосів, жоден представник не був обраний через те, що голоси були розпорошені в різних країнах ЄС.[48]

Як нова пан-європейська партія, Volt Europa була заснована в різних європейських країнах за два роки до виборів і успішно провела кампанію у восьми країнах ЄС із єдиною транснаціональною програмою.[49] Незважаючи на те, що партія не змогла досягти своєї власної мети зі створення парламентської фракції, приблизно півмільйона голосів загалом було достатньо, щоб один із засновників, Даміан Бозелагер[en], потрапив до Європейського парламенту за німецьким списком Volt.[50] З червня 2019 року Volt входить до групи Greens/EFA.[51]

Теледебати

[ред. | ред. код]
The candidates standing onstage
Кандидати на посаду президента Європейської комісії на «Євродебатах» (травень 2019). Зліва направо: Заграділ, Куе, Келлер, Вестагер, Тіммерманс, Вебер
Таблиця теледебатів
Дата Час (CEST) Організатор Учасники Місце Мова Головний ведучий (ведучі)
17 квітня 2019 21:00 France 24 і RFI[52] Тіммерманс і Вебер Страсбург Французька Каролін де Камаре (France 24) та Домінік Байяр (RFI)
17 квітня 2019 22:00 France 24[53][54] Тіммерманс і Вебер Страсбург Англійська Кетрін Ніколсон (France 24)
29 квітня 2019 19:00 Politico Europe[55] Ейкхаут, Тіммерманс, Томич, Вергофстадт та Заграділ Маастрихт Англійська Раян Гіт (Politico Europe) та Ріанне Летшерт (Маастрихтський університет)
2 травня 2019 18:00 Financial Times[56] Келлер, Тіммерманс, Вергофстадт та Вебер Флоренція Англійська Мартін Сендбу (Financial Times)
7 травня 2019 20:15 ARD[57] Тіммерманс і Вебер Кельн Німецька Еллен Ені та Андреас Ціхович (обидва з ARD)
15 травня 2019 21:00 EBU[58] Куе, Келлер, Тіммерманс, Вестагер, Вебер та Заграділ Брюссель Англійська Емілі Тран Нгуєн[en] (France Television), Маркус Прайсс(інші мови) (ARD Німеччина) та Аннастіїна Хейккіля[fi] (YLE Фінляндія)
16 травня 2019 20:15 ZDF та ORF[59] Тіммерманс і Вебер Берлін Німецька Петер Фрай[en] (ZDF) та Інгрід Турнхер (ORF)
21 травня 2019 22:00 NOS та NTR[60] Тіммерманс і Вебер Гілверсюм Німецька та нідерландська Єрун Воллаарс (NOS)

Результати

[ред. | ред. код]

За політичними групами

[ред. | ред. код]
Карта Європи, що показує європейську парламентську групу, яка лідирує в кожному виборчому окрузі. В округах, де кілька груп здобули однакову кількість місць, групи з найбільшою кількістю місць відображаються штрихуванням.   EPP   S&D   RE   G/EFA   ID   ECR   GUE/NGL   NI
Результати за політичними групами[61]
Група (2019–24) Голоси Місця
Голоси % Місця ∆ %
EPP Європейська народна партія 41 211 023[a] 20,80
182 / 751
▼ −34 24,23
S&D Прогресивний альянс соціалістів і демократів 35 421 084 17,88
154 / 751
▼ −31 20,51
RE Оновити Європу[b] 23 788 652[c] 12,01
108 / 751
▲ +39 14,38
G/EFA Зелені — Європейський вільний альянс 19 886 513[d] 10,04
74 / 751
▲ +22 9,85
ID Ідентичність і демократія[e] 20 980 853 10,59
73 / 751
▲ +37 9,72
ECR Європейські консерватори та реформісти 14 207 477 7,17
62 / 751
▼ −15 8,26
GUE/NGL Європейські об'єднані ліві — Ліво-зелені Півночі 10 219 537[f] 5,16
41 / 751
▼ −11 5,46
NI Незалежні 12 923 417 6,52
57 / 751
▲ +37 7,59
Усі інші 19 453 922 9,82
0 / 751
Н/Д 0,00
Разом 198 352 638 100,00 751 ▬ 100,00
Наведені загальні суми голосів враховують лише ті списки, які отримали мандати та приєдналися до відповідної групи або засідали як незалежні депутати.
Голоси (зведення)
EPP
  
20.80%
S&D
  
17.88%
RE
  
12.01%
ID
  
10.59%
G/EFA
  
10.04%
ECR
  
7.17%
GUE/NGL
  
5.16%
NI
  
6.52%
Інші
  
9.82%
Мандати (зведення)
EPP
  
24.23%
S&D
  
20.51%
RE
  
14.38%
G/EFA
  
9.85%
ID
  
9.72%
ECR
  
8.26%
GUE/NGL
  
5.46%
NI
  
7.59%

За країнами

[ред. | ред. код]
Держава-член Політичні групи ЄД
EPP

(EPP, ECPM)

S&D

(PES, EDP)

RE

(ALDE, EDP)

G/EFA

(EGP, EFA)

ID

(IDP)

ECR

(ECRP, ECPM, EFA)

GUE/NGL

(PEL)

NI
Австрія

Австрія

7 (ÖVP) +2 5 (SPÖ) = 1 (NEOS) = 2 (Grüne) −1 3 (FPÖ) −1 18
Бельгія

Бельгія

2 (CD&V)

1 (CDH) 1 (CSP(інші мови))

=

= =

2 (PS)

1 (SP.A)

−1

=

2 (Open VLD)

2 (MR)

−1

−1

2 (Ecolo)

1 (Groen)

+1

=

3 (VB) +2 3 (N-VA) −1 1 (PTB(інші мови)) +1 21
Болгарія

Болгарія

5+1 (GERB+SDS)

1 (DSB)

=

=

5 (BSP) +1 3 (DPS) −1 2 (VMRO(інші мови)) +1 17
Хорватія

Хорватія

4 (HDZ) −1 3 (SDP) +1 1 (AMS: IDS) −1 1 (HKS(інші мови)) = 1 (Жива стіна)

1 (Колакушич)

+1

+1

11
Кіпр

Кіпр

2 (DISY) = 1 (EDEK)

1 (DIKO)

=

=

2 (AKEL) = 6
Чехія

Чехія

2+1 (TOP 09+STAN)

2 (KDU–ČSL)

−1

−1

6 (ANO) +2 3 (Piráti) +3 2 (SPD) +2 4 (ODS) +2 1 (KSČM) −2 21
Данія

Данія

1 (C) = 3 (S) = 3 (V)

2 (B)

+1

+1

2 (SF) +1 1 (O) −3 1 (RG(інші мови)) +1 13
Естонія

Естонія

2 (SDE) +1 2 (RE)

1 (KE)

=

=

1 (EKRE) +1 6
Фінляндія

Фінляндія

3 (Kok.) = 2 (SDP) = 2 (Kesk.)

1 (SFP)

−1

=

2 (VIHR) +1 2 (PS) = 1 (Vas.) = 13
Франція

Франція

8 (LR-LC) −12 5 (PS-PP-ND) −8 21 (LREM-MoDem-Agir–MR) +21 12 (EELV) +6 22 (RN) −2 6 (FI(інші мови)) +6 74
Німеччина

Німеччина

23 (CDU)

6 (CSU)

−5

+1

16 (SPD) −11 5 (FDP)

2 (FW)

+2

+1

21 (B'90/Grüne)

1 (ÖDP) 1 (Piraten)

1 (Volt Europa) 1 (PARTEI)

+10

= = +1 +1

11 (AfD) +4 1 (Familie) = 5 (Linke)

1 (Tierschutz)

−2

=

1 (PARTEI) = 96
Греція

Греція

8 (ND) +3 2 (KINAL) = 1 (EL)[62] +1 6 (SYRIZA) = 2 (KKE)

2 (XA)

=

−1

21
Угорщина

Угорщина

12+1 (Fidesz+KDNP) +1 1 (MSZP)

4 (DK)

−1

+2

2 (MoMo) +2 1 (Jobbik) −2 21
Ірландія

Ірландія

4 (FG) = 1 (FF) = 2 (GP) +2 2 (I4C)

1 (SF) 1 (Flanagan)

+2

−2 =

11
Італія

Італія

6 (FI)

1 (SVP)

−7

=

19 (PD) −12 28 (Lega) +23 5 (FdI) +5 14 (M5S) −3 73
Латвія

Латвія

2 (JV) −2 2 (Saskaņa(інші мови)) +1 1 (AP!) +1 1 (LKS) = 2 (NA) +1 8
Литва

Литва

3 (TS–LKD)

1 (Maldeikienė)

+1

+1

2 (LSDP) = 1 (DP)

1 (LRLS)

=

−1

2 (LVŽS) +1 1 (LLRA) = 11
Люксембург

Люксембург

2 (CSV) −1 1 (LSAP) = 2 (DP) +1 1 (Gréng) = 6
Мальта

Мальта

2 (PN) −1 4 (PL) +1 6
Нідерланди

Нідерланди

4 (CDA)

1 (50+) 1 (CU)

−1

+1 +1

6 (PvdA) +3 2 (D66)

4 (VVD)

−2

+1

3 (GL) +1 3 (FvD)

1 (SGP)

+3

=

1 (PvdD) = 26
Польща

Польща

14+3 (KE: KO+PSL) − 6 5 (KE: SLD)

3 (Wiosna)

=

+3

26 (PiS-SP) +8 51
Португалія

Португалія

6 (PSD)

1 (CDS–PP)

=

=

9 (PS) +1 1 (PAN) +1 2 (CDU: PCP)

2 (BE)

−1

+1

21
Румунія

Румунія

10 (PNL)

2 (UDMR) 2 (PMP)

−1

= =

8 (PSD)

2 (PRO)

−8

+2

8 (USR-PLUS) +8 32
Словаччина

Словаччина

2 (PS+SPOLU): (SPOLU)

1 (KDH) 1 (OĽaNO)

+2

−1 =

3 (Smer–SD) −1 2 (PS+SPOLU): (PS) +2 2 (SaS) +1 2 (ĽSNS) +2 13
Словенія

Словенія

2+1 (SDS+SLS)

1 (NSi)

−1

=

2 (SD) +1 2 (LMS) +2 8
Іспанія

Іспанія

12 (PP) −4 20 (PSOE) +6 7 (Cs)

1 (CEUS: EAJ/PNV)

+1

=

1 (AR: ERC)

1 (UP: CatComú)

−1

=

3 (VOX) +3 3+2 (UP: Podemos+IU)

1 (AR: EH Bildu)

−5

=

2 (JuntsxCat)

1 (AR: ERC)

+2

+1

54
Швеція

Швеція

4 (M)

2 (KD)

+1

+1

5 (S) = 2 (C)

1 (L)

+1

−1

2 (MP) −2 3 (SD) +1 1 (V) = 20
Велика Британія

Велика Британія

10 (LAB) −10 16 (LD)

1 (Alliance)

+15

+1

7 (GPEW)

3 (SNP) 1 (PC)

+4

+1 =

4 (CON) −15 1 (SF) = 29 (Brexit Party)

1 (DUP)

+29

=

73
Разом ЄД
EPP S&D RE G/EFA ID ECR GUE/NGL NI
182 (24,2 %) −39 154 (20,5 %) −37 108 (14,4 %) +41 74 (9,9 %) +24 73 (9,7 %) +26 62 (8,3 %) −8 41 (5,5 %) −11 57 (7,6 %) +5 751

Кількість місць після Брекзиту

[ред. | ред. код]
Карта Європейського Союзу з перерозподіленими місцями:
   GUE/NGL: 40 місць
   S&D: 148 місць
   G/EFA: 67 місць
   Renew: 97 місць
   EPP: 187 місць
   ECR: 62 місця
   ID: 76 місць
   Незалежні: 28 місць

У червні 2018 року Європейська рада вирішила перерозподілити 27 із 73 місць, які мали б стати вакантними у разі виходу Сполученого Королівства з ЄС. Оскільки на момент виборів Сполучене Королівство все ще залишалося членом ЄС, вибори проводилися за тим же розподілом місць, що й у 2014 році. Коли Сполучене Королівство вийшло з ЄС, 27 її місць були перерозподілені між іншими державами-членами ЄС, як показано нижче, що призвело до загальної кількості 705 євродепутатів.[63]

Держава Місць до Місць після Зміна
Австрія Австрія 18 19 ▲ 1
Бельгія Бельгія 21 21 ▬ 0
Болгарія Болгарія 17 17 ▬ 0
Хорватія Хорватія 11 12 ▲ 1
Кіпр Кіпр 6 6 ▬ 0
Чехія Чехія 21 21 ▬ 0
Данія Данія 13 14 ▲ 1
Естонія Естонія 6 7 ▲ 1
Фінляндія Фінляндія 13 14 ▲ 1
Франція Франція 74 79 ▲ 5
Німеччина Німеччина 96 96 ▬ 0
Греція Греція 21 21 ▬ 0
Угорщина Угорщина 21 21 ▬ 0
Ірландія Ірландія 11 13 ▲ 2
Італія Італія 73 76 ▲ 3
Латвія Латвія 8 8 ▬ 0
Литва Литва 11 11 ▬ 0
Люксембург Люксембург 6 6 ▬ 0
Мальта Мальта 6 6 ▬ 0
Нідерланди Нідерланди 26 29 ▲ 3
Польща Польща 51 52 ▲ 1
Португалія Португалія 21 21 ▬ 0
Румунія Румунія 32 33 ▲ 1
Словаччина Словаччина 13 14 ▲ 1
Словенія Словенія 8 8 ▬ 0
Іспанія Іспанія 54 59 ▲ 5
Швеція Швеція 20 21 ▲ 1
Велика Британія Велика Британія 73 0 ▼ 73
Разом 751 705 ▼ 46

Зміни у представництві фракцій

[ред. | ред. код]

У таблиці нижче показано зміни у складі фракцій після виходу Сполученого Королівства з ЄС.

Держава-член Політичні групи ЄД
EPP S&D RE G/EFA ID ECR GUE/NGL NI
Австрія Австрія +1 (Grüne) +1
Хорватія Хорватія +1 (SDP) +1
Данія Данія +1 (V) +1
Естонія Естонія +1 (PP) +1
Фінляндія Фінляндія +1 (VIHR) +1
Франція Франція +1 (PS) +1 (LREM)

+1 (IV)

+1 (EELV) +1 (RN) +5
Ірландія Ірландія +1 (FG) +1 (FF) +2
Італія Італія +1 (FI) +1 (LN) +1 (FdI) +3
Нідерланди Нідерланди +1 (VVD) +1 (PVV)[g] +1 (FvD) +3
Польща Польща +1 (PiS) +1
Румунія Румунія +1 (PSD) +1
Словаччина Словаччина +1 (KDH) +1
Іспанія Іспанія +1 (PP) +1 (PSOE) +1 (Cs) +1 (VOX) +1 (JuntsxCat) +5
Швеція Швеція +1 (MP) +1
Велика Британія Велика

Британія

−10 (Lab) −16 (LibDem)

−1 (APNI)

−7 (Green)

−3 (SNP) −1 (PC)

−4 (Con) −1 (SF) −29 (Brexit Party)

−1 (DUP)

−73
Зміна +5 −6 −11 −7 +3 0 −1 −29 −46
  1. ↑
  2. ↑ Фракція «Оновити Європу» замінила Альянс лібералів і демократів за Європу (ALDE) з Парламенту 2014−2019 років.
  3. ↑ 198 255 голосів за коаліцію PS–SPOLU (Словаччина), до складу якої входили партії, що приєдналися до груп RE та EPP, були зараховані до групи RE.
  4. ↑ 1 252 139 голосів за коаліцію «Ahora Repúblicas» (Іспанія), до складу якої входили партії, що приєдналися до груп G/EFA та GUE/NGL (а також один незалежний депутат), були зараховані до групи G/EFA.
  5. ↑ Фракція «Ідентичність і демократія» здебільшого замінила групу «Європа націй і свободи» (ENF) з Парламенту 2014−2019 років.
  6. ↑ 2 258 857 голосів за коаліцію «Unidas Podemos Cambiar Europa» (Іспанія), до складу якої входили партії, що приєдналися до груп GUE/NGL та G/EFA, були зараховані до групи GUE/NGL.
  7. ↑ Герт Вілдерс, лідер PVV, оголосив, що партія приєднається до фракції ID.

Прогнози розподілу місць

[ред. | ред. код]

Загальноєвропейських опитувань для європейських виборів не проводилося. Однак кілька організацій розрахували теоретичний розподіл місць у Європейському парламенті на основі національних опитувань у всіх державах-членах. У таблиці нижче наведені ці різні прогнози. Оскільки Сполучене Королівство у березні 2017 року повідомило про свій намір вийти з Європейського Союзу, очікувалося, що вона не братиме участі в європейських виборах і тому була виключена з прогнозів. 10 квітня 2019 року Європейська рада продовжила кінцевий термін Брекзиту до 31 жовтня 2019 року, і Сполучене Королівство все ж взяло участь в європейських виборах.[64] Після цієї дати Сполучене Королівство включали в більшість прогнозів.

  1. ↑ Якщо б групу вдалося сформувати

У відсотках

[ред. | ред. код]

У наведеній нижче таблиці показані прогнози з часткою голосів замість мандатів.

Наслідки

[ред. | ред. код]

Європейська комісія

[ред. | ред. код]

Глави урядів, які зібралися на Європейську раду 1–3 липня 2019 року, не змогли дійти консенсусу щодо президента Комісії. Обговорювалися два «провідних кандидати» (Spitzenkandidaten), але ані Манфред Вебер (EPP), ані Франс Тіммерманс (PES), який мав підтримку багатьох лідерів, але не лідерів країн Вишеградської групи, не отримали більшості. В останні години голосування було запропоновано кандидатуру Урсули фон дер Ляєн, і з нею погодилися всі уряди, за винятком Німеччини, яка утрималася.

Європейський парламент обрав Урсулу фон дер Ляєн президенткою Європейської комісії 16 липня, 383 голосами за (при необхідних 374).[183]

Європейська комісія була затверджена Європейським парламентом 27 листопада 2019 року, отримавши 461 голос «за», 157 «проти» і 89 «утрималися». Фракції EPP, S&D, Renew Europe і половина ECR проголосували «за». Група Зелені/EFA утрималася.[184]

Галерея

[ред. | ред. код]

Нотататки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Turnout | 2019 European election results | European Parliament. election-results.eu.
  2. ↑ Size of Parliament to shrink after Brexit (Пресреліз). European Parliament. 7 лютого 2018. Процитовано 28 травня 2018.
  3. ↑ Brexit delayed until 31 October - UK and EU agree. BBC News. 11 квітня 2019. Процитовано 11 квітня 2019.
  4. ↑ Smith, Alexander (27 травня 2019). European Parliament elections: 5 takeaways from the results. NBC News. Процитовано 27 травня 2019.
  5. ↑ Якщо б групу вдалося сформувати
  6. ↑ EU center-right claims European Commission presidency. 27 травня 2019 — через Japan Times Online.
  7. ↑ Center-right candidate for EU Commission chair says ready to... 28 травня 2019 — через www.reuters.com.
  8. 1 2 3 European Parliament elections: Council reaches agreement on a set of measures to modernise EU electoral law. Consilium.
  9. ↑ Reform of the Electoral Law of the EU. European Parliament. Процитовано 14 квітня 2019.
  10. ↑ mq86mq. mq86mq on Twitter: "#Direktwahlakt: Stand der Ratifikation. Meine Beschwerde gegen Geheimhaltung hat der @EUCouncil wegen Âťtechnical inconvenienceÂŤ verschlampt, aber nach erneuter Beschwerde hab ich die Liste gekriegt, offenbar ohne formellen Ratsbeschluss. #Sperrklausel #Europawahl @hotstegs_recht‌ t.co/2gbRzcM0HC". Twitter.com. Процитовано 5 червня 2019.
  11. ↑ Wieland: «Spitzenkandidat genie is well and truly out of the bottle», Euractiv 11 May 2016.
  12. ↑ Spitzenkandidat system here to stay, MEPs warn capitals, EU Observer 23 January 2018.
  13. ↑ Countdown to 2019 European Elections - The Malta Independent. Independent.
  14. ↑ EU chief Jean-Claude Juncker 'will not seek second term', BBC, 11 February 2017.
  15. ↑ Finland's fitness fiend ready for exhausting EU race. Financial Times. 1 жовтня 2018. Процитовано 1 жовтня 2018.
  16. ↑ Merkel backs Bavarian ally as center-right's EU Commission candidate: media. Reuters. 31 серпня 2018. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 31 серпня 2018.
  17. ↑ Europe's conservatives nominate Manfred Weber for EU top job. POLITICO (амер.). 8 листопада 2018. Архів оригіналу за 8 листопада 2018. Процитовано 8 листопада 2018.
  18. ↑ Slovakia's Sefcovic announces bid to head European Commission, Reuters 17 September 2018
  19. ↑ Juncker's Dutch deputy bids to succeed him as EU chief, Reuters 10 October 2018
  20. ↑ PES Unites Behind Timmermans As Lead Candidate For 2019 European Elections. PES.
  21. ↑ Leading liberals join EU election fray, Politico.EU, 19 April 2019
  22. ↑ Race is on for Commission president in 2019, Politico 13 February 2017
  23. ↑ Macron ♥ Vestager. 14 листопада 2017.
  24. ↑ The race to succeed Juncker begins, Euractiv 17 January 2018
  25. ↑ Procedure for 2019 Green leading candidates. European Greens (англ.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 29 вересня 2018.
  26. 1 2 Four Greens enter race to become European Green Party leading candidates. European Greens (англ.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 29 вересня 2018.
  27. ↑ Oriol Junqueras elected as EFA Lead Candidate for European elections. European Free Alliance (англ.). Процитовано 5 травня 2019.
  28. ↑ Junqueras chosen as EFA party candidate to head European Commission in upcoming election. Catalan News Agency (англ.). Процитовано 5 травня 2019.
  29. ↑ European Left party elects two 'Spitzenkandidaten'. EUobserver. 28 січня 2019. Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 30 січня 2019.
  30. ↑ Piotr Kaczyński (18 лютого 2019). The Five Star Movement's attempt to create a European Parliament group. Euractiv.com./
  31. ↑ Pierri, Francesco. Investigating Italian disinformation spreading on Twitter in the context of 2019 European elections. PLOS ONE (амер.). Архів оригіналу за 25 липня 2024. Процитовано 25 липня 2024.
  32. ↑ Grillo da Casaleggio, Messora: "Il messaggio di Beppe non è stato compreso". Fanpage (італ.). Архів оригіналу за 29 травня 2014.
  33. ↑ German far Right rebuffs Steve Bannon's effort to forge Europe-wide populist movement. The Telegraph. Agence France-Presse. 11 серпня 2018. Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 9 вересня 2018.
  34. ↑ Austria's far-right unwilling to collaborate with Bannon. The Times of Israel. Agence France-Presse. 12 вересня 2018. Процитовано 19 вересня 2018.
  35. ↑ James, William (21 вересня 2018). UKIP will not join Steve Bannon's anti-EU movement, says leader. Reuters. Процитовано 21 вересня 2018.
  36. ↑ Maïa de La Baume; Silvia Sciorilli Borrelli (5 березня 2019). Steve Bannon's stuttering European adventure. Politico.
  37. ↑ Daniel DePetris (6 березня 2019). How Steve Bannon tried – and failed – to crack Europe. Spectator. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 25 травня 2019.
  38. ↑ Adam Nossiter; Jason Horowitz (24 травня 2019). Bannon's Populists, Once a 'Movement,' Keep Him at Arm's Length. The New York Times.
  39. ↑ Alexander Sarti (8 квітня 2019). European Alliance of Peoples and Nations: What we know so far. Europe Elects.
  40. ↑ The UK's European elections 2019. BBC News (брит.). Процитовано 2 січня 2021.
  41. 1 2 3 Maïa de La Baume (9 лютого 2018). Macron's opening European gambit. Politico.
  42. ↑ Cécile Barbière (15 лютого 2018). Macron's plans for a party in the European Parliament. Euractiv.
  43. ↑ Maïa de La Baume; Rym Momtaz. Cash clash strains Macron's liberal love-in.
  44. ↑ Aline Robert (10 травня 2019). Macron's Renaissance to reveal allies in Strasbourg. Euractiv.com.
  45. ↑ Aline Robert (15 травня 2019). Why centrists in European Parliament are prepared to drop the term 'liberal'. Euractiv.com.
  46. ↑ European Spring.
  47. ↑ Tobias Wilczek (10 червня 2019). Tobias Wilczek: Young people are exerting a greater influence on world politics. Vancouver Sun.
  48. ↑ 2019 European election results | European Parliament. European Parliament (англ.). Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 12 лютого 2021.
  49. ↑ Volt wants to become the first pan-EU political party. The Economist. Процитовано 2 листопада 2018.
  50. ↑ Lorène Weber (18 липня 2019). MEP Damian Boeselager: "We Need More Transnational Politics". The New Federalist.
  51. ↑ Movers and Shakers. The Parliament Magazine. 14 червня 2019.
  52. ↑ Présidence de la Commission européenne : revivez le débat des candidats sur France 24. france24.com. 17 квітня 2019. Процитовано 17 квітня 2019.
  53. ↑ EU Commission Clash: The Candidates' Debate - Part 1. france24.com. 17 квітня 2014. Процитовано 17 квітня 2019.
  54. ↑ EU Commission Clash: The Candidates' Debate - Part 2. france24.com. 17 квітня 2014. Процитовано 17 квітня 2019.
  55. ↑ The Maastricht Debate. Politico Europe. 29 квітня 2014. Процитовано 29 квітня 2019.
  56. ↑ The Florence Debate. European University Institute. 2 травня 2019. Архів оригіналу за 7 травня 2019. Процитовано 2 травня 2019.
  57. ↑ Wahlarena zur Europawahl - Europawahl 2019 - ARD | Das Erste. Das Erste (нім.). Процитовано 7 травня 2019.
  58. ↑ EBU - Eurovision Debate. European Broadcasting Union. Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 6 травня 2019.
  59. ↑ TV-Duell und Schlagabtausch: Europawahl-Abend im ZDF: Was Sie wissen müssen. ZDF (нім.). Процитовано 17 травня 2019.
  60. ↑ Debat tussen Spitzenkandidaten Timmermans en Weber maandag bij Nieuwsuur. Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 24 травня 2019.
  61. ↑ 2019 European election results – Comparative tool. Європейський парламент. Процитовано 5 липня 2019.
  62. ↑ ECR Group welcome new members. ECR Group website. 5 червня 2019.
  63. ↑ European Council Decision (EU) 2018/937 of 28 June 2018 establishing the composition of the European Parliament
  64. ↑ Chris Morris (14 березня 2019). Brexit: Does the UK need to hold European elections?. BBC News. Процитовано 17 квітня 2019.
  65. ↑ Home - 2019 European election results - European Parliament. election-results.eu.
  66. 1 2 3 4 How Europe Elects predicts an election. europeelects. 1 травня 2019. Процитовано 21 травня 2019.
  67. ↑ Wahl zum Europäischen Parlament - Prognose Stand 20.05.2019. election.de. 20 травня 2019. Процитовано 21 травня 2019.
  68. ↑ Projektion. eu19.eu. 8 травня 2019. Архів оригіналу за 13 травня 2019. Процитовано 13 травня 2019.
  69. ↑ Wahl zum Europäischen Parlament - Prognose Stand 05.05.2019. election.de. 5 травня 2019. Процитовано 10 травня 2019.
  70. ↑ European Parliament 2019 - Seat Projection (with and without the UK). EuropeanElectionsStats.eu. 1 травня 2019. Архів оригіналу за 17 травня 2019. Процитовано 1 травня 2019.
  71. ↑ European Parliament Projection – April 2019. europeelects. 25 квітня 2019. Процитовано 25 квітня 2019.
  72. ↑ Projektion Europäisches Parlament. eu19.eu. 23 квітня 2019. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 1 травня 2019.
  73. 1 2 European Parliament 2019 - Seat Projection (with and without the UK). EuropeanElectionsStats.eu. 16 квітня 2019. Архів оригіналу за 17 травня 2019. Процитовано 17 квітня 2019.
  74. ↑ Osservatorio sull'Europa – Elezioni Europee, i seggi al 12/4: No-Brexit, scenario rivoluzionato! ENF diventa AEPN? Destre nel caos. Bidimedia. 12 квітня 2019. Процитовано 14 квітня 2019.
  75. ↑ Projektion Europäisches Parlament. eu19.eu. 12 квітня 2019. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 13 квітня 2019.
  76. ↑ EU election polls: Two biggest Parliament groups are recovering — but will still take big hits. euronews. 10 квітня 2019. Процитовано 10 квітня 2019.
  77. ↑ European Alliance of Peoples and Nations: What we know so far. europeelects.eu. 25 березня 2019. Процитовано 10 квітня 2019.
  78. ↑ Projektion Europäisches Parlament. eu19.eu. 5 квітня 2019. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.
  79. ↑ European Elections 2019 (PDF). europarl.europa.eu. 29 березня 2019.
  80. ↑ Projektion Europäisches Parlament. eu19.eu. 29 березня 2019. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 30 березня 2019.
  81. ↑ Projektion Europäisches Parlament. eu19.eu. 27 березня 2019. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 30 березня 2019.
  82. ↑ EU27: @EuropeElects seat projection for the European Parliament. europeelects.eu. 25 березня 2019. Процитовано 25 березня 2019.
  83. ↑ Projektion Europäisches Parlament. eu19.eu. 21 березня 2019. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  84. ↑ Projektion Europäisches Parlament. eu19.eu. 18 березня 2019. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 18 березня 2019.
  85. ↑ European Parliament 2019 seat projection. European Elections Stats. 15 березня 2019. Архів оригіналу за 12 вересня 2018. Процитовано 15 березня 2019.
  86. ↑ Wahl zum Europäischen Parlament - Prognose Stand 12.03.2019. election.de. 13 березня 2019. Процитовано 17 березня 2019.
  87. ↑ Projektion Europäisches Parlament. eu19.eu. 14 березня 2019. Архів оригіналу за 15 вересня 2019. Процитовано 18 березня 2019.
  88. ↑ Projektion Europäisches Parlament. eu19.eu. 6 березня 2019. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 18 березня 2019.
  89. ↑ Projektion Europäisches Parlament. eu19.eu. 4 березня 2019. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 18 березня 2019.
  90. ↑ Projektion Europäisches Parlament. eu19.eu. 1 березня 2019. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 18 березня 2019.
  91. 1 2 3 4 EU-Wahl-Prognose: EVP mit 188 und SPE mit 142 Sitzen ohne Mehrheit. derstandard.de. 29 березня 2019. Процитовано 30 березня 2019.
  92. ↑ Projektion Europäisches Parlament. eu19.eu. 26 лютого 2019. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 18 березня 2019.
  93. ↑ European Parliament 2019 seat projection. European Elections Stats. 24 лютого 2019. Архів оригіналу за 12 вересня 2018. Процитовано 24 лютого 2019.
  94. ↑ Projektion Europäisches Parlament. eu19.eu. 21 лютого 2019. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 18 березня 2019.
  95. ↑ Projektion Europäisches Parlament. eu19.eu. 20 лютого 2019. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 18 березня 2019.
  96. ↑ Europäische Volkspartei weiter stärkste Kraft. FAZ. 18 лютого 2019. Процитовано 20 лютого 2019.
  97. ↑ Projektion Europäisches Parlament. eu19.eu. 16 лютого 2019. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 18 березня 2019.
  98. ↑ European Parliament 2019 seat projection. European Elections Stats. 3 лютого 2019. Архів оригіналу за 12 вересня 2018. Процитовано 3 лютого 2019.
  99. 1 2 Four Scenarios for the European election. Europe Elects. Процитовано 30 січня 2018.
  100. ↑ European Election Projection. Europe Elects. Процитовано 13 січня 2018.
  101. ↑ Manuel Müller (13 січня 2019). Wenn am nächsten Sonntag Europawahl wäre (January 2019): Sozialdemokraten fallen auf neuen Tiefststand, Rechte legen zu, "Grüne Welle" hält an. foederalist.eu. Процитовано 13 січня 2019.
  102. 1 2 European Election Forecast. Europe Elects. Процитовано 6 грудня 2018.
  103. ↑ European Parliament 2019 seat projection. European Elections Stats. 29 листопада 2018. Архів оригіналу за 12 вересня 2018. Процитовано 29 листопада 2018.
  104. ↑ European Election Forecast. Europe Elects. 11 листопада 2018. Процитовано 12 листопада 2018.
  105. ↑ European Parliament 2019 seat projection. European Elections Stats. 28 жовтня 2018. Архів оригіналу за 12 вересня 2018. Процитовано 28 жовтня 2018.
  106. ↑ Seconda simulazione sulla ripartizione dei seggi (PDF). cattaneo. 26 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.
  107. ↑ EU27, EuropeElects seat projection. Europe Elects. 9 жовтня 2018. Процитовано 9 жовтня 2018.
  108. ↑ Projected Composition of the next European Parliament. Politico Europe. 9 жовтня 2018. Процитовано 9 жовтня 2018.
  109. ↑ European Parliament 2019 seat projection. European Elections Stats. 22 вересня 2018. Архів оригіналу за 12 вересня 2018. Процитовано 22 вересня 2018.
  110. ↑ EU27, EuropeElects seat projection. Europe Elects. 20 вересня 2018. Процитовано 20 вересня 2018.
  111. ↑ Manuel Müller (25 липня 2018). Wenn am nächsten Sonntag Europawahl wäre (September 2018): Hat die S&D noch eine Chance?. foederalist.eu. Процитовано 28 липня 2018.
  112. ↑ European Parliament 2019 seat projection. EuropeanElectionsStats. 12 вересня 2018. Архів оригіналу за 12 вересня 2018. Процитовано 12 вересня 2018.
  113. ↑ EU27, EuropeElects seat projection. Europe Elects. 10 серпня 2018. Процитовано 10 серпня 2018.
  114. ↑ EU parliament elections. Thomson Reuters. 28 липня 2018. Процитовано 10 серпня 2018.
  115. 1 2 Manuel Müller (25 липня 2018). Wenn am nächsten Sonntag Europawahl wäre (Juli 2018): Sozialdemokraten machen Boden gut, EVP in neuem Rekordtief, Rechte legen zu. foederalist.eu. Процитовано 28 липня 2018.
  116. ↑ treffpunkteuropa: Changes in European party affiliations look set to shake up the European Parliament. thenewfederalist.eu. 6 липня 2018. Процитовано 7 липня 2018.
  117. 1 2 Manuel Müller (29 травня 2018). Wenn am nächsten Sonntag Europawahl wäre (Mai 2018): Grüne im Aufwind, GroKo weiter im Tief. foederalist.eu. Процитовано 31 травня 2018.
  118. ↑ treffpunkteuropa: SOZIALDEMOKRATEN NACH BREXIT OHNE CHANCE AUF KOMMISSIONSPRÄSIDENTSCHAFT. treffpunkteuropa.de. 18 травня 2018. Процитовано 31 травня 2018.
  119. ↑ Tobias Gerhard Schminke (17 квітня 2018). EUROPAWAHL-PROJEKTION: CHRISTDEMOKRATEN EUROPAWEIT VORNE. treffpunkteuropa.de. Процитовано 17 квітня 2018.
  120. ↑ Manuel Müller (3 квітня 2018). Wenn am nächsten Sonntag Europawahl wäre. Der (europäische) Föderalist. Процитовано 6 квітня 2018.
  121. ↑ Manuel Müller (5 лютого 2018). Wenn am nächsten Sonntag Europawahl wäre (Februar 2018): EVP verliert deutlich, kleine Parteien legen zu. Der (europäische) Föderalist. Процитовано 6 лютого 2018.
  122. ↑ Manuel Müller (15 грудня 2017). Wenn am nächsten Sonntag Europawahl wäre (Dezember 2017): Sozialdemokraten stürzen ab, Rekord-Vorsprung der EVP. Der (europäische) Föderalist. Процитовано 6 лютого 2018.
  123. ↑ Manuel Müller (16 жовтня 2017). Wenn am nächsten Sonntag Europawahl wäre (Oktober 2017): EVP verliert, Grüne und Rechte gewinnen. Der (europäische) Föderalist. Процитовано 17 жовтня 2017.
  124. ↑ Manuel Müller (22 серпня 2017). Wenn am nächsten Sonntag Europawahl wäre (August 2017): Schlechte Zeiten für Europas Sozialdemokraten. Der (europäische) Föderalist. Процитовано 17 жовтня 2017.
  125. ↑ Manuel Müller (28 червня 2017). Wenn am nächsten Sonntag Europawahl wäre (Juni 2017): Liberale dank Macron im Rekordhoch. Der (europäische) Föderalist. Процитовано 2 липня 2017.
  126. 1 2 3 4 5 6 7 Manuel Müller (30 вересня 2016). Der (europäische) Föderalist: Wenn am nächsten Sonntag Europawahl wäre. Der (europäische) Föderalist. Процитовано 16 травня 2017.
  127. ↑ treffpunkteuropa: TRUMP-EFFEKT? – ZUSTIMMUNG FÜR RECHTE IN EUROPA SINKT RASANT. treffpunkteuropa.de. 1 березня 2016. Процитовано 28 березня 2016.
  128. ↑ treffpunkteuropa: Umfragen: Europas Rechte im Sinkflug. treffpunkteuropa.de. 1 березня 2016. Процитовано 1 березня 2016.
  129. 1 2 treffpunkteuropa: Umfragen: Der Trump-Effekt. treffpunkteuropa.de. 1 грудня 2016. Процитовано 1 грудня 2016.
  130. 1 2 Tobias Gerhard Schminke. Muskelschwund der Volksparteien in der EU – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  131. 1 2 Tobias Gerhard Schminke. Umfragen: 20% der Europäer würden rechts wählen – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  132. 1 2 3 Tobias Gerhard Schminke. Terror verändert Wahlabsicht der Europäer kaum – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  133. ↑ Manuel Müller. Der (europäische) Föderalist: Wenn am nächsten Sonntag Europawahl wäre (Juli 2016): Wer profitiert vom Brexit?. Foederalist.eu. Процитовано 29 листопада 2016.
  134. 1 2 Tobias Gerhard Schminke. Umfragen: Brexit beflügelt EU-Befürworter – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  135. ↑ treffpunkteuropa.de. Live-Ticker: Brexit-Referendum +++ Junge Wähler blieben zuhause – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  136. 1 2 Tobias Gerhard Schminke. Umfragen: Europäische Sozialdemokratie stürzt weiter ab – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  137. ↑ Manuel Müller (25 травня 2016). Der (europäische) Föderalist: Wenn am nächsten Sonntag Europawahl wäre (Mai 2016): EVP und S&D in freiem Fall. Foederalist.eu. Процитовано 29 листопада 2016.
  138. ↑ Tobias Gerhard Schminke. Nach Brüsseler Anschlägen: Rechtspopulismus in Europa erreicht Umfragehoch – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  139. 1 2 Manuel Müller (7 лютого 2016). Der (europäische) Föderalist: Wenn am nächsten Sonntag Europawahl wäre (Februar 2016): Rechte weiter im Höhenflug, Sozialdemokraten auf neuem Tiefststand. Foederalist.eu. Процитовано 29 листопада 2016.
  140. 1 2 Tobias Gerhard Schminke. Umfragen: Europäische Sozialdemokratie in der Krise – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  141. 1 2 Tobias Gerhard Schminke. Umfragen: Pro-europäische Verhofstadt-Allianz auf Rekordjagd – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  142. ↑ Le Taurillon, magazine eurocitoyen. Treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  143. 1 2 Tobias Gerhard Schminke. Umfragen: Liberaler Frühling in Europa – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  144. ↑ Manuel Müller (14 грудня 2015). Der (europäische) Föderalist: Wenn am nächsten Sonntag Europawahl wäre (Dezember 2015): Große Koalition verliert, ALDE gewinnt. Foederalist.eu. Процитовано 29 листопада 2016.
  145. 1 2 Tobias Gerhard Schminke. Umfragen: Kein Zuwachs für Rechte durch Paris-Attentate – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  146. 1 2 Tobias Gerhard Schminke (18 листопада 2015). Gains for Cameron and ECR allies all over Europe – The New Federalist, webzine of the Young European Federalist. Thenewfederalist.eu. Процитовано 29 листопада 2016.
  147. 1 2 Tobias Gerhard Schminke. AfD-Partner europaweit im Höhenflug – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  148. ↑ Manuel Müller. Der (europäische) Föderalist: Wenn am nächsten Sonntag Europawahl wäre (Oktober 2015): Rechtes Rekordhoch in der Flüchtlingskrise. Foederalist.eu. Процитовано 29 листопада 2016.
  149. ↑ Manuel Müller. Der (europäische) Föderalist: Wenn am nächsten Sonntag Europawahl wäre (August 2015): Umfragen in der Sommerpause. Foederalist.eu. Процитовано 29 листопада 2016.
  150. 1 2 Tobias Gerhard Schminke. europeanmeter: Tsipras-Politik stoppt Aufstieg der europäischen Linken – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  151. ↑ Der (europäische) Föderalist: Wenn am nächsten Sonntag Europawahl wäre: Prognose für das Europäische Parlament (Juni 2015). Foederalist.eu. Процитовано 29 листопада 2016.
  152. 1 2 Tobias Gerhard Schminke. Linke in Europa weiter stark – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  153. ↑ Manuel Müller. Der (europäische) Föderalist: Wenn am nächsten Sonntag Europawahl wäre: Prognose für das Europäische Parlament (Mai 2015). Foederalist.eu. Процитовано 29 листопада 2016.
  154. ↑ Manuel Müller. Der (europäische) Föderalist: Wenn am nächsten Sonntag Europawahl wäre: Prognose für das Europäische Parlament (März 2015). Foederalist.eu. Процитовано 29 листопада 2016.
  155. ↑ Manuel Müller. Der (europäische) Föderalist: Wenn am nächsten Sonntag Europawahl wäre: Prognose für das Europäische Parlament (Januar 2015). Foederalist.eu. Процитовано 29 листопада 2016.
  156. ↑ Manuel Müller (18 листопада 2014). Der (europäische) Föderalist: Wenn am nächsten Sonntag Europawahl wäre: Prognose für das Europäische Parlament (November 2014). Foederalist.eu. Процитовано 29 листопада 2016.
  157. ↑ Manuel Müller (23 вересня 2014). Der (europäische) Föderalist: Wenn am nächsten Sonntag Europawahl wäre: Prognose für das Europäische Parlament (September 2014). Foederalist.eu. Процитовано 29 листопада 2016.
  158. ↑ EU28, preliminary election result. Twitter. Процитовано 14 червня 2019.
  159. ↑ EUROPEAN ELECTION PROJECTION. Europe Elects. Процитовано 10 квітня 2019.
  160. ↑ SPD droht Debakel bei Eurowahl - Union obenauf. Wahlkreisprognose. Архів оригіналу за 29 грудня 2018. Процитовано 30 грудня 2018.
  161. 1 2 3 Europe Elects on Twitter.
  162. ↑ Europe Elects on Twitter.
  163. 1 2 Europe Elects on Twitter.
  164. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Tobias Gerhard Schminke. Umfragen: Europa: Implosion der Rechten – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 28 березня 2016.
  165. ↑ Tobias Gerhard Schminke. Umfragen: TRUMP-EFFEKT? – ZUSTIMMUNG FÜR RECHTE IN EUROPA SINKT RASANT – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 28 березня 2016.
  166. ↑ Tobias Gerhard Schminke. Umfragen: Europas Rechte im Sinkflug – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 1 березня 2016.
  167. ↑ Tobias Gerhard Schminke. Umfragen: Umfragen: Das Ende der europäischen Sozialdemokratie? – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 2 лютого 2016.
  168. ↑ Tobias Gerhard Schminke. Umfragen: Le-Pen-Allianz ENF startet stark ins Superwahljahr – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  169. ↑ Tobias Gerhard Schminke. Der Anti-Trump-Effekt – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  170. ↑ Tobias Gerhard Schminke. Umfrage: Rechtspopulisten in EU-Gründerstaaten stark – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  171. ↑ treffpunkteuropa.de. Live-Ticker: Brexit-Referendum +++ Junge Wähler blieben zuhause – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  172. ↑ Wahlen in Österreich: van der Bellen gewinnt – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  173. ↑ Tobias Gerhard Schminke. Nach Brüsseler Anschlägen: Rechtspopulismus in Europa erreicht Umfragehoch – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  174. ↑ Le Taurillon, magazine eurocitoyen. Treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  175. ↑ Tobias Gerhard Schminke. Flüchtlingskrise erschüttert politische Stimmung in Europa – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  176. ↑ Tobias Gerhard Schminke. Flüchtlingskrise: Rechte in Europa profitieren vorerst nicht – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  177. ↑ Tobias Gerhard Schminke. Trotz Griechenland-Einigung: Etablierte Parteien in Europa schwächeln in Umfragen – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  178. ↑ Tobias Gerhard Schminke. Instabile Rechtsfraktion im EU-Parlament – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  179. ↑ Tobias Gerhard Schminke. Cameron-Alliierte europaweit im Höhenflug – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  180. ↑ Tobias Gerhard Schminke. Europeanmeter: rechts gewinnt, links verliert – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  181. ↑ Tobias Gerhard Schminke. Europeanmeter: Rekordzustimmung für Linke – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  182. 1 2 3 4 5 6 7 8 Tobias Gerhard Schminke (25 травня 2014). Nach Charlie Hebdo-Attentat: Rechtsruck in Europa bleibt aus – treffpunkteuropa.de | europäisch, politisch, kritisch. treffpunkteuropa.de. Процитовано 29 листопада 2016.
  183. ↑ Ursula von der Leyen elected European Commission president. POLITICO. 16 липня 2019. Процитовано 15 серпня 2019.
  184. ↑ Election of the Commission. VoteWatch Europe (англ.). Процитовано 3 грудня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]