Перейти до вмісту

Розподіл в Європейському парламенті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Розподіл[en] місць у Європейському парламенті між кожною державою-членом Європейського Союзу визначається договорами ЄС. Згідно з договорами Європейського Союзу, розподіл місць є «дегресивно пропорційним[en]» до чисельності населення держав-членів, при цьому певну роль відіграють переговори та угоди між державами-членами.[1] Таким чином, розподіл місць не є суворо пропорційним чисельності населення держави, а також не відображає жодної іншої автоматично спрацьованої або фіксованої математичної формули. Цей процес можна порівняти зі складом колегії виборників, яка використовується для обрання президента Сполучених Штатів Америки, оскільки менший штат отримував більше місць у колегії виборців, ніж більш населені штати.

Після виходу Сполученого Королівства з ЄС у 2020 році кількість членів Європарламенту, включаючи президента, скоротилася до 705[2], але після виборів 2024 року вона зросла до 720.[3] Максимальна кількість, дозволена Лісабонським договором, становить 751.

Передісторія

[ред. | ред. код]

Коли в 1952 році було створено Парламент як «Спільну Асамблею Європейської спільноти з вугілля та сталі» з 78 членів, три менші на той час держави (Бельгія, Люксембург і Нідерланди) були стурбовані недостатнім представництвом, і тому їм було надано більше місць, ніж дозволяло їхнє населення. Кількість членів зросла до 142, а Асамблея була розширена, щоб охопити Економічну та атомну енергетичну спільноту.[4] Потім вона зростала з кожним розширенням, що щоразу дозволяло меншим країнам мати більшу частку місць порівняно з більшими державами.

Відносний вплив виборців з різних країн-членів ЄС (2024–2029)[5]

Вплив пропорційний співвідношенню місць до голосів[en] і обернено пропорційний співвідношенню мешканців до членів Європарламенту.

Держава-член Населення (2025) Депутати Кількість мешканців на одного депутата Європарламенту Вплив[6]
Австрія Австрія 9,197,213 20 459,861 1.36
Бельгія Бельгія 11,900,123 22 540,915 1.16
Болгарія Болгарія 6,437,360 17 378,668 1.65
Хорватія Хорватія 3,874,350 12 322,863 1.94
Кіпр Кіпр 979,865 6 163,311 3.83
Чехія Чехія 10,909,500 21 519,500 1.20
Данія Данія 5,992,734 15 399,516 1.57
Естонія Естонія 1,369,995 7 195,714 3.20
Фінляндія Фінляндія 5,635,971 15 375,731 1.66
Франція Франція 68,635,943 81 847,357 0.74
Німеччина Німеччина 83,577,140 96 870,595 0.72
Греція Греція 10,409,547 21 495,693 1.26
Угорщина Угорщина 9,539,502 21 454,262 1.38
Ірландія Ірландія 5,439,898 14 388,564 1.61
Італія Італія 58,934,177 76 775,450 0.81
Латвія Латвія 1,856,932 9 206,326 3.03
Литва Литва 2,890,664 11 262,788 2.38
Люксембург Люксембург 681,973 6 113,662 5.50
Мальта Мальта 574,250 6 95,708 6.54
Нідерланди Нідерланди 18,044,027 31 582,065 1.07
Польща Польща 36,497,495 53 688,632 0.91
Португалія Португалія 10,749,635 21 511,887 1.22
Румунія Румунія 19,036,031 33 576,849 1.08
Словаччина Словаччина 5,419,451 15 361,297 1.73
Словенія Словенія 2,130,850 9 236,761 2.64
Іспанія Іспанія 49,077,984 61 804,557 0.78
Швеція Швеція 10,587,710 21 504,177 1.24
Європейський Союз Європейський Союз 450,380,320 720 625,528 1.00

Ніццька система (2003–2009)

[ред. | ред. код]
Кількість місць, віднесена до чисельності населення кожної держави-члена (2007)

Ніццький договір передбачав максимум 736 місць. У 2009 році, за приблизно 500 мільйонів громадян ЄС, це означало, що кожен депутат Європарламенту представляв у середньому 670 000 громадян. Деякі держави поділяють виборчий корпус для своїх призначених депутатів Європарламенту на субнаціональні виборчі округи. Однак вони не можуть бути розділені таким чином, щоб система більше не була пропорційною.

Вибори до Європейського парламенту 2004 року були першими, проведеними за Ніццьким договором, і в них 25 держав-членів мали 732 місця.

Вибори до Європейського парламенту 2009 року проводилися за правилами, включеними до Ніццького договору, який передбачав максимальну кількість у 736 місць, хоча ця цифра була порушена після вступу нових членів до ЄС, оскільки цим державам було дозволено парламентське представництво без відповідного зменшення кількості депутатів Європарламенту, виділених іншим державам-членам. Це сталося у 2007 році після вступу Румунії та Болгарії, коли кількість місць тимчасово зросла до 785. Згодом вона повернулася до 736 на виборах 2009 року.[4]

Лісабонська система (чинна)

[ред. | ред. код]

Згідно з Лісабонським договором, який вперше застосувався до виборів до Європейського парламенту 2014 року, обмеження кількості місць було збільшено до 750, з максимумом 96 та мінімумом 6 місць на державу. Вони продовжують розподілятися «пропорційно до спаду» до населення держав-членів ЄС.[7]

Відповідно до Лісабонського договору, який вперше було застосовано на виборах до Європейського парламенту 2014 року, обмеження кількості місць було збільшено до 750, з максимумом 96 і мінімумом 6 місць на державу. Вони продовжують розподілятися за принципом «регресивної пропорційності» відповідно до чисельності населення держав-членів ЄС.[8]

Виникли суперечки через те, що дані про населення базуються на кількості резидентів, а не громадян, у результаті чого країни з більшою кількістю іммігрантів, які не мають права голосу, отримали більше місць за Лісабонським договором, ніж країни з меншою.[9] Італія була б найбільшим переможеним за Лісабонською системою і вимагала такої ж кількості депутатів Європарламенту, як Франція та Велика Британія. Італія підняла це питання під час переговорів щодо договору і домоглася отримання одного додаткового депутата (зрівнявшись з Великою Британією), при цьому Голова Європейського парламенту не вважався б законодавцем, зберігаючи таким чином кількість депутатів у межах 750 місць.[10]

Поправка 2011 року

[ред. | ред. код]

У 2011 році поправка, яка набула чинності 1 грудня, тимчасово збільшила лісабонський ліміт до 754.[11][12][13][14] Це дозволило державам-членам, які отримали місця за Лісабонським договором, зайняти їх до виборів 2014 року, дозволивши при цьому Німеччині, яка втратила місця за Лісабонським договором, зберегти їх до виборів 2014 року. Ця поправка фактично запроваджує перехідний порядок розподілу місць депутатів Європарламенту для врахування того факту, що вибори до Європейського парламенту 2009 року відбулися за правилами, що містяться в Ніццькому договорі, а не в Лісабонському. Це означає, що держави-члени, які мали отримати місця в парламенті за лісабонськими правилами, можуть їх зайняти, але Німеччина, яка втрачає три місця за лісабонськими правилами, зберігає їх до наступних виборів, які відбудуться у 2014 році.[15] У результаті Німеччина тимчасово перевищила максимальну кількість депутатів Європарламенту, яка може бути виділена державі-члену за Лісабонським договором, маючи 99 депутатів, що на три більше передбаченого ліміту.

Поправка 2013 року

[ред. | ред. код]

Після вступу Хорватії 1 липня 2013 року з 12 додатковими місцями, розподіл було змінено для виборів 2014 року,[16] коли 12 країн втратили по одному місцю (включно з самою Хорватією).

Вибори 2014 року

[ред. | ред. код]
Кількість місць у ЄП у 2014–2019 роках порівняно з кількістю жителів із відображенням відхилення від пропорційності

З жовтня 2008 року[17] депутат Європарламенту Ендрю Дафф (АЛДЄ, Сполучене Королівство) виступав у Європейському парламенті за реформу виборчого законодавства ЄС для виборів 2014 року, включаючи створення єдиного виборчого округу на 25 місць, в якому кожен європейський громадянин мав би право голосувати на основі загальноєвропейських списків. Його було призначено доповідачем, оскільки Європейський парламент має право ініціативи в цій сфері, що ухвалюється одноголосно в Раді. Після виборів 2009 року Дафф запропонував нову версію своєї доповіді,[18] яку було прийнято парламентським Комітетом з конституційних справ (AFCO) у квітні 2011 року. Однак на пленарному засіданні Парламенту звіт було повернуто до комітету AFCO в липні 2011 року. Третя версія доповіді[19] була опублікована у вересні 2011 року і прийнята комітетом AFCO в січні 2012 року, але була відкликана до обговорення на пленарному засіданні в березні 2012 року через побоювання, що її, швидше за все, відхилять.

13 березня 2013 року Європейський парламент проголосував за нову пропозицію щодо оновлення розподілу місць по країнах на 2014 рік,[16] враховуючи демографічні зміни та повертаючи загальну кількість місць до номінальних 751, закріплених у Лісабонському договорі. Цей же документ пропонує створення формального процесу, заснованого на об'єктивних критеріях, які застосовуватимуться прагматично для розподілу місць на майбутніх виборах.

Розподіл місць у Європейському парламенті
Виборчий округ 2007 2009 Груд.

2011[20]

 1 липня

2013[21]

 1-ша проп.

Е. Даффа на 2014[22][23]

 2-га проп. Е. Даффа[24] Рішення

Європейської Ради 2014[25]

 Населення

в 2013[26]

 Населення

на депутата

2014 2019 2024
Загальноєвропейський – – – – 25 – – – – – –
Німеччина Німеччина 99 99 99 99 96 96 96 96 96 80 523 746 838 789
Франція Франція 78 72 74 74 83 79 83 83 74 65 633 194 886 935
Велика Британія Велика Британія 78 72 73 73 80 76 79 80 73 63 896 071 875 289
Італія Італія 78 72 73 73 78 75 78 78 73 59 685 227 817 606
Іспанія Іспанія 54 50 54 54 61 58 61 61 54 46 704 308 864 895
Польща Польща 54 50 51 51 51 51 51 51 51 38 533 299 755 555
Румунія Румунія 35 33 33 33 31 31 31 31 32 20 020 074 625 627
Нідерланди Нідерланди 27 25 26 26 25 25 25 25 26 16 779 575 645 368
Бельгія Бельгія 24 22 22 22 18 20 19 19 21 11 161 642 531 507
Греція Греція 24 22 22 22 19 20 19 19 21 11 062 508 526 786
Чехія Чехія 24 22 22 22 18 20 18 18 21 10 516 125 500 768
Португалія Португалія 24 22 22 22 18 20 18 18 21 10 487 289 499 395
Угорщина Угорщина 24 22 22 22 17 20 18 17 21 9 908 798 471 848
Швеція Швеція 19 18 20 20 17 18 17 17 20 9 555 893 477 795
Австрія Австрія 18 17 19 19 16 17 16 16 18 8 451 860 469 548
Болгарія Болгарія 18 17 18 18 15 16 14 14 17 7 284 552 428 503
Данія Данія 14 13 13 13 12 12 12 12 13 5 602 628 430 971
Фінляндія Фінляндія 14 13 13 13 12 12 12 12 13 5 426 674 417 436
Словаччина Словаччина 14 13 13 13 12 12 12 12 13 5 410 836 416 218
Ірландія Ірландія 13 12 12 12 11 11 11 11 11 4 591 087 417 372
Хорватія Хорватія — — — 12 11 11 11 11 11 4 262 140 387 467
Литва Литва 13 12 12 12 9 10 9 9 11 2 971 905 270 173
Словенія Словенія 7 7 8 8 8 8 8 8 8 2 058 821 257 353
Латвія Латвія 9 8 9 9 8 8 8 8 8 2 023 825 252 978
Естонія Естонія 6 6 6 6 7 7 7 7 6 1 324 814 220 802
Кіпр Кіпр 6 6 6 6 6 6 6 6 6 865 878 144 313
Люксембург Люксембург 6 6 6 6 6 6 6 6 6 537 039 89 507
Мальта Мальта 5 5 6 6 6 6 6 6 6 421 364 70 227
Разом 785 736 754 766 776 751 751 751 751 505 701 172 673 370

Вибори 2019 року

[ред. | ред. код]

ЄС мав переглянути розподіл місць до наступних виборів до Європейського парламенту, що мали відбутися в травні 2019 року, оскільки очікувалося, що 73 депутати від Великої Британії звільнять свої місця внаслідок Брекзиту. У квітні 2017 року група європейських законодавців обговорила, що робити зі звільненими місцями. Один із планів, підтриманий Енріко Леттою, Джанні Піттеллою та Емманюелем Макроном, передбачав заміну 73 місць загальноєвропейським виборчим списком. Інші варіанти, які розглядалися, включали скасування британських місць без заміни та перерозподіл частини або всіх існуючих місць від інших країн для зменшення нерівності представництва.[27] План скорочення кількості місць до 705 був схвалений Парламентом у лютому 2018 року. Він передбачав перерозподіл 27 місць серед недопредставлених членів і резервування решти 46 місць для майбутніх розширень ЄС. Водночас Парламент відхилив пропозицію Комітету з конституційних справ створити загальноєвропейський виборчий округ.[28] Запропонований перерозподіл не відбувся через відстрочку Брекзиту до 31 жовтня, і розподіл місць залишився таким же, як і у 2014 році. Після юридичного набуття чинності Брекзитом розподіл місць був затверджений Європейською Радою. Ті країни, які отримали додаткові місця, обрали депутатів, що вступили на посаду лише після того, як Брекзит набув чинності.

Розподіл місць у Європейському парламенті
Країна 2007 2009 Груд.

2011[29]

 Лип.

2013

 2014 Пропозиції на 2019 рік після

вилучення місць Великої Британії[27][30]

 Населення
Кембриджський компроміс Рішення

(Лют 2018)

 Зміни

з 2014

 2017[31] Тисяч

на депутата

Мінімізація

Джині[32]

 Мінімізація

диспропорції

Німеччина Німеччина 99 99 99 99 96 96 96 96 ▬ 82 521 653 Шаблон:Округлення
Франція Франція 78 72 74 74 74 79 96 79 ▲ +5 66 989 083 Шаблон:Округлення
Велика Британія Велика Британія 78 72 73 73 73 – – – ▼ -73 – –
Італія Італія 78 72 73 73 73 73 89 76 ▲ +3 60 589 445 Шаблон:Округлення
Іспанія Іспанія 54 50 54 54 54 57 70 59 ▲ +5 46 528 024 Шаблон:Округлення
Польща Польща 54 50 51 51 51 47 58 52 ▲ +1 37 972 964 Шаблон:Округлення
Румунія Румунія 35 33 33 33 32 27 33 33 ▲ +1 19 644 350 Шаблон:Округлення
Нідерланди Нідерланди 27 25 26 26 26 24 29 29 ▲ +3 17 081 507 Шаблон:Округлення
Бельгія Бельгія 24 22 22 22 21 18 21 21 ▬ 11 351 727 Шаблон:Округлення
Греція Греція 24 22 22 22 21 17 20 21 ▬ 10 768 193 Шаблон:Округлення
Чехія Чехія 24 22 22 22 21 17 20 21 ▬ 10 578 820 Шаблон:Округлення
Угорщина Угорщина 24 22 22 22 21 16 19 21 ▬ 9 797 561 Шаблон:Округлення
Португалія Португалія 24 22 22 22 21 17 20 21 ▬ 10 309 573 Шаблон:Округлення
Швеція Швеція 19 18 20 20 20 16 19 21 ▲ +1 9 995 153 Шаблон:Округлення
Австрія Австрія 18 17 19 19 18 15 18 19 ▲ +1 8 772 865 Шаблон:Округлення
Болгарія Болгарія 18 17 18 18 17 13 15 17 ▬ 7 101 859 Шаблон:Округлення
Данія Данія 14 13 13 13 13 12 13 14 ▲ +1 5 748 769 Шаблон:Округлення
Фінляндія Фінляндія 14 13 13 13 13 12 13 14 ▲ +1 5 503 297 Шаблон:Округлення
Словаччина Словаччина 14 13 13 13 13 12 13 14 ▲ +1 5 435 343 Шаблон:Округлення
Ірландія Ірландія 13 12 12 12 11 11 12 13 ▲ +2 4 784 383 Шаблон:Округлення
Хорватія Хорватія – – – 12 11 10 11 12 ▲ +1 4 154 213 Шаблон:Округлення
Литва Литва 13 12 12 12 11 9 9 11 ▬ 2 847 904 Шаблон:Округлення
Латвія Латвія 9 8 9 9 8 8 8 8 ▬ 1 950 116 Шаблон:Округлення
Словенія Словенія 7 7 8 8 8 8 8 8 ▬ 2 065 895 Шаблон:Округлення
Естонія Естонія 6 6 6 6 6 7 7 7 ▲ +1 1 315 635 Шаблон:Округлення
Кіпр Кіпр 6 6 6 6 6 6 7 6 ▬ 854 802 Шаблон:Округлення
Люксембург Люксембург 6 6 6 6 6 6 6 6 ▬ 590 667 Шаблон:Округлення
Мальта Мальта 6 6 6 6 6 6 6 6 ▬ 460 297 Шаблон:Округлення
Разом 785 736 754 766 751 639 736 705 ▼ –46 445 714 098[33] Шаблон:Округлення

Вибори 2024 року

[ред. | ред. код]

У лютому 2023 року комітет AFCO оприлюднив проєкт доповіді (доповідачі: Лоран Вінце та Сандро Ґоці) щодо необхідних змін у складі Європейського парламенту з метою дотримання принципу регресивної пропорційності (закріпленого в ДЄС). У проєкті звіту пропонувався новий розподіл, який мав на меті дотриматися регресивної пропорційності, при цьому не допускаючи втрати місць жодною з держав-членів, що відповідно призвело б до збільшення кількості євродепутатів з 705 до 716.[34] 12 червня 2023 року доповідь було схвалено комітетом AFCO із збереженням розподілу в тому ж вигляді, що і в попередньому проєкті.[35] 15 червня 2023 року звіт затвердили на пленарному засіданні ЄП.[36]

У липні 2023 року Європейська Рада висунула власну пропозицію щодо розподілу місць у десятому скликанні Європарламенту, яка додавала 15 нових мандатів, тим самим збільшивши кількість місць із 705 до 720.[37] За цією пропозицією жодна держава-член не втрачала жодного місця, а країни, що отримали нові мандати, вказані в таблиці нижче в стовпці Новий розподіл місць (остаточне рішення на 2024 рік).

15 вересня 2023 року Європейський парламент схвалив запропонований Радою розподіл: 515 голосів — «за», 74 — «проти» та 44 утрималися.[38]

Крім того, це рішення передбачає в майбутньому (до скликання 2029–2034 років) визначення "об'єктивного, справедливого, тривалого та прозорого методу розподілу місць, що реалізує принцип регресивної пропорційності, без шкоди для прерогатив інституцій відповідно до Договорів".[39][40]

Держава-член Населення (2023) Депутати Європарламенту Співвідношення населення/місця Новий розподіл місць (проєкт AFCO) Зміни порівняно з 2022 роком (проєкт AFCO) Нове співвідношення населення/місця (проєкт AFCO) Новий розподіл місць (остаточне рішення на 2024 рік)[39] Зміни порівняно з 2022 роком (остаточне рішення на 2024 рік) Нове співвідношення населення/місця (остаточне рішення на 2024 рік)
Німеччина Німеччина 84 358 845 96 878 738 96 ▬ 878 738 96 ▬ 878 738
Франція Франція 68 070 697 79 858 767 79 ▬ 861 654 81 ▲ +2 840 379
Італія Італія 58 850 717 76 774 352 76 ▬ 774 352 76 ▬ 774 352
Іспанія Іспанія 48 059 777 59 814 572 61 ▲ +2 787 865 61 ▲ +2 787 865
Польща Польща 36 753 736 52 706 803 52 ▬ 706 803 53 ▲ +1 693 467
Румунія Румунія 19 051 562 33 577 320 33 ▬ 577 320 33 ▬ 577 320
Нідерланди Нідерланди 17 811 291 29 614 182 31 ▲ +2 574 558 31 ▲ +2 574 558
Бельгія Бельгія 11 754 004 21 559 714 21 ▬ 559 714 22 ▲ +1 534 273
Чехія Чехія 10 827 529 21 515 597 21 ▬ 515 597 21 ▬ 515 597
Швеція Швеція 10 521 556 21 501 026 21 ▬ 501 026 21 ▬ 501 026
Португалія Португалія 10 467 366 21 498 446 21 ▬ 498 446 21 ▬ 498 446
Греція Греція 10 394 055 21 494 955 21 ▬ 494 955 21 ▬ 494 955
Угорщина Угорщина 9 597 085 21 457 004 21 ▬ 457 004 21 ▬ 457 004
Австрія Австрія 9 104 772 19 479 199 20 ▲ +1 455 239 20 ▲ +1 455 239
Болгарія Болгарія 6 447 710 17 379 277 17 ▬ 379 277 17 ▬ 379 277
Данія Данія 5 932 654 14 423 761 15 ▲ +1 395 510 15 ▲ +1 395 510
Фінляндія Фінляндія 5 563 970 14 397 426 15 ▲ +1 370 931 15 ▲ +1 370 931
Словаччина Словаччина 5 428 792 14 387 771 15 ▲ +1 361 919 15 ▲ +1 361 919
Ірландія Ірландія 5 194 336 13 399 564 14 ▲ +1 371 024 14 ▲ +1 371 024
Хорватія Хорватія 3 850 894 12 320 908 12 ▬ 320 908 12 ▬ 320 908
Литва Литва 2 857 279 11 259 753 11 ▬ 259 753 11 ▬ 259 753
Словенія Словенія 2 116 792 8 264 599 9 ▲ +1 235 199 9 ▲ +1 235 199
Латвія Латвія 1 883 008 8 235 376 9 ▲ +1 209 223 9 ▲ +1 209 223
Естонія Естонія 1 365 884 7 195 126 7 ▬ 195 126 7 ▬ 195 126
Кіпр Кіпр 920 701 6 153 450 6 ▬ 153 450 6 ▬ 153 450
Люксембург Люксембург 660 809 6 110 135 6 ▬ 110 135 6 ▬ 110 135
Мальта Мальта 542 051 6 90 342 6 ▬ 90 342 6 ▬ 90 342
Європейський Союз ЄС 448 387 872 705 636 011 716 ▲ +11 626 240 720 ▲ +15 622 761

     Порушення регресивної пропорційності.Шаблон:Apportionment in the European Parliament Nice versus Lisbon

Зміни у складі членів

[ред. | ред. код]
Держава Приєдналася Вер

1952

 Бер

1957

 Січ

1973

 Черв

1979

 Січ

1981

 Січ

1986

 Черв

1994

 Січ

1995

 Трав

2004

 Черв

2004

 Січ

2007

 Черв

2009

 Груд

2011

 Лип

2013

 Черв

2014

 Лют

2020

 Черв

2024

Німеччина Німеччина 1951 18 36 36 81 81 81 99 99 99 99 99 99 99 99 96 96 96
Франція Франція 1951 18 36 36 81 81 81 87 87 87 78 78 72 74 74 74 79 81
Велика Британія Велика Британія 1973   36 81 81 81 87 87 87 78 78 72 73 73 73    
Італія Італія 1951 18 36 36 81 81 81 87 87 87 78 78 72 73 73 73 76 76
Іспанія Іспанія 1986   60 64 64 64 54 54 50 54 54 54 59 61
Польща Польща 2004   54 54 54 50 51 51 51 52 53
Румунія Румунія 2007   35 33 33 33 32 33 33
Нідерланди Нідерланди 1951 10 14 14 25 25 25 31 31 31 27 27 25 26 26 26 29 31
Бельгія Бельгія 1951 10 14 14 24 24 24 25 25 25 24 24 22 22 22 21 21 22
Греція Греція 1981   24 24 25 25 25 24 24 22 22 22 21 21 21
Чехія Чехія 2004   24 24 24 22 22 22 21 21 21
Португалія Португалія 1986   24 25 25 25 24 24 22 22 22 21 21 21
Швеція Швеція 1995   22 22 19 19 18 20 20 20 21 21
Угорщина Угорщина 2004   24 24 24 22 22 22 21 21 21
Австрія Австрія 1995   21 21 18 18 17 19 19 18 19 20
Болгарія Болгарія 2007   18 17 18 18 17 17 17
Данія Данія 1973   10 16 16 16 16 16 16 14 14 13 13 13 13 14 15
Фінляндія Фінляндія 1995   16 16 14 14 13 13 13 13 14 15
Словаччина Словаччина 2004   14 14 14 13 13 13 13 14 15
Ірландія Ірландія 1973   10 15 15 15 15 15 15 13 13 12 12 12 11 13 14
Хорватія Хорватія 2013   12 11 12 12
Литва Литва 2004   13 13 13 12 12 12 11 11 11
Словенія Словенія 2004   7 7 7 7 8 8 8 8 9
Латвія Латвія 2004   9 9 9 8 9 9 8 8 9
Естонія Естонія 2004   6 6 6 6 6 6 6 7 7
Кіпр Кіпр 2004   6 6 6 6 6 6 6 6 6
Люксембург Люксембург 1951 4 6 6 6 6 6 6 6 6 6 6 6 6 6 6 6 6
Мальта Мальта 2004   5 5 5 5 6 6 6 6 6
Разом 78 142 198 410 434 518 567 626 788 732 785 736 754 766 751 705 720

Джерело даних про кількість депутатів за 1952–2004 роки: European Navigator. Джерело даних про населення та кількість депутатів за 2007 і 2009 роки: Європейський парламент, повні дані про населення . Дані за грудень 2011 року відображають кількість депутатів, доданих до Європейського парламенту згідно з Протоколом про внесення змін до Протоколу про перехідні положення (OJ 29.9.2010, C 263, с. 1), який набув чинності 1 грудня 2011 року. Дані за 2019/2020 рік відповідають рішенню парламенту від лютого 2018 року

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ "National Representation in European Democracy: Seat Apportionment in the European Parliament". European Union Studies Association. [PDF file]
  2. ↑ Redistribution of seats in the European Parliament after Brexit. European Parliament. 31 січня 2020. Процитовано 2 лютого 2020.
  3. ↑ 2024 European elections: 15 additional seats divided between 12 countries. Процитовано 19 вересня 2023.
  4. 1 2 Composition of the European Parliament. European NAvigator. Архів оригіналу за 10 серпня 2011. Процитовано 12 червня 2007.
  5. ↑ Europäische Verfassung: Das Demokratiedefizit. Der Spiegel. 2 жовтня 2003. Процитовано 13 січня 2012.
  6. ↑ It's based on the medium value 622,761 Inhabitants/MEPs. Formula:
  7. ↑ Distribution of EP seats: Constitutional Affairs Committee approvals proposal. Europa (web portal). 2 жовтня 2007. Процитовано 10 жовтня 2001.
  8. ↑ Distribution of EP seats: Constitutional Affairs Committee approvals proposal. Europa (web portal). 2 жовтня 2007. Процитовано 10 жовтня 2001.
  9. ↑ Goldirova, Renata (12 жовтня 2007). Italy seeks to delay MEP seats decision. EU Observer. Архів оригіналу за 16 жовтня 2007. Процитовано 12 жовтня 2007.
  10. ↑ Goldirova, Renata (19 жовтня 2007). EU agrees new 'Lisbon Treaty'. EU Observer. Архів оригіналу за 21 жовтня 2007. Процитовано 19 жовтня 2007.
  11. ↑ 18 new MEPs take their seats. European Parliament. 10 січня 2012. Процитовано 25 березня 2013.
  12. ↑ Ratification of Parliament's 18 additional MEPs completed. European Parliament. 29 листопада 2011. Процитовано 25 березня 2013.
  13. ↑ Philip Ebels (14 листопада 2011). 18 new MEPs to arrive next month. EUobserver. Процитовано 13 січня 2012.
  14. ↑ Ratification details. Архів оригіналу за 25 травня 2012. Процитовано 20 вересня 2011.
  15. ↑ Протокол про внесення змін до Протоколу про перехідні положення, доданого до Договору про Європейський Союз, до Договору про функціонування Європейського Союзу та до Договору про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії (OJ 29.9.2010, C 263, p. 1).
  16. 1 2 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою "seats-2014" не вказано текст
  17. ↑ Euractiv, MEP: 'Radical' electoral reform 'badly needed' for 2014 13 жовтня 2008
  18. ↑ Europolitics, Célia Sampol, European elections: Andrew Duff proposes creation of transnational list [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] 26 квітня 2010
  19. ↑ Законодавча обсерваторія Європейського парламенту, Procedure files on the Proposal for a modification of the Act concerning the election of the Members of the European Parliament by direct universal suffrage of 20 September 1976
  20. ↑ Amendments to the protocol on transitional provisions annexed to the EU treaties ратифіковано 1 грудня 2011 року, згідно з Європейським парламентом Press release on the ratification of Parliament's 18 additional MEPs, 1 грудня 2011
  21. ↑ Вступ Хорватії до ЄС відповідно до Treaty concerning the accession of the Republic of Croatia підписаного 9 грудня 2011
  22. ↑ Перша пропозиція депутата Європарламенту Ендрю Даффа в його проєкті доповіді під назвою Proposal for a modification of the Act concerning the election of the Members of the European Parliament by direct universal suffrage of 20 September 1976, опубліковано 4 листопада 2010
  23. ↑ Звіт співробітників Європейського парламенту, The allocation between the EU member states of seats in the European Parliament – Cambridge Compromise Березень 2011
  24. ↑ Euractiv, Countries set to lose MEPs as their population shrinks, 11 вересня 2012
  25. ↑ Офіційний вісник Європейського Союзу, 2013/312/EU: European Council Decision of 28 June 2013 establishing the composition of the European Parliament, 28 червня 2013
  26. ↑ Eurostat, станом на 1 січня 2013; цифри курсивом є попередніми.
  27. 1 2 MEPs debate who inherits British seats. politico.eu. Процитовано 12 квітня 2017.
  28. ↑ Size of Parliament to shrink after Brexit (Пресреліз). Європейський парламент. 7 лютого 2018. Процитовано 28 травня 2018.
  29. ↑ Amendments to the protocol on transitional provisions annexed to the EU treaties ратифіковано 1 грудня 2011 року, згідно з Європейським парламентом Press release on the ratification of Parliament's 18 additional MEPs, 1 грудня 2011
  30. 1 2 "Is Brexit an opportunity to reform the European Parliament?" [pdf]
  31. ↑ Population on 1 January. Eurostat. Процитовано 29 травня 2018.
  32. ↑ Коефіцієнт Джині визначає, наскільки рівномірним (або нерівномірним) є розподіл місць серед держав-членів, представлених у парламенті. Згідно з джерелом,[30] коефіцієнт Джині для Європейського парламенту до змін, пов'язаних із Брекзитом, становить 17,5%, що вказує на велику нерівність; для порівняння: Палата представників США має 2,2%, а німецький Бундестаг — 3,4%.
  33. ↑ Населення ЄС без Великої Британії
  34. ↑ Draft report on the composition of the European Parliament (2021/2229(INL) – 2023/0900(NLE)) (PDF). European Parliament. Лютий 2023. Процитовано 14 травня 2023.
  35. ↑ MEPs propose new seat distribution for the next legislative term | News | European Parliament. www.europarl.europa.eu (англ.). 6 грудня 2023. Процитовано 15 червня 2023.
  36. ↑ European elections 2024: Parliament proposes more seats for nine EU countries | News | European Parliament. www.europarl.europa.eu (англ.). 15 червня 2023. Процитовано 15 червня 2023.
  37. ↑ European Parliament set to grow by 15 MEPs in 2024. Процитовано 28 липня 2023.
  38. ↑ 2024 European elections: 15 additional seats divided between 12 countries. Процитовано 19 вересня 2023.
  39. 1 2 EUR-Lex - 32023D2061 - EN - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu (англ.). Процитовано 29 жовтня 2023.
  40. ↑ Müller, Manuel (2 лютого 2024). Degressive proportionality: EU enlargement will increase European electoral inequality – but the problem can be solved. Der Föderalist.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Розподіл_в_Європейському_парламенті&oldid=48811447