Перейти до вмісту

Візова політика Шенгенської зони

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Візова політика Шенгенської зони є складовою ширшої політики простору свободи, безпеки та юстиції Європейського Союзу. Вона застосовується до Шенгенської зони та Кіпру, але не поширюється на державу-члена ЄС Ірландію, яка має власну візову політику.[1] Візова політика дозволяють громадянам певних країн в'їжджати до Шенгенської зони повітряним, наземним або морським шляхом без візи на термін до 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду. Громадяни інших країн зобов'язані мати візу для в'їзду та, в деяких випадках, для транзиту через Шенгенську зону.

Шенгенська зона складається з 25 держав-членів ЄС та чотирьох країн, що не входять до ЄС, але є членами ЄАВТ: Ісландії, Ліхтенштейну, Норвегії та Швейцарії. Вона також де-факто поширюється на чотири європейські карликові держави: Андорру, Монако, Сан-Марино та Ватикан, а також на британську заморську територію Гібралтар, які мають відкриті кордони з країнами Шенгенської угоди.

Кіпр, будучи державою-членом ЄС, ще не входить до Шенгенської зони, але, тим не менш, має візову політику, яка частково базується на Шенгенському acquis.[1]

Ірландія скористалася правом на відмову від участі в Шенгенській угоді і натомість застосовує власну візову політику,[2] як і деякі заморські території держав-членів Шенгенської угоди.

Громадяни країн Єдиного європейського ринку не лише звільнені від візових вимог, але й мають законне право на в'їзд і проживання в країнах одне одного.[1] Однак їхнє право на свободу пересування в країнах одне одного може бути обмежене в певних ситуаціях, передбачених договорами ЄС.

Мапа візової політики

[ред. | ред. код]
Візова політика Шенгенської зони
   Шенгенська зона
   Інші члени ЄС та території країн Шенгенської угоди за межами Шенгенської зони зі свободою пересування в Шенгенській зоні
   Віза не потрібна для короткострокового перебування в Шенгенській зоні, зазвичай 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду (Додаток II до Регламенту ЄС 2018/1806)
   Віза потрібна для в'їзду до Шенгенської зони та, в деяких випадках, для транзиту через певні країни Шенгенської угоди (Додаток I до Регламенту ЄС 2018/1806)
   Віза потрібна для в'їзду або транзиту через будь-яку країну Шенгенської угоди (Додаток IV до Регламенту ЄС 810/2009)

Звільнення від візових вимог

[ред. | ред. код]

Свобода пересування

[ред. | ред. код]

Громадяни країн та територій з «Додатка II» (безвізові країни)

[ред. | ред. код]

З 2001 року Європейський Союз веде список країн, громадянам яких потрібні візи (Додаток I), та список тих, кому вони не потрібні (Додаток II).[13] Обидва списки також прийняті Кіпром, незважаючи на те, що він ще не є частиною Шенгенської зони.[14]

Громадяни наступних країн та територій, які мають звичайні паспорти, можуть в'їжджати до Шенгенської зони та Кіпру без візи для короткострокового перебування (90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду):[13]

Європа

Південна Америка

 Північна Америка

Африка

 Азія

Океанія

Резиденти та власники віз країн Шенгенської угоди

[ред. | ред. код]

Власники довгострокової візи або посвідки на проживання, виданої державою Шенгенської зони, Гібралтаром або Монако, також можуть подорожувати до інших країн Шенгенської угоди без додаткової візи для перебування на термін до 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду.[51][52][53][49] Короткострокові візи, видані державою Шенгенської угоди, також дійсні для всіх інших країн Шенгену, якщо не зазначено інше.[51]

Власники дворазової або багаторазової візи чи посвідки на проживання, виданої державою Шенгенської угоди, Гібралтаром або Монако, також можуть подорожувати на Кіпр без додаткової візи для перебування до 90 днів у будь-який 180-денний період, за винятком громадян Туреччини та Азербайджану, яким все ще потрібна кіпрська віза.[14] Проте візи та посвідки на проживання, видані Кіпром, не дійсні для подорожей до Шенгенської зони.[54]

Члени сімей громадян Єдиного європейського ринку

[ред. | ред. код]

Особи будь-якого громадянства, які є членами сім'ї громадян Єдиного європейського ринку і мають посвідку на проживання, що вказує на їхній статус, звільняються від вимоги мати візу під час в'їзду на територію Єдиного європейського ринку, якщо вони супроводжують свого члена сім'ї або прагнуть приєднатися до нього.[55]

Школярі, які проживають на території Єдиного європейського ринку або країн з «Додатка II»

[ред. | ред. код]

Біженці та особи без громадянства, які проживають в Ірландії або країнах з «Додатка II»

[ред. | ред. код]

Власники дозволів на місцевий прикордонний рух

[ред. | ред. код]

Наразі угоди про місцевий прикордонний рух діють з Білоруссю (з Латвією з 2011 року), Молдовою (з Румунією з 2010 року), Росією (з Норвегією з 2012 року,[61] з Латвією з 2013 року та з Польщею у 2012-2016 роках1) та Україною (з Угорщиною та Словаччиною з 2008 року, Польщею з 2009 року та Румунією з 2015 року). Угода між Хорватією та Боснією і Герцеговиною очікує на ратифікацію, але застосовується на тимчасовій основі.[62]

  1. ↑  Польща призупинила дію угод про прикордонний рух з Росією на невизначений термін з 4 липня 2016 року.[63][64]

Власники незвичайних (дипломатичних та службових) паспортів

[ред. | ред. код]

Для власників дипломатичних та офіційних (службових) паспортів не існує загальних списків безвізових країн. Держави можуть застосовувати щодо них різну візову політику.[50]

Власники Laissez-passer Організації Об'єднаних Націй[en], незалежно від громадянства, не потребують візи для перебування до 90 днів у Шенгенській зоні та на Кіпрі.[50]

Аеропортовий транзит

[ред. | ред. код]

Загалом, пасажир, який прямує транзитом через один аеропорт у Шенгенській зоні та на Кіпрі, залишаючись у транзитній зоні менше ніж один день, не потребує візи (транзитний привілей). Це стосується лише випадків, коли пересадка можлива без виходу з міжнародної транзитної зони, що залежить від стикувального рейсу та планування аеропорту.[77]

Однак 5 квітня 2010 року Європейський Союз запровадив спільні візові вимоги для аеропортового транзиту.[78] Громадяни наступних 12 країн зобов'язані мати аеропортову транзитну візу (ATV) під час транзиту через будь-який аеропорт у Шенгенській зоні або на Кіпрі, навіть якщо вони залишаються в транзитній зоні:[79]

Крім того, окремі країни Шенгенської угоди можуть встановлювати вимоги щодо аеропортової транзитної візи для громадян інших країн у невідкладних випадках масового напливу нелегальних іммігрантів.[80] Наприклад, громадянам Сирії потрібні ATV для багатьох, але не для всіх країн Шенгену.

Однак громадяни всіх цих країн звільняються від необхідності отримання аеропортової транзитної візи, якщо вони мають візу або посвідку на проживання в країні Єдиного європейського ринку, Канаді, Японії, США або карибській частині Королівства Нідерландів, посвідку на проживання в Андоррі, Гібралтарі, Монако, Сан-Марино або Великій Британії, мають дипломатичний паспорт, є членами сім'ї громадянина країни Єдиного європейського ринку або є членами екіпажу літака.[81]

Візи

[ред. | ред. код]
Шенгенська віза, видана Німеччиною

Шенгенські візи можуть видаватися будь-якою державою-членом Шенгенської зони. Мандрівники повинні звертатися до посольства або консульства тієї країни, яку вони мають намір відвідати. Якщо мандрівники планують відвідати кілька країн у Шенгенській зоні, вони повинні подавати заяву до посольства або консульства країни свого основного призначення.[83] Якщо основне місце призначення визначити неможливо, мандрівнику слід звернутися по візу до посольства держави Шенгену, до якої здійснюватиметься перший в'їзд.[83] Часто для обробки, збору та повернення візових заяв деякі дипломатичні представництва залучають зовнішніх постачальників послуг (візові центри).

Заяви на отримання шенгенської візи не можуть подаватися раніше, ніж за шість місяців до передбачуваної дати в'їзду до Шенгенської зони.[84] Посольства всіх країн можуть вимагати від заявників надати біометричні ідентифікатори (десять відбитків пальців та цифрову фотографію) як частину процесу подання візової заяви для зберігання у Візовій інформаційній системі (VIS). Біометричні дані не збираються у дітей віком до 12 років.[85] Мандрівники, які подають заяву на отримання шенгенської візи вперше, повинні звертатися особисто та пройти співбесіду з консульськими працівниками. Якщо біометричні дані були надані протягом останніх 59 місяців, від заявника може не вимагатися їх повторне надання. Якщо візова заява є прийнятною і з нею немає проблем, рішення має бути ухвалено протягом 15 календарних днів з дати її подання.[86]

Стандартний візовий збір за шенгенську візу становить 90 євро. Існує знижений збір 45 євро для дітей віком від 6 до 12 років; збір не стягується з дітей віком до 6 років, заявників, які мають намір проходити навчання, стажування або проводити наукові дослідження, а також заявників віком до 25 років, які представляють некомерційні організації. У деяких випадках візовий збір може бути скасовано для дітей віком до 18 років, власників дипломатичних та службових паспортів і заявників віком до 25 років, які беруть участь у заходах некомерційних організацій; збір також може бути скасовано або знижено з метою «просування культурних чи спортивних інтересів, інтересів у сфері зовнішньої політики, політики розвитку та інших сферах життєво важливих суспільних інтересів, або з гуманітарних міркувань чи через міжнародні зобов'язання». Якщо вважається, що країна громадянства заявника не співпрацює щодо реадмісії нелегальних мігрантів, візовий збір може бути збільшений до 180 євро (за винятком дітей до 12 років). Якщо візова заява подається через зовнішнього постачальника послуг (візовий центр), може стягуватися додатковий сервісний збір до 120 євро.[87][88]

Шенгенські візи дійсні для будь-якої країни Шенгенської зони, якщо не вказано інше.[51] Кіпр також приймає дворазові та багаторазові шенгенські візи для перебування до 90 днів у будь-який 180-денний період, за винятком громадян Туреччини та Азербайджану.[14] Однак візи, видані Кіпром, не дійсні для подорожей до Шенгенської зони.[54]

Шенгенська конвенція та Шенгенський прикордонний кодекс дозволяють державам-членам вимагати від громадян третіх країн повідомляти про свою присутність у поліцейську дільницю протягом 3 робочих днів з моменту перетину внутрішнього кордону.[89] Ця вимога відрізняється залежно від країни, і зазвичай реєстрацію здійснюють готелі.

Після глобального послаблення локдауну через COVID-19 та відновлення попиту на подорожі, посольства країн Шенгенської зони зазнали жорсткої критики через тривалі терміни обробки віз і неможливість записатися на прийом.[90][91] Загальна відсутність конкуренції щодо контрактів на візовий аутсорсинг, де домінують такі компанії, як VFS Global, BLS International та TLScontact, також стала причиною скарг на низьку якість обслуговування.[92]

Це частково спонукало ЄС до подальшої цифровізації процесу. Планується запровадити єдину онлайн-платформу подання візових заяв під назвою EU VAP (Платформа Європейського Союзу для подання візових заяв)[93] на рівні ЄС та Шенгену, що замінить розрізнені національні платформи. Платформу розробить агентство eu-LISA, її запровадження заплановане на 2026 рік. Очікується, що перехідний період для міграції всіх держав-членів на єдину платформу триватиме до 2031 року.[94] Європейський Парламент проголосував 18 жовтня 2023 року за запровадження цифрової системи подання заяв та віз із криптографічним підписом. Майже у всіх випадках заяви на отримання шенгенських віз подаватимуться через єдиний вебсайт.[95]

Кількість в'їздів та термін дії

[ред. | ред. код]

Шенгенські візи можуть видаватися для одноразового, дворазового або багаторазового в'їзду з терміном дії до п'яти років. За стандартними правилами, новим заявникам видають візи, дійсні лише для їхніх запланованих поїздок; потім, після використання трьох віз протягом попередніх двох років, вони отримують право на багаторазову візу, дійсну на 1 рік, потім — на 2 роки, і згодом — на 5 років. Однак заявникам, які обґрунтують свою потребу в частих поїздках, може бути видана багаторазова віза з довшим терміном дії без виконання попередніх вимог.[96]

Європейська Комісія може встановлювати інші правила щодо багаторазових віз для певних країн. Наприклад:[97]

  • Максимальний термін дії багаторазової візи становить 2 роки, якщо вона видана в Алжирі чи Ірані, і 3 роки — якщо вона видана в Гані.
  • Громадяни Бахрейну, Белізу, Кувейту, Оману, Катару та Саудівської Аравії отримують багаторазові візи терміном на 5 років, навіть якщо подають заяву вперше.
  • Громадяни Індії, які використали дві візи протягом попередніх 3 років, отримують право на багаторазову візу терміном на 2 роки, а потім — на 5 років.
  • Громадяни Індонезії, які використали візу протягом попередніх 3 років, отримують право на багаторазову візу на 5 років.
  • Громадяни Росії, які не обґрунтують свою потребу в частих поїздках, отримують багаторазові візи, лише якщо вони є подружжям, дітьми або батьками громадян чи резидентів ЄС (терміном на 1 рік), або працівниками транспорту (на 9 місяців).
  • Громадяни Таїланду, які використали візу протягом попередніх 2 років, отримують право на багаторазову візу на 1 рік, потім — на 2 роки, а згодом — на 5 років.
  • Громадяни Туреччини, які використали візу протягом минулого року, отримують право на багаторазову візу на 6 місяців, потім — на 1 рік, 3 роки і 5 років.
  • Постійні жителі США, які використали візу протягом попередніх 3 років, отримують право на багаторазову візу на 1 рік, потім — на 2 роки, а згодом — на 5 років.

Угоди про спрощення візового режиму

[ред. | ред. код]

ЄС уклав угоди про спрощення візового режиму з кількома країнами. Ці угоди дозволяють спростити процедури видачі віз як для громадян ЄС, так і для громадян країн-партнерів. Спрощені процедури включають швидший час обробки заяв, знижені збори (або їх скасування) та менший перелік підтверджувальних документів.[98] Ці угоди також пов'язані з угодами про реадмісію, які дозволяють повертати осіб, що нелегально проживають у ЄС.[99]

Візи для робочих канікул

[ред. | ред. код]

Багато країн Шенгенської угоди підписали двосторонні угоди про візи для робочих канікул[en] (Working holiday visas) з іншими країнами, які дозволяють їхнім громадянам подорожувати та працювати в країні-партнері на строк до одного року. Ці візи видаються для перебування в конкретних країнах, а не для всієї Шенгенської зони. Усі країни Шенгенської угоди мають програми віз для робочих канікул, за винятком Болгарії та Ліхтенштейну.

На кордоні

[ред. | ред. код]

У виняткових випадках одноразові шенгенські візи терміном дії до 15 днів можуть бути видані по прибуттю на кордоні. Ці візи призначені для осіб, які можуть довести, що не змогли подати заяву на візу заздалегідь через брак часу, спричинений «непередбачуваними» та «нагальними» причинами, за умови, що вони відповідають звичайним критеріям видачі шенгенської візи.[178] Однак, якщо особа, яка звертається за шенгенською візою на кордоні, належить до категорії людей, щодо яких необхідно проконсультуватися з одним або кількома центральними органами інших держав Шенгену, віза на кордоні може бути видана лише у виняткових випадках з гуманітарних міркувань, з міркувань національних інтересів або через міжнародні зобов'язання (наприклад, смерть або раптова тяжка хвороба близького родича чи іншої близької особи).[179] Особам, які намагаються в такий спосіб подорожувати до Шенгенської зони, може бути відмовлено в посадці авіакомпанією через відповідальність перевізника, яка передбачає штрафи для авіакомпаній, якщо вони перевозять пасажирів без належних документів.

Візи з обмеженою територіальною дією

[ред. | ред. код]

У виняткових випадках держави Шенгенської угоди можуть видавати візи з обмеженою територіальною дією (LTV), чітко зазначаючи державу (або держави), для яких вона дійсна, або, навпаки, державу (держави), для яких вона недійсна. Відповідно до Візового кодексу Шенгенської зони, держави-члени можуть видавати візи LTV, коли консульство вважає виправданим подолання обмеження у три місяці протягом шести місяців, коли держава-член вважає за необхідне через невідкладні обставини відступити від умов в'їзду, встановлених Шенгенським прикордонним кодексом, щоб подолати заперечення інших держав-членів, або у термінових випадках.[180]

Невизнані проїзні документи

[ред. | ред. код]

Шенгенські візи видаються лише в проїзні документи держав-членів ООН, Косово, Палестини, Тайваню, Ватикану, Мальтійського ордену та певних міжнародних організацій (Рада Європи, ЄС, НАТО, Червоний Хрест, ООН).[181][182][183] Бельгія та Франція також приймають паспорт Сомаліленду.[184] Паспорти Абхазії, Північного Кіпру, Південної Осетії, Придністров'я та Західної Сахари не приймаються.[185]

Статистика

[ред. | ред. код]

Більшість шенгенських віз, включно з візами з обмеженою територіальною дією, були видані в консульствах держав Шенгенської угоди, розташованих у країнах, перелічених нижче.[186] Візи, видані в певній країні, не обов'язково призначалися для громадян цієї країни.

Запропоновані зміни

[ред. | ред. код]

Свобода пересування

[ред. | ред. код]
  • Андорра Андорра Сан-Марино Сан-Марино – У 2024 році ЄС запропонував угоди про асоціацію з Андоррою та Сан-Марино, які поширять на громадян цих країн та членів їхніх сімей право проживати та працювати в усіх державах-членах ЄС.[187] ЄС також запропонував окремі угоди, які б надали звільнення від віз для короткострокового перебування в Шенгенській зоні власникам посвідок на проживання, виданих Андоррою та Сан-Марино.[188][189] Рада ЄС дозволила підписання та тимчасове застосування Угоди про асоціацію з Сан-Марино та Андоррою 16 липня 2026 року.[190]

Скасування візових вимог

[ред. | ред. код]
  • Вірменія Вірменія – У листопаді 2025 року Єврокомісія представила вірменським урядовцям план дій щодо лібералізації візового режиму, в якому визначено умови, які необхідно виконати до запровадження безвізового режиму.[191]
  • Бахрейн Бахрейн Кувейт Кувейт Оман Оман Катар Катар Саудівська Аравія Саудівська Аравія – У 2022 році Рада ЄС запропонувала скасувати візи для громадян усіх країн Ради співробітництва арабських держав Перської затоки, які ще не мали безвізу.[192]
  • Беліз Беліз – У 2024 році офіційні особи ЄС та Белізу продовжили зустрічі для обговорення скасування шенгенських віз.[193]
  • Еквадор Еквадор – У 2022 році Європарламент запропонував скасувати візи для громадян Еквадору.[194]
  • Фіджі Фіджі – У 2023 році представники ЄС та Фіджі зустрілися для обговорення потенційного безвізового режиму для громадян Фіджі до Шенгенської зони.[195]
  • Гаяна Гаяна – У липні 2023 року президент Гаяни Ірфаан Алі заявив, що щонайменше п'ять країн ЄС погодилися підтримати пропозицію щодо скасування віз для громадян Гаяни.[196]
  • Індонезія Індонезія – У 2020 році міністр юстиції та прав людини Індонезії Ясонна Лаолі зустрівся з послами з 20 держав-членів ЄС для обговорення взаємної безвізової схеми.[197]
  • Казахстан Казахстан – У жовтні 2024 року офіційні особи ЄС та Казахстану висловили готовність розпочати переговори щодо угоди про спрощення візового режиму.[198]
  • Мальдіви Мальдіви – У грудні 2022 року міністр закордонних справ Мальдівів Абдулла Шахід обговорив з дипломатами ЄС можливість забезпечення безвізового режиму для громадян Мальдівів.[199]
  • Наоеро Науру – У 2014 році ЄС схвалив скасування віз для громадян кількох країн, включаючи Науру, за умови підписання взаємної угоди з кожною країною.[200] Усі ці країни, крім Науру, уклали такі угоди до 2016 року.[201]
  • Росія Росія – У 2014 році ЄС призупинив переговори про безвізовий режим з Росією внаслідок війни на Донбасі.[202] У 2019 році німецькі посадовці запропонували безвізовий режим для молодих росіян.[203] У 2022 році ЄС повністю призупинив дію угоди про спрощення візового режиму з Росією внаслідок російського вторгнення в Україну.[204]
  • Таїланд Таїланд – У 2024 році прем'єр-міністр Таїланду Сретта Тавісин зустрівся з президентом Франції Емманюелем Макроном і заручився його підтримкою щодо безвізової угоди з ЄС.[205]
  • Туреччина Туреччина – У 2023 році представники ЄС та Туреччини зустрілися, щоб обговорити прогрес у виконанні умов для візової лібералізації.[206]

Взаємність

[ред. | ред. код]
Візові вимоги для громадян Європейського Союзу
   Європейський Союз (ЄС)
   Свобода пересування (ЄАВТ)
   Віза не потрібна / ETA для всіх громадян ЄС[Примітка 1][Примітка 2]
   Віза не потрібна / ETA для деяких (1-27) громадян ЄС, інший режим для решти
   Віза по прибуттю / електронна віза (eVisa) для всіх громадян ЄС[Примітка 3]
   Електронна заява на візу для всіх громадян ЄС
   Віза потрібна для всіх громадян ЄС

ЄС вимагає, щоб усі країни та території з Додатка II надавали безвізовий доступ на 90 днів або довше громадянам усіх держав Шенгенської угоди та інших країн ЄС, що застосовують спільні візові правила (Кіпр, але не Ірландія). Якщо буде виявлено, що країна з Додатка II не забезпечує повної взаємності, ЄС може вирішити призупинити дію безвізового режиму для певних категорій, а згодом і для всіх громадян цієї країни.[207]

З моменту запровадження цієї політики повної взаємності було досягнуто з усіма країнами з Додатка II, за винятком Нікарагуа, яка знову запровадила візові вимоги для громадян Хорватії, Естонії, Ісландії, Ліхтенштейну, Литви, Словаччини та Словенії в лютому 2026 року;[208] а також США, які станом на 2026 рік вимагають візи від громадян Болгарії, Кіпру та Румунії.[209] У листопаді 2014 року уряд Болгарії оголосив, що не ратифікує Трансатлантичне торговельне та інвестиційне партнерство, доки США не скасують візові вимоги для їхніх громадян.[210] Оскільки США не скасували ці вимоги, 3 березня 2017 року Європейський Парламент ухвалив необов'язкову резолюцію із закликом до Європейської Комісії скасувати безвізовий режим для громадян США до Шенгенської зони.[211]

Деякі країни та території з Додатка II також накладають незначні обмеження на громадян деяких або всіх держав ЄС/Шенгену, які не розглядаються ЄС як порушення принципу взаємності. Австралія, Канада, Ізраїль, Нова Зеландія, Сент-Кіттс і Невіс, Сейшельські Острови, Південна Корея, Велика Британія та США вимагають отримання електронного дозволу перед поїздкою, подібно до запланованої системи ЄС ETIAS. Станом на 2025 рік рівень схвалення австралійських електронних дозволів eVisitor становив нижче 91% для громадян Хорватії та Литви, і нижче 77% для громадян Румунії.[212] Канада вимагає візу від громадян Румунії з неелектронними паспортами.[213] Ізраїль вимагає від громадян Німеччини, народжених до 1928 року, звертатися за візою, яка видається безкоштовно, якщо вони не були причетні до Нацистської партії.[214][215] Монтсеррат вимагає електронну візу від громадян Хорватії.[216] Ніуе вимагає візи від громадян Болгарії, Хорватії, Чехії, Естонії, Угорщини, Латвії, Литви, Польщі, Словаччини, Словенії та Румунії.[217]

Перебування понад 90 днів

[ред. | ред. код]

Загалом, громадянам третіх країн, які перебувають понад 90 днів у Шенгенській зоні в цілому або на Кіпрі, потрібна або довгострокова віза (на строк менше року), або посвідка на проживання (на триваліший період).

Хоча довгострокові візи, видані цими країнами, мають єдиний дизайн, процедури та умови їх видачі зазвичай визначаються кожною окремою країною. Наприклад, деякі країни Шенгенської угоди вимагають подавати заяви на отримання довгострокової візи в країні проживання заявника, тоді як інші дозволяють це робити після прибуття. Деякі процедури також можуть відрізнятися залежно від країни заявника.[218][219][220][221] У деяких ситуаціях, наприклад, для навчання, процедури та умови отримання довгострокових віз були гармонізовані між усіма державами, що їх видають.[222][223] Кожна країна також має право встановлювати власні умови для посвідок на проживання.

Громадяни третіх країн, які є довгостроковими резидентами[en] держави ЄС або Шенгену (за винятком Ірландії та Данії), також можуть набути право переїхати і оселитися в іншій із цих держав без втрати свого правового статусу та соціальних пільг.[224] Правило візи Ван Дер Ельста[en] дозволяє громадянам третіх країн, працевлаштованим на Єдиному європейському ринку, тимчасово працювати в іншій країні Єдиного ринку на того самого роботодавця за певних умов.

Двосторонні угоди про безвізовий режим

[ред. | ред. код]

Деяким громадянам третіх країн дозволяється перебувати в Шенгенській зоні понад 90 днів без необхідності оформлювати довгострокову візу. Наприклад, Франція не вимагає від громадян карликових держав Європи подавати заяву на довгострокову візу.[225]

Громадянам деяких країн з «Додатка II» (таких як Австралія, Канада, Малайзія, Нова Зеландія, Сінгапур та США), які уклали угоди про скасування віз з окремими країнами Шенгену до впровадження ними Шенгенської угоди, дозволяється перебувати протягом додаткового періоду часу понад типовий максимальний ліміт перебування у 90 днів протягом 180 днів. У таких випадках період додаткового перебування залежить від конкретної угоди про безвізовий режим і застосовується лише в тому випадку, якщо громадянин з «Додатка II» вичерпав свій максимальний ліміт перебування, передбачений правилами Шенгенської зони.[226]

Засоби для існування

[ред. | ред. код]

На додаток до загальних вимог, держави Шенгенської угоди також встановлюють умови в'їзду для іноземних громадян країн поза Єдиним європейським ринком, які називаються «довідковими сумами, необхідними для перетину зовнішнього кордону, встановленими національними органами влади» щодо засобів до існування під час їхнього перебування.[242]

Візова політика Ірландії та заморських територій

[ред. | ред. код]

Ірландія має незалежну візову політику. Вона надає право безвізового в'їзду всім громадянам країн з Додатка II до Шенгенської угоди, за винятком Албанії, Боснії і Герцеговини, Колумбії, Домініки, Грузії, Гондурасу, Косова, Маршаллових Островів, Маврикію, Мікронезії, Молдови, Чорногорії, Нікарагуа, Північної Македонії, Палау, Перу, Сент-Кіттс і Невісу, Сент-Люсії, Сербії, Східного Тимору, Тринідаду і Тобаго та Венесуели. Вона також надає право безвізового в'їзду громадянам деяких додаткових країн – Белізу, Фіджі, Гаяни та Мальдів. Візи для Ірландії та для Шенгенської зони не є взаємозамінними (недійсні одна для одної). Ірландія є частиною Спільної транзитної зони і зберігає свободу пересування з Великою Британією, на додаток до країн ЄС та Шенгенської угоди.[257]

Британська заморська територія Акротирі і Декелія має відкриті кордони з Кіпром і дотримується візової політики Шенгенської зони, але вимагає дозволи для перебування довше ніж 28 днів протягом 12-місячного періоду.[258][259] Ці правила не змінилися після Брекзиту.[260]

Британська заморська територія Гібралтар має відкритий кордон з Іспанією і дотримується візової політики Шенгенської зони відповідно до угоди, укладеної після Брекзиту.[261][262][263]

Заморська Франція та Карибська частина Королівства Нідерландів мають індивідуальну візову політику, яка здебільшого узгоджується з політикою Шенгенської зони, з деякими винятками та доповненнями.

Фарерські острови та Гренландія мають той самий список безвізових країн, що й Шенгенська зона, і особи, що прибувають з Шенгенської зони, не підлягають прикордонному контролю. Однак шенгенські візи там не дійсні, тому громадянам, яким потрібна віза, необхідно отримувати окремі візи для цих територій. Ці правила діють згідно зі спеціальною угодою в рамках Північного паспортного союзу.[264][265]

Шпіцберген є повністю безвізовою зоною[en]. Мандрівники, які прямують на Шпіцберген та у зворотному напрямку, повинні пред'явити паспорт або національне посвідчення особи.[266] Мандрівники, яким потрібна віза до Шенгенської зони, повинні мати таку візу, якщо вони подорожують на Шпіцберген через материкову Норвегію, і це має бути дворазова віза, якщо вони також повертаються зі Шпіцбергена через материкову Норвегію.[267]

Візова політика держав-кандидатів та держав, що подали заявку на членство

[ред. | ред. код]
   Держави-члени ЄС
   Визнаний ЄС як потенційний кандидат, що подав заявку на членство: Косово (статус оскаржується).[269]

Країни, які подають заявку на вступ до Європейського Союзу, зобов'язані прийняти візову політику ЄС не пізніше ніж за три місяці до їх офіційного вступу до Союзу.[270] Країни Шенгену надають безвізовий доступ громадянам усіх держав-кандидатів та держав, які подали заявку на вступ, за винятком Туреччини.[271] Держави-кандидати Албанія, Боснія і Герцеговина, Молдова, Чорногорія та Північна Македонія, а також держава-заявник Косово підтримують візову політику, схожу на політику Шенгенської зони, з деякими помітними винятками щодо країн, які були додані до Додатка II до Шенгенської угоди пізніше, та додаткових громадянств, не включених до Додатка II. Держави-кандидати Грузія, Сербія, Туреччина та Україна вимагають візи від деяких громадянств, які завжди були в Додатку II, і також зберігають безвізовий режим для деяких додаткових громадянств, яких немає в Додатку II. Туреччина також вимагає електронні візи від громадян країни-члена ЄС Кіпру.[272]

Дійсність для інших країн

[ред. | ред. код]

Шенгенські візи, які дійсні для подальших подорожей, приймаються як заміна національних віз у кількох інших країнах.

Див. також

[ред. | ред. код]

Візова політика Шенгенської зони у Вікімандрах

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Лише для власників біометричних паспортів.
  2. ↑ Включаючи всі категорії британського громадянства.
  3. ↑ Для власників паспорта Спеціального адміністративного району Гонконг.
  4. ↑ Для власників паспорта Спеціального адміністративного району Макао.
  5. ↑ Для власників паспортів, що містять номер ідентифікаційної картки.
  6. ↑ Британські громадяни, британські піддані з правом на проживання у Великій Британії та громадяни британських заморських територій, пов'язані з Гібралтаром.
  7. ↑ За винятком власників паспортів, виданих Координаційним управлінням по Косову та Метохії.
  8. ↑ Британські піддані без права на проживання у Великій Британії, громадяни британських заморських територій (окрім Гібралтару), закордонні британські громадяни та особи, які перебувають під захистом Британії.
  9. ↑ Угода про безвізовий режим з Вануату була призупинена з 4 травня 2022 року для власників звичайних паспортів, виданих починаючи з 25 травня 2015 року.[39] Хоча безвізовий режим технічно міг би застосовуватися до паспортів, виданих до цієї дати, термін їх дії становив п'ять років, тому вони вже втратили чинність.[40] Призупинення було поширено на всі паспорти з 4 лютого 2023 року,[41] було подовжено 4 серпня 2024 року,[42] і стало постійним з 3 лютого 2025 року.[43]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 EU visa policy. European Council, Council of the European Union.
  2. ↑ The Schengen Area. Citizens Information.
  3. ↑ Directive 2004/38/EC of the European Parliament and of the Council of 29 April 2004 on the right of citizens of the Union and their family members to move and reside freely within the territory of the Member States
  4. ↑ Summary of the Directive 2004/38/EC Right of Union citizens and their family members to move and reside freely within the territory of the Member States. 2 травня 2006. Процитовано 17 грудня 2008.
  5. ↑ Decision of the EEA Joint Committee No 158/2007 of 7 December 2007 amending Annex V (Free movement of workers) and Annex VIII (Right of establishment) to the EEA Agreement
  6. ↑ Short Overview of the EFTA Convention. Процитовано 29 листопада 2017.
  7. ↑ Agreement establishing an association between the European Union and its Member States, of the one part, and the Principality of Andorra and the Republic of San Marino, each as a separate Party, of the other part
  8. ↑ Article 6.3.2 of the Practical Handbook for Border Guards (C (2006) 5186)
  9. ↑ Judgement of the European Court of Justice of 17 February 2005, Case C 215/03, Salah Oulane vs. Minister voor Vreemdelingenzaken en Integratie, ECLI:EU:C:2005:95
  10. ↑ Article 27 of Directive 2004/38/EC (Directive 2004/38/EC of the European Parliament and of the Council of 29 April 2004 on the right of citizens of the Union and their family members to move and reside freely within the territory of the Member States).
  11. ↑ Article 28 of Directive 2004/38/EC (Directive 2004/38/EC of the European Parliament and of the Council of 29 April 2004 on the right of citizens of the Union and their family members to move and reside freely within the territory of the Member States).
  12. ↑ Article 29 of Directive 2004/38/EC (Directive 2004/38/EC of the European Parliament and of the Council of 29 April 2004 on the right of citizens of the Union and their family members to move and reside freely within the territory of the Member States).
  13. 1 2 Regulation (EU) 2018/1806 of the European Parliament and of the Council of 14 November 2018 listing the third countries whose nationals must be in possession of visas when crossing the external borders and those whose nationals are exempt from that requirement
  14. 1 2 3 4 Visas. Ministry of Foreign Affairs of Cyprus.
  15. ↑ Commission communication in pursuance of Council Regulation (EC) No 2317/95 of 25 September 1995 determining the third countries whose nationals must be in possession of visas when crossing the external borders of the Member States – Information as at 1 July 1996
  16. ↑ Commission communication pursuant to Council Regulation (EC) No 2317/95 of 25 September 1995 determining the third countries whose nationals must be in possession of visas when crossing the external borders of the Member States – Information provided by the Member States as at 15 April 1997
  17. ↑ Commission communication pursuant to Council Regulation (EC) No 2317/95 of 25 September 1995 determining the third countries whose nationals must be in possession of visas when crossing the external borders of the Member States – Information provided by the Member States as at 5 February 1998
  18. ↑ Commission communication in pursuance of Council Regulation (EC) No 574/1999 of 12 March 1999 determining the third countries whose nationals must be in possession of visas when crossing the external borders of the Member States – Information provided by the Member States as at 1 May 1999
  19. ↑ Commission communication in pursuance of Council Regulation (EC) No 574/1999 of 12 March 1999 determining the third countries whose nationals must be in possession of visas when crossing the external borders of the Member States – Information provided by the Member States as of 1 August 2000
  20. ↑ Council Regulation (EC) No 539/2001 of 15 March 2001 listing the third countries whose nationals must be in possession of visas when crossing the external borders and those whose nationals are exempt from that requirement
  21. ↑ Council Regulation (EC) No 2414/2001 of 7 December 2001 amending Regulation (EC) No 539/2001 listing the third countries whose nationals must be in possession of visas when crossing the external borders of Member States and those whose nationals are exempt from that requirement
  22. ↑ Council Regulation (EC) No 453/2003 of 6 March 2003 amending Regulation (EC) No 539/2001 listing the third countries whose nationals must be in possession of visas when crossing the external borders and those whose nationals are exempt from that requirement
  23. 1 2 Council Regulation (EC) No 1932/2006 of 21 December 2006 amending Regulation (EC) No 539/2001 listing the third countries whose nationals must be in possession of visas when crossing the external borders and those whose nationals are exempt from that requirement
  24. ↑ Official Journal of the European Union, L 169. EUR-Lex. 30 червня 2009.
  25. ↑ Council Regulation (EC) No 1244/2009 of 30 November 2009 amending Regulation (EC) No 539/2001 listing the third countries whose nationals must be in possession of visas when crossing the external borders and those whose nationals are exempt from that requirement
  26. ↑ Regulation (EU) No 1091/2010 of the European Parliament and of the Council of 24 November 2010 amending Council Regulation (EC) No 539/2001 listing the third countries whose nationals must be in possession of visas when crossing the external borders and those whose nationals are exempt from that requirement
  27. ↑ Regulation (EU) No 1211/2010 of the European Parliament and of the Council of 15 December 2010 amending Council Regulation (EC) No 539/2001 listing the third countries whose nationals must be in possession of visas when crossing the external borders and those whose nationals are exempt from that requirement
  28. ↑ Regulation (EU) No 259/2014 of the European Parliament and of the Council of 3 April 2014 amending Council Regulation (EC) No 539/2001 listing the third countries whose nationals must be in possession of visas when crossing the external borders and those whose nationals are exempt from that requirement
  29. ↑ Regulation (EU) No 509/2014 of the European Parliament and of the Council of 15 May 2014 amending Council Regulation (EC) No 539/2001 listing the third countries whose nationals must be in possession of visas when crossing the external borders and those whose nationals are exempt from that requirement
  30. 1 2 3 4 5 6 Proposal for a Council decision on the conclusion of the Agreement between the European Union and Solomon Islands on the short-stay visa waiver
  31. ↑ Agreement between the European Union and the Republic of Peru on the short-stay visa waiver. Council of the European Union and European Council.
  32. ↑ Agreement between the European Union and the Republic of Kiribati on the short-stay visa waiver. Council of the European Union and European Council.
  33. ↑ Agreement between the European Union and the Republic of the Marshall Islands on the short-stay visa waiver. Council of the European Union and European Council.
  34. ↑ Agreement between the European Union and Tuvalu on the short-stay visa waiver. Council of the European Union and European Council.
  35. ↑ Agreement between the European Union and the Federated States of Micronesia on the short-stay visa waiver. Council of the European Union and European Council.
  36. ↑ Agreement between the European Union and Solomon Islands on the short-stay visa waiver. Council of the European Union and European Council.
  37. ↑ Regulation (EU) 2017/372 of the European Parliament and of the Council of 1 March 2017 amending Regulation (EC) No 539/2001 listing the third countries whose nationals must be in possession of visas when crossing the external borders and those whose nationals are exempt from that requirement (Georgia)
  38. ↑ Regulation (EU) 2017/850 of the European Parliament and of the Council of 17 May 2017 amending Regulation (EC) No 539/2001 listing the third countries whose nationals must be in possession of visas when crossing the external borders and those whose nationals are exempt from that requirement (Ukraine)
  39. ↑ Commission Implementing Regulation (EU) 2022/693 of 27 April 2022 on the temporary suspension of the visa exemption for nationals of Vanuatu
  40. ↑ No More Passport. Vanuatu Daily Post. 10 травня 2018. Архів оригіналу за 17 травня 2018.
  41. ↑ Commission Delegated Regulation (EU) 2023/222 of 1 December 2022 on the temporary suspension of the visa exemption for all nationals of Vanuatu
  42. ↑ Commission Delegated Regulation (EU) 2024/2059 of 31 May 2024 amending Regulation (EU) 2018/1806 of the European Parliament and of the Council as regards the extension of the temporary suspension of the visa exemption for nationals of Vanuatu
  43. ↑ Regulation (EU) 2025/11 of the European Parliament and of the Council of 19 December 2024 amending Regulation (EU) 2018/1806 as regards Vanuatu
  44. ↑ Regulation (EU) 2023/850 of the European Parliament and of the Council of 19 April 2023 amending Regulation (EU) 2018/1806 listing the third countries whose nationals must be in possession of visas when crossing the external borders and those whose nationals are exempt from that requirement (Kosovo (This designation is without prejudice to positions on status, and is in line with UNSCR 1244/1999 and the ICJ Opinion on the Kosovo declaration of independence.)), EUR-Lex, 25 April 2023. Регламент визначав, що звільнення від візових вимог застосовуватиметься з дати початку роботи системи ETIAS або з 1 січня 2024 року, залежно від того, що настане раніше. Система ETIAS не розпочала роботу до цієї дати. Frequently asked questions about ETIAS. European Union.
  45. ↑ Regulation (EU) 2024/2495 of the European Parliament and of the Council of 18 September 2024 amending Regulation (EU) 2018/1806 as regards holders of Serbian passports issued by the Serbian Coordination Directorate (Koordinaciona uprava). EUR-Lex.
  46. ↑ Article 6 of the Schengen Borders Code
  47. ↑ Practical Handbook for Border Guards, European Commission. Part II, section I, point 3.1.
  48. ↑ Article 1(5)(b) of Regulation (EU) No 610/2013 of the European Parliament and of the Council of 26 June 2013 amending Regulation (EC) No 562/2006 of the European Parliament and of the Council establishing a Community Code on the rules governing the movement of persons across borders (Schengen Borders Code), the Convention implementing the Schengen Agreement, Council Regulations (EC) No 1683/95 and (EC) No 539/2001 and Regulations (EC) No 767/2008 and (EC) No 810/2009 of the European Parliament and of the Council. Prior to Regulation (EU) No 610/2013, in response to an Ad-hoc Query by the European Migration Network), the national agencies responsible for border control in 9 Member States confirmed that Annex II nationals holding residence permits or long-stay visas would be entitled to stay for a further period of three months without a visa upon the expiration of the residence permit/long-stay visa. However, following the entry in force of Article 1(5)(b) of Regulation (EU) No 610/2013 on 18 October 2013, all Annex II nationals holding residence permits or long-stay visas issued by a Schengen member state are entitled automatically to stay for a further period of three months without a visa upon the expiration of the residence permit/long-stay visa (the conditions of a visa-free stay would apply to this period of three months after the expiration of the residence permit/long-stay visa, rather than the conditions of stay associated with the residence permit/long-stay visa).
  49. 1 2 UK–EU Agreement in respect of Gibraltar. Government of Gibraltar.
  50. 1 2 3 4 5 6 7 Information on national derogations from the visa requirement, Directorate-General for Migration and Home Affairs.
  51. 1 2 3 Frequently asked questions (PDF). European Union External Action Service.
  52. ↑ Annex 22, List of residence permits issued by member states. European Commission.
  53. ↑ Residence permit and travel. Government of Monaco.
  54. 1 2 Practical Handbook for Border Guards, European Commission, 28 October 2022. Page 80, footnote 83, and page 91, paragraph 9.
  55. ↑ Articles 3(1) and 5(2) of the Directive 2004/38/EC (Directive 2004/38/EC of the European Parliament and of the Council of 29 April 2004 on the right of citizens of the Union and their family members to move and reside freely within the territory of the Member States).
  56. 1 2 Travel documents for non-EU family members. Your Europe.
  57. 1 2 Practical Handbook for Border Guards, European Commission. Part II, section I, points 2.1.2 and 2.8.
  58. ↑ High Commission of the Republic of Cyprus in London – Visa Information. Архів оригіналу за 16 червня 2012. Процитовано 7 липня 2012.
  59. ↑ 94/795/JHA: Council Decision of 30 November 1994 on a joint action adopted by the Council on the basis of Article K.3.2.b of the Treaty on European Union concerning travel facilities for school pupils from third countries resident in a Member State
  60. ↑ Article 16 of the Visa Code (Regulation (EC) No 810/2009), p. 1–58
  61. ↑ Tensions are high, but no plans to terminate visa-free travel, The Barents Observer, 7 April 2022.
  62. ↑ List of notifications of bilateral agreements under Article 19 of Local Border Traffic Regulation (PDF). home-affairs.ec.europa.eu.
  63. ↑ Польша временно останавливает действие соглашения о местном приграничном передвижении. Архів оригіналу за 4 липня 2016. Процитовано 1 липня 2016.
  64. ↑ Польша не возобновила пограничное движение с Калининградом - ЦФО - РИА ФедералПресс. 3 серпня 2016.
  65. ↑ Regulation (EC) No 1931/2006 of the European Parliament and of the Council of 20 December 2006
  66. ↑ Judgement of the European Court of Justice of 21 March 2013, Case C‑254/11, Szabolcs-Szatmár-Bereg Megyei Rendőrkapitányság Záhony Határrendészeti Kirendeltsége v Oskar Shomodi, ECLI:EU:C:2013:182, see Press release
  67. 1 2 Countries requiring or not requiring a visa, Ministry of Foreign Affairs of Greece.
  68. ↑ Check if you need a visa to travel to Iceland, Government of Iceland.
  69. ↑ Georgian prime minister criticizes EU plan to suspend visa waiver for Georgian diplomats. www.aa.com.tr.
  70. ↑ Desku, Arta (3 січня 2025). Germany, France & Poland to End Visa-Free Travel for Georgian Diplomats. SchengenNews.
  71. ↑ Georgia: Council suspends visa-free travel for diplomats and officials. Consilium.
  72. ↑ Desku, Arta (28 січня 2025). Hungary Won't End Visa-Free Travel for Georgian Diplomats & Officials, Minister Says. SchengenNews.
  73. ↑ Information-on-national-derogations-from-the-visa-requirement_en.xlsx. Migration and Home Affairs. 22 лютого 2026.
  74. ↑ Visa requirements overview: Mongolia, Ministry of Foreign and European Affairs of Croatia.
  75. ↑ Visa-free travel to Hungary, Ministry of Foreign Affairs and Trade of Hungary.
  76. ↑ Persons who do not need a visa to visit Norway (visa-free), Norwegian Directorate of Immigration.
  77. ↑ Amt, Auswärtiges. FAQ - I'm planning a trip by air and have to transit at a German airport. Do I need a visa?. German Federal Foreign Office (англ.). Процитовано 13 грудня 2019. The vast majority of foreign travellers benefit from the "transit privilege" - if during a stopover at a German airport, you do not leave the International Airport Area and if the destination is not in a Schengen country, you do not need a transit visa.
  78. ↑ Article 3 and Annex IV of the Visa Code (Regulation (EC) No 810/2009), p. 1–58
  79. ↑ Common list of third countries listed in Annex I to Regulation (EC) no 539/2001, whose nationals are required to be in possession of an airport transit visa when passing through the international transit area of airports situated on the territory of the Member States, Directorate-General for Migration and Home Affairs of the European Union.
  80. ↑ Article 3(2) of the Visa Code (Regulation (EC) No 810/2009), p. 1–58
  81. ↑ Regulation (EC) No 810/2009, article 3.5.
  82. ↑ List of third countries whose nationals are required to be in possession of an airport transit visa when passing through the international transit area of airports situated on the territory of one/some Member States, European Commission.
  83. 1 2 Article 12(2) of the Schengen Convention.
  84. ↑ New EU visa rules – Questions and answers, European Commission, 31 January 2020.
  85. ↑ Article 13 of the Visa Code (Regulation (EC) No 810/2009), p. 1–58])
  86. ↑ Article 23 of the Visa Code (Regulation (EC) No 810/2009), p. 1–58)
  87. ↑ Regulation (EC) No 810/2009 of the European Parliament and of the Council of 13 July 2009 establishing a Community Code on Visas (Visa Code), articles 16, 17 and 25a.
  88. ↑ Commission Delegated Regulation (EU) 2024/1415 of 14 March 2024 amending Regulation (EC) No 810/2009 as regards the amount of the visa fees
  89. ↑ Article 22 of the Schengen Convention, p. 19–62 and Article 23 of the Schengen Borders Code (Regulation (EU) 2016/399).
  90. ↑ Delay in Schengen visa issuances riles MEA, The Economic Times, 20 July 2022.
  91. ↑ Travellers Face Financial Losses as Processing Time for Schengen Visa Increases, Schengen Visa Info, 15 June 2022.
  92. ↑ Portuguese visa application “monopoly”, The Portugal News, 22 October 2022.
  93. ↑ MSN. www.msn.com. Процитовано 22 липня 2025.
  94. ↑ Questions and Answers – Visa Digitalisation: Visa travel to the EU becomes easier, European Commission, 27 April 2022.
  95. ↑ Schengen Visas to Become More Secure & Accessible as MEPs Adopt Digital Visas. 19 жовтня 2023.
  96. ↑ Regulation (EC) No 810/2009 of the European Parliament and of the Council of 13 July 2009 establishing a Community Code on Visas (Visa Code), article 24.
  97. ↑ Legal documents related to Schengen visas. Directorate-General for Migration and Home Affairs.
  98. ↑ Visa policy. European Commission – Migration and Home Affairs.
  99. ↑ A humane and effective return and readmission policy. European Commission – Migration and Home Affairs.
  100. ↑ Working Holiday Application. bmia.gov.at. Federal Ministry Republic of Austria European and International Affairs. Процитовано 14 березня 2025.
  101. ↑ Working Holiday Programme. dofi.ibz.be. Federal Public Service Interior. Процитовано 14 березня 2025.
  102. ↑ Chile and Croatia hold political consultations and make progress on several agreements. minrel.gob.cl. Ministry of Foreign Affairs. Процитовано 14 березня 2025.
  103. ↑ 한-크로아티아 외교장관회담 개최 상세보기|뉴포커스 | 외교부.
  104. ↑ Visa for a Stay Longer than 90 Days for the Purpose of a Working Holiday. ipc.gov.cz. Official Information Portal for Foreigners of the Ministry of the Interior of the Czech Republic. Процитовано 14 березня 2025.
  105. ↑ Celebración de la VIII Reunión del Mecanismo de Consultas Políticas Perú – República Checa. gob.pe. Ministerio de Relaciones Exteriores. Процитовано 14 березня 2025.
  106. ↑ Working Holiday. nyidanmark.dk. Danish Immigration Service. Процитовано 14 березня 2025.
  107. ↑ Working holiday visa. tokyo.mfa.ee. Embassy of Estonia Tokyo. Процитовано 14 березня 2025.
  108. ↑ Estonia - Working Holiday - Working Holiday Visa. whatpassport.com. Sable International. Процитовано 14 березня 2025.
  109. ↑ What is Youth Mobility Agreement?. ottawa.mfa.ee. Embassy of Estonia Ottawa. Процитовано 14 березня 2025.
  110. 1 2 '제 1차 한-발트 3국 경제공동위' 개최 상세보기|보도자료 | 외교부. www.mofa.go.kr.
  111. ↑ Residence permit application for Working Holiday. migri.fn. Finnish Immigration Service. Процитовано 14 березня 2025.
  112. ↑ 한-핀란드 워킹홀리데이 협정 서명 상세보기|뉴포커스 | 외교부.
  113. ↑ Young traveller (working holiday). france-visas.gouv.fr. Процитовано 14 березня 2025.
  114. ↑ Déclaration conjointe du Président de la République français. elysee.fr. 3 квітня 2026.
  115. ↑ What exactly is the Working Holiday programme?. auswaertiges-amt.de. Federal Foreign Office. Процитовано 14 березня 2025.
  116. ↑ Work and Holiday Visa – Greece/Australia. mfa.gr. Hellenic Republic - Greece in Australia. Процитовано 14 березня 2025.
  117. ↑ Κοντοβουνήσιου, Άννα-Λουϊζα. Youth Mobility - Other Services. www.mfa.gr.
  118. ↑ List of agreements concluded on Working Holiday Scheme. bevandorlas.hu.
  119. ↑ Hungarian Trade Office Taipei. tajpej.mfa.gov.hu.
  120. ↑ Residence permit for Working Holiday / Youth Mobility | Ísland.is. island.is.
  121. ↑ Maltesen, Maria (14 березня 2018). How to Apply - Italy | Working Holiday Visa's.
  122. ↑ WORKING HOLIDAY VISA General Information and Step by Step guide (PDF). consadelaide.esteri.it. Consulate of Italy Adelaide. Процитовано 14 березня 2025.
  123. ↑ Internazionale, Ministero degli Affari Esteri e della Cooperazione. Consolato Generale d'Italia Toronto. constoronto.esteri.it.
  124. ↑ Visser, Michael (27 березня 2018). How to Apply - Latvia | Working Holiday Visa's.
  125. ↑ Kalniņa, Ilze. Working Holiday VISA. www2.mfa.gov.lv.
  126. ↑ Apmeklējot Japānu / Visiting Japan | Japānas vēstniecība Latvijā. www.lv.emb-japan.go.jp.
  127. ↑ Visser, Michael (27 березня 2018). How to Apply - Lithuania | Working Holiday Visa's.
  128. ↑ Coming to Luxembourg. mae.gouvernement.lu. 28 лютого 2025.
  129. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 серпня 2023. Процитовано 15 вересня 2026.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  130. ↑ Visser, Michael (27 березня 2018). How to Apply - Malta | Working Holiday Visa's.
  131. ↑ 한동훈도 이상민도 엑스포 출장, 대통령실 총동원령에 총대멘 장관들. 국제신문.
  132. ↑ The Working Holiday Programmes in Japan. Ministry of Foreign Affairs of Japan.
  133. ↑ Naturalisatiedienst, Immigratie-en. Working holiday residence permit. ind.nl.
  134. ↑ Want to apply: Exchange programmes, culture and organisational work. UDI.
  135. ↑ 김진표, 가라카니 노르웨이 국회의장 회담..."경제·방산·북극 협력 등 논의".
  136. ↑ The "Working Holiday Programme" - Ministry of Family, Labour and Social Policy - Gov.pl website. Ministry of Family, Labour and Social Policy.
  137. ↑ Program "Zwiedzaj i Pracuj" ["Visit and Work" program]. www.gov.pl (пол.).
  138. ↑ Poland - Annual Quota: 400 Visas. ancilleria.gob.ar.
  139. ↑ Decreto Supremo N.° 024-2024-RE. www.gob.pe.
  140. ↑ Youth Mobility.
  141. ↑ 윤병세 장관,「코르러쩨안」루마니아 외교장관과 회담 상세보기|보도자료 | 외교부. www.mofa.go.kr.
  142. ↑ Ministry of Foreign Affairs. mae.ro.
  143. ↑ Working Holiday Visa in Slovakia - gksydney-en - MZV. gksydney-en.
  144. ↑ Youth Mobility Program - ottawa-en - MZV. ottawa-en.
  145. ↑ Visser, Michael (22 березня 2018). How to Apply - Slovakia | Working Holiday Visa's.
  146. ↑ ROK-Slovakia Foreign Ministerial Meeting Held View|Ministry News | Ministry of Foreign Affairs, South Korea. www.mofa.go.kr.
  147. ↑ República Eslovaca. cancilleria.gob.ar.
  148. ↑ Canada, Service (13 жовтня 2015). Not Found. www.canada.ca. Архів оригіналу за 2 вересня 2024. Процитовано 14 березня 2025.
  149. ↑ 악수하는 한ㆍ슬로베니아 외교장관 | 연합뉴스. 30 червня 2023.
  150. ↑ Who can apply for a working holiday visa. Immigration New Zealand.
  151. ↑ Minister Fajon visits Argentina and expresses interest in strengthening bilateral cooperation | GOV.SI. Portal GOV.SI. 30 жовтня 2022.
  152. ↑ Canada Treaty Information - View Treaty. 6 липня 2011. Архів оригіналу за 6 липня 2011.
  153. ↑ Signing of the Japan-Spain Working Holiday Agreement. Ministry of Foreign Affairs of Japan.
  154. ↑ [Anuncio] La firma de Working Holiday entre Corea y España 상세보기|Avisos de la EmbajadaEmbajada de la República de Corea en el Reino de España. overseas.mofa.go.kr.
  155. ↑ How to get a working holiday visa for Spain I Yobbers. Yobbers.
  156. ↑ España - CUPO: hasta 500 visas por año [Spain - QUOTA: up to 500 visas per year]. cancilleria.gob.ar (ісп.).
  157. ↑ Exteriores, Ministerio de Relaciones. Chile y España firman acuerdos sobre inversión, ciberseguridad y movilidad | Ministerio de Relaciones Exteriores. minrel.gob.cl.
  158. ↑ Working holiday visa for young people. migrationsverket.se. Swedish Migration Agency. Процитовано 14 березня 2025.
  159. ↑ Dalenbäck, My (19 грудня 2025). Work permit in Sweden – how to apply and requirements.
  160. ↑ Apply for a permit for working holiday in Sweden – Swedish Migration Agency. www.migrationsverket.se.
  161. ↑ Foreign | Ministerio de Relaciones Exteriores y Culto. www.cancilleria.gob.ar.
  162. ↑ Agreements “Working Holiday”. www.consulado.gob.cl.
  163. ↑ Agency, Creativedog; Carignano, Bernardo (17 листопада 2017). Working Holiday Chile: Visas (2026).
  164. ↑ Viceministro se reunió con la Secretaria de Estado de Suecia. www.gob.pe.
  165. ↑ Uruguay y Portugal firman Acuerdo sobre un programa de Vacaciones y Trabajo. Ministerio de Relaciones Exteriores.
  166. ↑ Youth Mobility Program. www.eda.admin.ch.
  167. ↑ Graham, Matt (9 січня 2022). Australians Can Now Move to Switzerland Without a Visa.
  168. ↑ Programa de Vacaciones y Trabajo con Suiza [Working Holiday Program with Switzerland]. consulado.gob.cl (ісп.).
  169. ↑ Bilateral Agreements. mlsi.gov.cy. Department of Labour. Процитовано 14 березня 2025.
  170. ↑ Working Holiday Authorisation | Department Of Foreign Affairs | Ireland.ie | Ireland.ie. www.ireland.ie.
  171. ↑ Exchange Visitor Visa. travel.state.gov.
  172. ↑ Ministeri d'Afers Exteriors - Andorra [Ministry of Foreign Affairs - Andorra] (кат.).
  173. ↑ Working Holiday Info Center(Overseas Koreans Agency).
  174. ↑ IEC Countries 2026: Check If Your Country Is Eligible. moving2canada.com.
  175. 1 2 Youth Mobility Scheme visa. GOV.UK.
  176. ↑ Working Holiday Programmes in San Marino for Australia and Canada foreign nationals. www.esteri.sm.
  177. ↑ LAVORO VACANZA/WORKING HOLIDAY (H-1)-2026-04-08 aggiornati 상세보기|Informazioni per i Visti | Consolato Generale della Repubblica di COREA.
  178. ↑ Article 7.2 of the Practical Handbook for Border Guards (C (2006) 5186)
  179. ↑ Article 7.5 of the Practical Handbook for Border Guards (C (2000) 5186)
  180. ↑ Article 25 of the Visa Code (Regulation (EC) No 810/2009])
  181. ↑ Travel documents issued by third countries and territorial entities, Directorate-General for Migration and Home Affairs.
  182. ↑ Travel documents issued by member states, Directorate-General for Migration and Home Affairs.
  183. ↑ Travel documents issued by international organisations and other entities subject to international law, Directorate-General for Migration and Home Affairs.
  184. ↑ Travel: Countries that accept Somaliland passport [Архівовано 25 July 2018 у Wayback Machine.], Maalmaha News, 2 April 2018.
  185. ↑ List of known fantasy and camouflage passports, Directorate-General for Migration and Home Affairs.
  186. ↑ Short-stay visas issued by Schengen countries. Directorate-General for Migration and Home Affairs, European Commission.
  187. ↑ Proposal for a Council decision on the signing, on behalf of the European Union, and on provisional application of the Agreement establishing an association between the European Union and the Principality of Andorra and the Republic of San Marino respectively
  188. ↑ Recommendation for a Council decision authorising the opening of negotiations on an agreement between the European Union and the Principality of Andorra on several aspects in the field of border management
  189. ↑ Recommendation for a Council decision authorising the opening of negotiations on an agreement between the European Union and the Republic of San Marino on several aspects in the field of border management
  190. ↑ Council greenlights EU deal with Andorra and San Marino. Consilium (Пресреліз) (англ.). Процитовано 10 серпня 2026.
  191. ↑ Commission presents Action Plan on Visa Liberalisation with Armenia. European Commission. 5 листопада 2025.
  192. ↑ Council conclusions on a strategic partnership with the Gulf, Council of the European Union, 20 June 2022.
  193. ↑ Belize Continues Push for Schengen Visa Waiver in EU Talks. Love FM. 8 лютого 2024.
  194. ↑ EP: EU visa freedom for citizens of Kuwait, Qatar, Oman and Ecuador. European Interest. 1 грудня 2022.
  195. ↑ EU and Fiji strengthen cooperation. FBC News. 3 серпня 2023.
  196. ↑ Five EU countries to sponsor Guyana's bid for Schengen visa-free travel [Архівовано 27 August 2023 у Wayback Machine.], Office of the President of Guyana, 21 July 2023.
  197. ↑ Law Minister discusses Schengen visa issue for Indonesians. Antara. 14 січня 2020.
  198. ↑ Kazakhstan: 21st Cooperation Council with the European Union. Consilium.
  199. ↑ Restelica, Bleona (13 грудня 2023). Netherlands & Maldives Discuss Schengen Visa Facilitation. Schengen Visa Info.
  200. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою "ReferenceA2" не вказано текст
  201. ↑ Visa waiver agreements. EUR-Lex. 28 квітня 2023.
  202. ↑ EU suspends talks on visa-free travel with Russia and threatens further sanctions. Euronews. 5 березня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 листопада 2015.
  203. ↑ Russia and Europe, Visa-Free: A Pipe Dream or a Real Possibility?. Riddle. 27 червня 2019.
  204. ↑ Council Decision (EU) 2022/1500 of 9 September 2022 on the suspension in whole of the application of the Agreement between the European Community and the Russian Federation on the facilitation of the issuance of visas to the citizens of the European Union and the Russian Federation
  205. ↑ Bangprapa, Mongkol (12 березня 2024). France said to back Thai visa-free push. Bangkok Post.
  206. ↑ Türkiye, EU to explore ways for visa facilitation. Hürriyet Daily News. 24 листопада 2023.
  207. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою "EU2018/18062" не вказано текст
  208. ↑ Disposición N° 002-2026, Cambio de categorías migratorias de visa para ingresar a Nicaragua [Disposition no. 002-2026, Change of migration categories of visa to enter Nicaragua] (ісп.). Ministry of the Interior of Nicaragua. 13 лютого 2026.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  209. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою "commission2" не вказано текст
  210. ↑ Bulgaria Will Not Sign TTIP Unless US Lifts Visa Requirements - Minister - Novinite.com - Sofia News Agency. www.novinite.com.
  211. ↑ Sharman, Jon (3 березня 2016). European Parliament votes to end visa-free travel for Americans. The Independent. Процитовано 4 березня 2017.
  212. ↑ Visitor visa statistics. Department of Home Affairs of Australia.
  213. ↑ Entry requirements by country or territory. Government of Canada.
  214. ↑ Entry visa for visiting or touring Israel. Embassy of Israel in Berlin.
  215. ↑ Erklärung [Declaration] (PDF) (нім.). Embassy of Israel in Berlin. Архів оригіналу (PDF) за 17 вересня 2024.
  216. ↑ Countries requiring a visa, Government of Montserrat.
  217. ↑ Travelling to Niue. Niue Island.
  218. ↑ Amt, Auswärtiges. Übersicht zur Visumpflicht bzw. -freiheit bei Einreise in die Bundesrepublik Deutschland. Auswärtiges Amt.
  219. ↑ hungarianconsulate.co.nz. hungarianconsulate.co.nz. Архів оригіналу за 14 квітня 2023. Процитовано 15 вересня 2026.
  220. ↑ Zaken, Ministerie van Buitenlandse (2 серпня 2016). Visas - Topic - Government.nl.
  221. ↑ Federal Office of Migration: List 1: Overview of ID and visa provisions according to nationality (version of 4 December 2011) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 лютого 2012. Процитовано 30 січня 2012.
  222. ↑ Council Directive 2004/114/EC of 13 December 2004 on the conditions of admission of third-country nationals for the purposes of studies, pupil exchange, unremunerated training or voluntary service
  223. ↑ Report from the Commission to the European Parliament and the Council on the application of Directive 2004/114/EC.
  224. ↑ Council Directive 2003/109/EC concerning the status of third-country nationals who are long-term residents, p.44
  225. ↑ Accueil Particuliers - service-public.fr. Архів оригіналу за 26 січня 2013. Процитовано 12 березня 2013.
  226. 1 2 Entering the Czech Republic, duties, length of stay - Ministry of the interior of the Czech Republic. mv.gov.cz.
  227. ↑ Europe entry requirements: Schengen area. smartraveller.gov.au (англ.). Процитовано 28 липня 2019.
  228. ↑ European Union - EEAS (European External Action Service) - Travelling to the EU. Архів оригіналу за 18 січня 2016.
  229. ↑ NZ government travel advisory – travel tips to Europe. Safetravel.govt.nz. 13 вересня 2013. Архів оригіналу за 29 вересня 2013. Процитовано 12 жовтня 2013.
  230. ↑ Visa for New Zealand passport holders. Embassy of Switzerland in Wellington. 7 листопада 2017. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 13 квітня 2020.
  231. ↑ Visa. Embassy of Italy in Wellington. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 13 квітня 2020.
  232. ↑ Fact Sheet: Austria-New Zealand Bilateral Agreement on Visa Free Short Stays (PDF). Austrian Embassy in Canberra. Архів оригіналу (PDF) за 13 квітня 2020. Процитовано 13 квітня 2020.
  233. ↑ Visa. Embassy of Hungary in Wellington. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 13 квітня 2020.
  234. ↑ Border controls in Europe (PDF), Embassy of France in Wellington, архів (PDF) оригіналу за 31 січня 2012, процитовано 1 січня 2012
  235. ↑ Frequently Asked Questions, Embassy of Spain in Wellington, 29 квітня 2009, архів оригіналу за 4 грудня 2011, процитовано 1 січня 2012
  236. ↑ Visa-free travel. Danish Immigration Service. 13 лютого 2019. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 13 квітня 2020.
  237. ↑ Entry requirements for the citizens of countries with whom Latvia has signed a bilateral visa waiver agremeent | Ārlietu ministrija. www.mfa.gov.lv (англ.). Ministry of Foreign Affairs (Latvia). 15 листопада 2021. Процитовано 4 грудня 2023.
  238. ↑ UDI 2010-080 Bortvisningspraksis for borgere fra stater Norge har inngått bilaterale visumfrihetsavtaler med (норв.). Norwegian Directorate of Immigration. 28 листопада 2019. Архів оригіналу за 13 квітня 2020.
  239. ↑ UDI 2010-080V1 Liste over visumfrie borgere som er omfattet (норв.). Norwegian Directorate of Immigration. 28 листопада 2019. Архів оригіналу за 13 квітня 2020.
  240. ↑ Do I need a visa. Urząd do Spraw Cudzoziemców (Office for Foreigners). Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 13 квітня 2020.
  241. ↑ See The Council of the European Union: Replies to the questionnaire on the Presidency project for a system of electronic recording of entry and exit dates of third-country nationals in the Schengen area (PDF), pg 43.
  242. ↑ Reference amounts required for the crossing of the external border fixed by national authorities. Directorate-General for Migration and Home Affairs.
  243. ↑ Article 19(5) of the Ordinance on the terms and the procedure for the issuing of visas, adopted by Council of Ministers Decree No 97/11.05.2002
  244. ↑ Act No 326/1999 Sb. on Residence of Aliens in the Territory of the Czech Republic and Amendments of Some Acts
  245. ↑ Aliens' Act (301/2004, paragraph 11)
  246. ↑ Minimum wage equivalent.
  247. ↑ Article 15(2) of the Residence Act of 30 July 2004
  248. ↑ Common Ministerial Decision No 3021/22/10- f of 24 December 2007
  249. ↑ Decree No 25/2001. (XI. 21.) of the Minister of Interior
  250. ↑ Article 4 of the Act No 48/2002 Coll. on Stay of Aliens and on amendment of certain acts as amended
  251. ↑ Instructions on refusing entry to aliens, conditions for issuing visas at border crossings, conditions for issuing visas for humanitarian reasons and procedure for revoking visas (Official Gazette of the Republic of Slovenia, No. 2/01)
  252. ↑ Order of the Ministry of the Presidency (PRE/1282/2007)
  253. ↑ Entrada: requisitos y condiciones. Ministerio del Interior. Архів оригіналу за 3 червня 2022. Процитовано 28 липня 2020.
  254. ↑ TOURIST VISA CHECKLIST (PDF). Embassy of Sweden. Процитовано 19 листопада 2018.
  255. ↑ Шаблон:Timatic Visa Policy
  256. ↑ Шаблон:Timatic Visa Policy
  257. ↑ Residence rights of UK citizens, Citizensinformation.ie, 9 April 2021.
  258. ↑ Protocols No. 3 and 10 to the Treaty of Accession 2003, EUR-Lex, 23 September 2003.
  259. ↑ Control (entry, settlement and commercial enterprises) ordinance 1960, Sovereign Base Areas of Akrotiri and Dhekelia Gazette, consolidated version as of 13 May 2022.
  260. ↑ Protocol relating to the Sovereign Base Areas of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland in Cyprus, Agreement on the withdrawal of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland from the European Union and the European Atomic Energy Community2019/C 384 I/01
  261. ↑ BORDERS & COASTGUARD AGENCY of Gibraltar.
  262. ↑ Passports & Identity Cards | Gibraltar International Airport. Gibraltar Airport.
  263. 1 2 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою "gi2" не вказано текст
  264. ↑ Visa and Work Permits, Government of the Faroe Islands.
  265. ↑ Schengen and Tourists, Government of Greenland.
  266. ↑ How to travel to Svalbard. Visit Svalbard (брит.). Процитовано 30 листопада 2020.
  267. ↑ Visas and immigration. Governor of Svalbard (англ.). Процитовано 30 листопада 2020.
  268. ↑ European Commission—Enlargement—Potential Candidates. Архів оригіналу за 23 жовтня 2011. Процитовано 28 жовтня 2011.
  269. ↑ European Commission—Enlargement—Potential Candidates. Архів оригіналу за 28 жовтня 2011. Процитовано 28 жовтня 2011.
  270. ↑ Russians, Ukrainians, Turks need visa for Croatia. dalje.com. 1 квітня 2013. Архів оригіналу за 27 квітня 2013. Процитовано 1 травня 2014.
  271. ↑ Visa free travel for citizens of the former Yugoslav Republic of Macedonia, Montenegro and Serbia before Christmas. European Commission - European Commission.
  272. ↑ Visa information for foreigners. Ministry of Foreign Affairs of Turkey.
  273. ↑ Embassy of Bosnia and Herzegovina in the Kingdom of Norway. www.bhembassy.no.
  274. ↑ Lista de países que exigen visa de turismo a colombianos y nacionalidades a las que Colombia les exige visa de turismo [List of countries that require a tourist visa from Colombians and nationalities from which Colombia requires a tourist visa] (PDF) (ісп.). Ministry of Foreign Affairs of Colombia. 5 червня 2024.
  275. ↑ Do I need a visa for the Caribbean parts of the Kingdom? | Netherlands Worldwide. 12 січня 2022.
  276. ↑ Países y regiones que No requieren visa para viajar a México | Instituto Nacional de Migracion. www.inm.gob.mx. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 15 вересня 2026.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Візова політика Європейського Союзу
  1. ↑ Дозвіл ETA потрібен для Австралії, Канади (якщо прибуття літаком), Ізраїлю, Кенії, Мозамбіку, Нової Зеландії, Сент-Кіттс і Невісу, Сейшельських Островів, Великої Британії та США
  2. ↑ Включно з австралійським дозволом eVisitor.
  3. ↑ Деякі країни не пропонують eVisa, а лише візу по прибуттю
Помилка цитування: Теги <ref> існують для групи під назвою «Примітка», але не знайдено відповідного тегу <references group="Примітка"/>
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Візова_політика_Шенгенської_зони&oldid=49079210