Перейти до вмісту

Євроюст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Агентство Європейського Союзу з питань співпраці у сфері кримінального правосуддя
(Євроюст)
Загальна інформація
ЮрисдикціяЄвропейський Союз Європейський Союз
Дата створення6 березня 2002
Керівництво діяльністю здійснюєЄвропейська рада
Штаб-квартираГаага, Нідерланди
Кількість співробітників240 осіб (2019)</span><div_style="display:none"></div>-1' id="mwBA">[1]
Річний бюджет€ 50,2 млн (2022)
ПрезидентМайкл Шмід
Адміністративний директорВінсент Джамін
Підвідомчі органиInternational Centre for the Prosecution of the Crime of Aggression Against Ukrained</span><div_style="display:none"></div>-2' id="mwCA">[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
eurojust.europa.eu
Мапа

Аге́нтство Європе́йського Сою́зу з пита́нь співпра́ці у сфе́рі криміна́льного правосу́ддя (Євро́юст) — агентство Європейського Союзу, що займається судовою співпрацею у кримінальних справах між агентствами держав-членів. Його штаб-квартира знаходиться в Гаазі, Нідерланди. Засноване у 2002 році, воно було створене для покращення боротьби з серйозною транскордонною та організованою злочинністю шляхом стимулювання координації слідчих та прокурорських дій.

Євроюст складається з колегії, що складається з 27 національних членів — досвідчених суддів, прокурорів або поліціянтів з еквівалентною компетенцією з кожної держави-члена ЄС. Положення та обов'язки членів визначаються державою, яка їх призначає. Євроюст також співпрацює з третіми державами та іншими органами ЄС, такими як Європейська судова мережа, Європол та OLAF тощо.

27 червня 2017 року Україна та Євроюст підписали Угоду про співробітництво між Україною та Європейською організацією з питань юстиції, яка набрала чинності 2 вересня 2017.[3][4]

Історія

[ред. | ред. код]

14 грудня 2000, з ініціативи Португалії, Франції, Швеції та Бельгії був утворений «Про-Євроюст» — підготовчий орган, який складався з національних прокурорів, і мав на меті напрацювати схему діяльності Євроюсту в майбутньому.[5][6] На той час штаб-квартира Про-Євроюсту знаходилась в офісі Ради Європи у Брюселі. Офіційну діяльність Про-Євроюст почав 1 березня 2001 у рамках головування Швеції у ЄС.[7][8]
29 квітня 2003, Євроюст переїхав до штаб-квартири в Гаазі.[9][10] Незабаром після свого створення Євроюст зіткнувся з проблемою розширення ЄС : у травні 2004 року до Євроспільноти приєдналось десять нових членів, а в 2007 році — ще два, в результаті чого їх загальна кількість досягла 27. Після розширення, агентство брало активну участь у переговорах про співпрацю з третіми державами та іншими установами ЄС, що дозволяє обмінюватися судовою інформацією та персональними даними. Укладено угоди з Європолом, Норвегією, Ісландією, США, Україною, Швейцарією та Македонії. Крім того, Євроюст підтримує мережу контактних пунктів по усьому світу.[11]
У липні 2008 року під головуванням Франції, Європейський рада затвердила нові рішення про зміцнення Євроюсту, які були ратифіковані в грудні 2008 року і опубліковані 4 червня 2009 року. Метою нового рішення є підвищення оперативних можливостей Євроюсту, активізація обміну інформацією між зацікавленими сторонами, полегшення та зміцнення співпраці між національними органами та Євроюстом, а також зміцнення і налагодження відносини з партнерами та третіми державами.
Останній етап у розвитку Євроюсту — Лісабонський договір, а саме розділ 4 , статті 85 і 86. Стаття 85 згадує Євроюст і визначає його місію

Підтримка і здійснення координації між національними слідчими органами й органами прокуратури стосовно серйозного злочину, що стосується двох або більше держав - членів [ ...]
Стаття 86 говорить, що
З метою боротьби із злочинами, що зачіпають фінансові інтереси Союзу, Ради, за допомогою правил, прийнятих згідно зі спеціальною законодавчою процедурою, може створюватись офіс Європейського прокурора на базі Євроюста

Рішення Ради 2002/187/JHA було повністю замінено Регламентом (ЄС) 2018/1727, який набрав чинності на двадцятий день після публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу 21 листопада 2018.[12]

Функції

[ред. | ред. код]

Види кримінальних правопорушень

[ред. | ред. код]

Згідно з Рішенням Євроюсту, Євроюст може діяти, коли дві або більше держав-членів постраждали від злочинів, щодо яких Європол має право діяти, включаючи організовану злочинність, тероризм та інші форми серйозних злочинів (незаконний обіг наркотиків, незаконне відмивання грошей, злочини, пов'язані з ядерними та радіоактивними речовинами, контрабанда нелегальних іммігрантів, торгівля людьми, злочини, пов'язані з автотранспортними засобами, вбивство, тяжкі тілесні ушкодження, незаконна торгівля людськими органами та тканинами, викрадення людей, незаконне позбавлення волі та захоплення заручників, расизм та ксенофобія, організоване пограбування, незаконна торгівля культурними цінностями, включаючи антикваріат та твори мистецтва, шахрайство та шахрайство, рекет та вимагання, підробка та піратство продукції, підробка адміністративних документів та торгівля ними, підробка грошей та платіжних засобів, комп'ютерні злочини, корупція, незаконна торгівля зброєю[en], боєприпасами та вибуховими речовинами, незаконна торгівля зникаючими видами тварин, незаконна торгівля зникаючими видами та сортами рослин, екологічні злочини, незаконна торгівля гормональними речовинами та іншими стимуляторами росту). [13] Він також може діяти щодо інших видів злочинів, якщо вони скоєні разом з одним із вищезазначених, або якщо цього вимагає держава-член.[14] У 2010 році близько 10% справ, що розглядалися Євроюстом, належали до цієї категорії.[15]

Будівля, у якій розміщується Євроюст та Міжнародний Кримінальний Суд.

Євроюст зосереджується переважно на злочинах, що становлять «особливу загрозу» для громадян, таких як тероризм, незаконний обіг наркотиків, торгівля людьми, кіберзлочинність, шахрайство, корупція, відмивання грошей та інші економічні злочини.[16]

Завдання

[ред. | ред. код]

Євроюст не уповноважений розслідувати або переслідувати кримінальні правопорушення, а натомість працює над координацією розслідувань та переслідувань між державами-членами ЄС у випадках транскордонної злочинності.[7][17] Вони також можуть допомагати у розслідуваннях та переслідуваннях між державою-членом, що подає запит, та державою, що не є членом ЄС, якщо існує угода про співробітництво або якщо є особлива потреба.[18]

Завдання Євроюсту можуть відрізнятися залежно від того, чи діє він як колегія, чи через національних членів. Серед інших завдань Євроюст може:[19]

  • Звертатися до компетентних органів держав-членів з проханням розслідувати або переслідувати конкретні дії, визнавати, що одна держава-член може бути кращою юрисдикцією для розслідування або переслідування, координувати дії з іншими державами-членами, створювати спільну слідчу групу або надавати інформацію Євроюсту;
  • Забезпечити, щоб держави-члени обмінювалися інформацією одна з одною щодо відповідних розслідувань та кримінальних переслідувань;
  • Допомагати державам-членам у забезпеченні координації або покращенні співпраці;
  • Співпрацювати та консультуватися з Європейською судовою мережею.[20]
  • Допомагати Європолу, зокрема, надаючи висновки на основі аналізів Європолу (як Колегія);
  • Надавати логістичну підтримку, таку як допомога з перекладом, усним перекладом та організацією координаційних зустрічей (як Коледж).[21]
  • Звертатися до органів влади держав-членів із проханням вжити спеціальних слідчих заходів або інших заходів, обґрунтованих для розслідування чи кримінального переслідування (через національних членів);
  • Сприяння розслідуванням та кримінальному переслідуванню, що стосуються компетентних органів лише однієї держави-члена, якщо до цього залучено сам Європейський Союз або державу, що не є членом (через національних членів за згодою Колегії).[22]

Оскільки Євроюст має завдання сприяти виконанню судових доручень[en] та запитів про екстрадицію, він також може діяти на підставі європейських ордерів на арешт (EAW).[23] Коли на одну особу існує більше одного EAW, Євроюст може повідомити судовий орган, який виконує EAW, який має мати пріоритет, а також може сприяти комунікації між залученими судовими органами. Це також орган, якому держави-члени можуть повідомляти про затримки у виконанні EAW про причини такої затримки. У 2010 році в Євроюсті було зареєстровано загалом 280 справ щодо виконання EAW, що становить майже 20 відсотків усіх справ. [24]

Євроюст також може брати участь у спільній слідчій групі (JIT) або, на прохання держави-члена, допомагати у її створенні та/або допомагати в адміністративному управлінні нею або шляхом забезпечення фінансування. Такі групи створюються за згодою двох або більше залучених сторін для конкретної мети та обмеженого часу для проведення кримінальних розслідувань в одній або кількох залучених державах-членах.[25][26] JIT були створені на основі переконання, що міждержавні команди слідчих та судових органів з чіткими юридичними повноваженнями та визначеними ролями покращать боротьбу з організованою злочинністю. [27]

Навантаження справ

[ред. | ред. код]

З моменту свого створення Євроюст опрацьовує дедалі більше справ. У 2002 році до нього звернулися у 202 випадках. У 2016 році держави-члени звернулися за допомогою у 2306 нових справах. Більшість справ стосуються двох держав-членів; у 2010 році одна п'ята частина справ стосувалась трьох або більше країн. Євроюст також організував 249 координаційних зустрічей між представниками національних органів влади та органів ЄС у 2016 році.[28]

Структура

[ред. | ред. код]

Структура агентства:

  • Керівництво агентством здійснює Колегія, що складається з співробітників поліції, прокурорів та судів (залежно від їхніх функцій згідно з національним законодавством) — по 1 людині від кожної держави-члена ЄС. В обов'язки Колегії входить розробка проєкту бюджету та передача його на затвердження Єврокомісії.
  • Колегія обирає голову. Термін його повноважень — 3 роки з правом бути обраним двічі. Голова комісії веде нагляд за діяльність Євроюсту та керує Колегією.
  • Адміністративний директор обирається одноголосно. Звільнений він може бути не менш, як 2/3 голосів. В його обов'язки входить поточне керівництво Євроюстом, підбір персоналу та розробка бюджету. Термін повноважень — 5 років. Одна людина не може бути обрана адміністративним директором більш як двічі.

Колегія Євроюсту підтримується адміністрацією. Як керівник адміністрації Євроюсту, адміністративний директор відповідає за щоденне управління Євроюстом, включаючи управління бюджетом та персоналом. Адміністративна організація складається з підрозділів, служб та секретаріатів: бухгалтерського обліку, відділу бюджету, фінансів та закупівель, секретаріату Коледжу, відділу корпоративних комунікацій, служби захисту даних, відділу заходів та логістики, відділу кадрів, відділу управління інформацією, відділу інституційних справ, відділу юридичних справ, відділу операцій, відділу планування, програмування та звітності, а також служб безпеки, об'єктів та загальних послуг.[29]

Міжнародна співпраця

[ред. | ред. код]

Євроюст підтримує угоди про співпрацю з 14 державами, що не є членами ЄС. Остання з них, Вірменія, підписала угоду про співпрацю з Євроюстом 5 квітня 2024 року.[30]

Майбутнє

[ред. | ред. код]

Договір про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС) передбачає кілька змін щодо Євроюсту. Стаття 85 розширює сферу його дії, включаючи серйозні кримінальні правопорушення, що не лише стосуються двох або більше держав-членів, але й вимагають судового переслідування на спільній основі. У новому формулюванні Договору зазначається, що за допомогою регламентів, прийнятих відповідно до звичайної законодавчої процедури, Європейський парламент та Рада визначають структуру, функціонування, сферу діяльності та завдання Євроюсту, які можуть включати порушення кримінальних розслідувань або пропозицію щодо порушення судового переслідування, координацію таких розслідувань та судового переслідування, а також зміцнення судової співпраці. Стаття 86 передбачає можливість створення Європейської прокуратури (EPPO) на базі Євроюсту для боротьби зі злочинами, що завдають шкоди фінансовим інтересам Союзу. EPPO може бути створена Радою відповідно до спеціальної законодавчої процедури, діючи одноголосно та після отримання згоди Європейського парламенту. Договір також передбачає можливість її створення шляхом посиленої співпраці, встановленої щонайменше дев'ятьма державами-членами.

У Стокгольмській програмі[en] кілька разів згадується роль Євроюсту. Зокрема, в ній зазначається, що «у сфері судового співробітництва Європейська Рада наголошує на необхідності для держав-членів та Євроюсту ретельного виконання Рішення Ради 2009/426/JHA від 16 грудня 2008 року про зміцнення Євроюсту, яке разом із Лісабонським договором пропонує можливість для подальшого розвитку Євроюсту в найближчі роки, зокрема щодо початку розслідувань та вирішення конфліктів компетенції. На основі оцінки виконання цього інструменту можна було б розглянути нові можливості відповідно до відповідних положень Договору, включаючи надання додаткових повноважень національним членам Євроюсту, посилення повноважень Колегії Євроюсту або створення посади Європейського прокурора».

Україна

[ред. | ред. код]

Правовим ґрунтом взаємодії між Україною та Агентством Європейського Союзу з питань співпраці у сфері кримінального правосуддя є Угода про співробітництво між Україною та Європейською організацією з питань юстиції, підписана 27 червня 2016 року. Документ було ратифіковано Верховною Радою 8 лютого 2017 року, а повноцінне набрання чинності відбулося 2 вересня 2017 року.[3][31] Головною метою партнерства визначено боротьбу з транскордонною злочинністю, зокрема тероризмом та організованими злочинними угрупованнями. Центральним органом, відповідальним за реалізацію угоди в Україні, виступає Офіс Генерального прокурора.[32]

Механізм взаємодії

[ред. | ред. код]

Угода передбачає постійну присутність українського представника у штаб-квартирі Євроюсту в Гаазі. Посаду прокурора зв'язку від України з серпня 2018 року обіймає Мирослава Красноборова. Механізм співпраці дозволяє здійснювати оперативний обмін даними та координацію спільних розслідувань. При цьому Україна взяла на себе зобов'язання нести юридичну відповідальність за можливі фактичні або правові помилки в інформації, що передається європейським партнерам, згідно з національним законодавством.[32]

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]

Після початку повномасштабного російського вторгнення та отримання Україною статусу кандидата на вступ до ЄС у 2022 році, інтенсивність співпраці набула більших масштабів.

У червні 2022 року Європейський Союз вніс зміни до Регламенту Євроюсту, надавши агентству повноваження зберігати та аналізувати докази, пов’язані з воєнними злочинами, геноцидом та злочинами проти людяності. На базі агентства було створено Базу даних доказів основних міжнародних злочинів (CICED).[33][34] У березні 2022 року за підтримки Євроюсту було сформовано Спільну слідчу групу щодо розслідування тяжких міжнародних злочинів в Україні. До її складу увійшли Україна, кілька держав-членів ЄС, Офіс Прокурора Міжнародного кримінального суду та Європол.[35] У липні 2023 року в Гаазі на базі Євроюсту відкрився центр ICPA, де українські прокурори спільно з міжнародними колегами працюють над підготовкою доказової бази для майбутнього трибуналу щодо злочину агресії РФ.[36][37]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. </span><div_style="display:none"></div>_1-0' rel="mw:referencedBy" id="mwASY">↑ https://europa.eu/european-union/about-eu/agencies/eurojust_en
  2. </span><div_style="display:none"></div>_2-0' rel="mw:referencedBy" id="mwASw">↑ https://www.eurojust.europa.eu/international-centre-for-the-prosecution-of-the-crime-of-aggression-against-ukraine
  3. 1 2 Угода про співробітництво між Україною та Європейською організацією з питань юстиції. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 20 квітня 2026.
  4. ↑ Свобода, Радіо (27 червня 2016). Україна та Євроюст підписали угоду про співпрацю. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 20 квітня 2026.
  5. ↑ TAMPERE EUROPEAN COUNCIL 15 AND 16 OCTOBER 1999 PRESIDENCY CONCLUSIONS. Архів оригіналу за 29 грудня 2011. Процитовано 7 лютого 2012.
  6. ↑ The history of Eurojust. Архів оригіналу за 9 лютого 2012. Процитовано 7 лютого 2012. [Архівовано 2012-02-09 у Wayback Machine.]
  7. 1 2 Maylis Labayle; Hans G. Nilsson (2010). The Role and organisation of Eurojust: added value for judicial co-operation in criminal matters. У Jörg Monar (ред.). The institutional dimension of the European Union’s Area of Freedom, Security and Justice. Brussels: Peter Lang. ISBN 978-90-5201-615-3.
  8. ↑ EUR-Lex - 32002D0187 - EN. Eur-lex.europa.eu. Архів оригіналу за 11 липня 2013. Процитовано 14 липня 2013.
  9. ↑ Decision on the location of the seats of certain offices and agencies of the European Union. Архів оригіналу за 13 травня 2013. Процитовано 7 лютого 2012.
  10. ↑ Treaty of Nice, Art. 1. pt. 7. Архів оригіналу за 30 грудня 2011. Процитовано 7 лютого 2012.
  11. ↑ iberred.org. iberred.org. Архів оригіналу за 29 липня 2013. Процитовано 14 липня 2013.
  12. ↑ 32018R1727
  13. ↑ 32009D0371 Text was copied from this source, which is available under a Creative Commons Attribution 4.0 International License [Архівовано 2017-10-16 у Wayback Machine.].
  14. ↑ 02002D0187-20090604
  15. ↑ Eurojust Annual Report 2010. 2011. ISBN 978-92-95029-53-8. Архів оригіналу за 23 січня 2012.
  16. ↑ Eurojust Annual Report 2010. 2011. ISBN 978-92-95029-53-8. Архів оригіналу за 23 січня 2012.
  17. ↑ Horváth, Zoltán (2012). Handbook on the European Union. Budapest: HVGorac. ISBN 978-963-258-146-0.
  18. ↑ 02002D0187-20090604
  19. ↑ Maylis Labayle; Hans G. Nilsson (2010). The Role and organisation of Eurojust: added value for judicial co-operation in criminal matters. У Jörg Monar (ред.). The institutional dimension of the European Union's Area of Freedom, Security and Justice. Brussels: Peter Lang. ISBN 978-90-5201-615-3.
  20. ↑ 02002D0187-20090604
  21. ↑ 02002D0187-20090604
  22. ↑ 02002D0187-20090604
  23. ↑ José Luis Lopes da Mota; Roelof Jan Manschot (2004). Eurojust and the European arrest warrant. У Rob Blekxtoon (ред.). Handbook on the European Arrest Warrant. The Hague: T.M.C Asser Press. ISBN 978-90-6704-181-2.
  24. ↑ Eurojust Annual Report 2010. 2011. ISBN 978-92-95029-53-8. Архів оригіналу за 23 січня 2012.
  25. ↑ 32000F0712(02)
  26. ↑ 02002F0465-20220310
  27. ↑ Joint Investigation Teams Manual. Архів оригіналу за 23 січня 2012. Процитовано 7 лютого 2012.
  28. ↑ Annual Report 2016 (English) (PDF). www.eurojust.europa.eu. Архів оригіналу (PDF) за 13 серпня 2017. Процитовано 19 червня 2017.
  29. ↑ Administrative Director. www.eurojust.europa.eu.
  30. ↑ Parliament debates legislative initiative aimed at developing the cooperation between the competent bodies of Eurojust and Armenia. www.parliament.am. Архів оригіналу за 10 вересня 2024. Процитовано 10 вересня 2024.
  31. ↑ Рада ратифікувала угоду з Євроюстом, буде в Гаазі представник. Українська правда (укр.). Процитовано 20 квітня 2026.
  32. 1 2 https://yur-gazeta.com/publications/practice/mizhnarodne-pravo-investiciyi/yak-ukrayina-spivpracyue-z-evropolom-ta-evroyustom.html
  33. ↑ Нові правила: Євроюсту дозволили обробляти та зберігати докази воєнних злочинів рф в Україні. www.ukrinform.ua (укр.). 26 травня 2022. Процитовано 20 квітня 2026.
  34. ↑ ЄС надав своєму агентству юстиції більше повноважень у розслідуванні воєнних злочинів. Європейська правда (укр.). Процитовано 20 квітня 2026.
  35. ↑ Михайлов, Дмитро (5 жовтня 2023). Європол приєднався до JIT щодо розслідування міжнародних злочинів в Україні. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 20 квітня 2026.
  36. ↑ У Гаазі почав роботу Міжнародний центр із переслідування за злочин агресії РФ проти України. Українська правда (укр.). Процитовано 20 квітня 2026.
  37. ↑ У Гаазі 3 липня відкриється Міжнародний центр із переслідування за злочин агресії проти України. www.ukrinform.ua (укр.). 30 червня 2023. Процитовано 20 квітня 2026.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Євроюст&oldid=49039666