Перейти до вмісту

Відносини Сирія — Європейський Союз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Відносини Сирія — Європейський Союз
Європейський Союз
Європейський Союз
Сирія
Сирія

Європейський Союз (ЄС) і Сирійська Арабська Республіка підписали між собою дві угоди. Однак через репресії сирійського уряду проти своєї опозиції ЄС вводить ембарго на Сирію.[1] З 2011 року ЄС підтримує опозиційну Сирійську національну раду і закликає нинішній уряд піти у відставку, скасувати режим надзвичайного стану (що діє з 1962 року) та провести в країні демократичні перетворення.[2] З 2012 року вона визнає опозицію легітимним представником сирійського народу.[3]

До падіння режиму Асада у 2024 році кілька держав-членів ЄС, включаючи Австрію, Францію, Німеччину, Данію, Швецію, Бельгію, Фінляндію, Польщу та Нідерланди, мали закриті свої посольства в Дамаску.[4] Делегація ЄС у Сирії залишалася відкритою до грудня 2012 року, коли її з міркувань безпеки було перенесено до Бейрута.[5] Сирія має постійне представництво при ЄС у Брюсселі.[6] Після перемоги опозиції у грудні 2024 року розпочався новий етап у європейсько-сирійських відносинах, і переговори на високому рівні та делегації відновилися.[7][8] Європейський Союз підтвердив свій намір надати допомогу сирійському перехідному уряду та оголосив про плани знову відкрити своє посольство в Дамаску.[9]

24 лютого 2025 року Європейський Союз оголосив про скасування кількох санкцій часів Асада проти Сирії, щоб допомогти країні підвищити свою економіку та підтримати зусилля з відбудови. Цей крок був схвалений новим сирійським урядом.[10]

Угоди

[ред. | ред. код]

У 1977 році ЄС і Сирія підписали Угоду про співробітництво, яка регулює відносини, яка служить основою для відносин з ЄС. [11] У 2004 та 2008 роках між ЄС та Сирією було укладено нові двосторонні угоди.[11] Сирія також приєдналася до Європейського Союзу для Середземномор'я (а раніше до Барселонського процесу) і Європейської політики сусідства, але не отримує повної вигоди до застосування Угоди про асоціацію між ЄС та Сирією, яка була підписана в 2009 році[12] і була призупинена Союз Середземномор'я у 2011 році.[13][14]

Дипломатичні зв'язки

[ред. | ред. код]

Громадянська війна в Сирії

[ред. | ред. код]

Після громадянського повстання в Сирії навесні 2011 року та ескалації насильства та порушень прав людини ЄС призупинив двостороннє співробітництво з сирійським урядом і заморозив проєкт Угоди про асоціацію. Відтоді ЄС також призупинив участь сирійської влади у своїх регіональних програмах. Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) призупинив усі кредитні операції та технічну допомогу. ЄС запровадив, а потім розширив цілеспрямовані санкції, включаючи ембарго на поставки зброї, заморожування активів і заборону на поїздки для членів уряду, а також нафтове ембарго. Таким чином, Сирія припинила своє членство та участь у Середземноморському Союзі. Представництво ЄС у Сирії залишалося відкритим до грудня 2012 року.[3] У грудні 2012 року ЄС визнав Національну коаліцію сирійських революційних і опозиційних сил «законними представниками» сирійського народу.[3]

У 2013 році розбіжності між державами-членами ЄС щодо того, чи слід підтримувати сирійські повстанські групи, призвели до зняття ембарго на постачання зброї ісламістським повстанським групам.[15] Підхід ЄС до сирійської кризи змінився у 2014 році, коли терористична організація ІДІЛ прийшла до влади. ЄС переключив свою увагу з сирійського уряду на боротьбу з Ісламською державою через зростаючі проблеми безпеки. Дії, здійснені ЄС, включали гуманітарну допомогу та підтримку ісламістських повстанських груп.

Хоча держави ЄС ніколи не брали активної участі у військових діях у Сирії, вони підтримували вже існуючі повстанські групи в Сирії та коаліцію на чолі з США, надаючи фінансову та матеріальну допомогу.[16] ЄС є членом групи «Друзі Сирії».

Постасадівський режим (з 2024)

[ред. | ред. код]
Президент Європейської ради Антоніу Коста зустрічається з президентом Сирії Ахмедом аль-Шараа на екстреному саміті Ліги арабських держав у Газі, 3 березня 2025 року.

Після падіння режиму Асада Німеччина та Франція стали першими країнами Європейського Союзу, які відвідали Дамаск, що стало значним кроком у їхній дипломатичній взаємодії з Сирією.[17]

У січні 2025 року Висока представниця ЄС Кая Каллас оголосила, що певні санкції щодо окремих секторів будуть тимчасово послаблені в рамках «покрокового» процесу. Цей процес залежатиме від таких умов, як захист прав людини, зокрема прав етнічних та релігійних меншин, а також жінок.[18] Вона зазначила, що цей план все ще перебуває на переговорах у Брюсселі, посилаючись на «технічні питання», і що чорний список (колишніх) посадовців та організацій, пов'язаних з режимом Асада, залишиться. Каспар Вельдкамп, міністр закордонних справ Нідерландів, додав, що певні санкції, такі як санкції на експорт зброї, залишаться збереженими, і що обмеження щодо Таїт Аль-Шаріму Хашимота на цьому етапі не будуть скасовані, додавши: «Вони нові при владі. Ми хочемо побачити, як їхні слова перетворяться на дії».[19] Він також зазначив, що ЄС вимагає, щоб не було місця екстремізму чи колишнім союзникам [Асада] Росії та Ірану.[20]

Повідомляється, що міністр закордонних справ Сирії[en] Шибані назвав рішення ЄС «позитивним кроком».[21]

24 лютого 2025 року Кая Каллас оголосила, що Європейський Союз скасував санкції проти Сирії в деяких ключових секторах, таких як енергетика, транспорт і банківська справа.[22] 11 березня 2025 року Каллас «найрішучіше» засудила напади проасадівських ополченців на сирійські урядові сили під час зіткнень на заході Сирії та «привітала» зобов'язання президента Сирії Ахмеда аш-Шараа розпочати розслідування масових вбивств алавітів серед мирних жителів, скоєних проурядовими ісламістськими бойовиками.[23] Європейський Союз пообіцяв надати Сирії 2,5 мільярда євро допомоги.[24][25] Президент Європейської ради Антоніо Коста та президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн 9 січня 2026 року відвідали Дамаск, щоб зустрітися з президентом Сирії Ахмедом аш-Шараа. Цей візит став візитом ЄС до Сирії на найвищому рівні з моменту повалення режиму Башара Асада у грудні 2024 року.[26]

Торгівля

[ред. | ред. код]

До війни ЄС був найбільшим торговельним партнером Сирії з експортом товарів ЄС до Сирії на 3,6 млрд євро та 3,5 млрд євро з сирійського експорту до ЄС. Загальна торгівля становила 7,18 мільярдів євро в 2010 році, і ЄС є найбільшим торговельним партнером Сирії з 22,5% її торгівлі (Сирія є 50-м у ЄС). [27] Двостороння торгівля скоротилася після війни до 1,45 мільярда євро в 2013 році, що на 91% скоротилося експорту із Сирії та на 61% експорту з ЄС порівняно з 2011 роком.[3]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Syrian Arab Republic, European External Action Service
  2. ↑ EU takes first step toward recognition of anti-Assad council, EU Observer 10 October 2011
  3. 1 2 3 4 European Commission Memo on Syria, 2014
  4. ↑ Goldman, Yoel (15 березня 2013). Saudi Arabia, Italy and Holland. The Times of Israel. Процитовано 11 серпня 2013.
  5. ↑ EU-Syria relations, factsheet, Bruxelles, 14 July 2016 - 23:22, UNIQUE ID: 141215_01
  6. ↑ Ambassador Fu Cong Met with Ammar Al Arsan, Chargé d'Affaires of the Syrian Mission to the EU
  7. ↑ Economy Minister receives a delegation from the European Union Commission. SANA. 21 лютого 2025. Процитовано 24 лютого 2025.
  8. ↑ The Europeans Return to Syria. Carnegie. 3 лютого 2025. Процитовано 24 лютого 2025.
  9. ↑ Syria: EU set to reopen embassy in Damascus. Le Monde. 17 грудня 2025. Процитовано 24 лютого 2025.
  10. ↑ EU eases sanctions on Syria. Politico. 24 лютого 2025. Процитовано 24 лютого 2025.
  11. 1 2 EU-Syria relations, factsheet, Bruxelles, 14/07/2016 - 23:22, UNIQUE ID: 141215_01
  12. ↑ Agreements EU delegation to Syria
  13. ↑ Union for the Mediterranean: time for parliaments to play their role - News. European Parliament. 22 березня 2013. Процитовано 18 лютого 2019.
  14. ↑ List of Member States of the Union for the Mediterranean. Union for the Mediterranean - UfM. Процитовано 18 лютого 2019.
  15. ↑ Kizilkan, Zelal Başak (2019). Changing Policies of Turkey and the EU to the Syrian Conflict. Atatürk Üniversitesi İktisadi ve İdari Bilimler Dergisi. 33 (1): 321—338.
  16. ↑ Kizilkan, Zelal Başak (2019). Changing Policies of Turkey and the EU to the Syrian Conflict. Atatürk Üniversitesi İktisadi ve İdari Bilimler Dergisi. 33 (1): 321—338.
  17. ↑ German, French foreign ministers meet Syria's new leaders. DW. 3 січня 2024.
  18. ↑ EU agrees on 'step-by-step' roadmap to ease sanctions on Syria. euronews (англ.). 27 січня 2025. Процитовано 29 січня 2025.
  19. ↑ EU cautiously agrees roadmap to ease sanctions on Syria in wake of Assad's downfall. AP News (англ.). 27 січня 2025. Процитовано 29 січня 2025.
  20. ↑ EU gaat eerste sancties tegen Syrië opheffen, maar blijft voorzichtig. nos.nl (нід.). 27 січня 2025. Процитовано 29 січня 2025.
  21. ↑ EU gaat eerste sancties tegen Syrië opheffen, maar blijft voorzichtig. nos.nl (нід.). 27 січня 2025. Процитовано 29 січня 2025.
  22. ↑ EU suspends sanctions on Syria in key areas: ‘We support the transition’. Eunews.it. 24 лютого 2025.
  23. ↑ De La Feld, Simone (13 березня 2025). EU betting (blind) on Syria’s new leadership. Eunews.it.
  24. ↑ EU pledges €2.5 billion to support Syria and the region. European Commission. 17 березня 2025.
  25. ↑ Ismail, Amina (18 березня 2025). EU conference pledges $6.3 billion for Syria's recovery. Reuters. Процитовано 24 березня 2025.
  26. ↑ Europe will do 'everything it can' to support Syria, von der Leyen says. Euronews. 9 січня 2026. Процитовано 9 січня 2026.
  27. ↑ Bilateral relations Syria, European Commission

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Відносини_Сирія_—_Європейський_Союз&oldid=48385195