Перейти до вмісту

Унціал

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Унціал
Дата створення / заснуванняII століття Редагувати інформацію у Вікіданих
Зображення
Ґрунтується наРимський курсив<i_class="wef_low_priority_links">Mare&nbsp;A.&nbsp;C.&nbsp;d.&nbsp;l.,_Wilson&nbsp;N.&nbsp;G.</i>_Paleography_//_[[:d:Q69525831|Oxford_Classical_Dictionary]]<span_class="wef_low_priority_links">_/_[[:en:Simon_Hornblower|S.&nbsp;Hornblower]],_[[:d:Q55950433|A.&nbsp;Spawforth]],_[[:en:Esther_Eidinow|E.&nbsp;Eidinow]]_—_[[:Оксфорд|Oxford]]:_[[:Oxford_University_Press|OUP]],_2012._—_ISBN_978-0-19-173525-7</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q217595]][[d:Track:Q7518994]][[d:Track:Q55950433]][[d:Track:Q34217]][[d:Track:Q47484811]][[d:Track:Q69525831]]</div>-1' id="mwBQ">[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Абеткагрецька абетка і латинське письмо Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Унціал у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Сторінка з Келлської книги.

Унціа́л (унціальне письмо) — середньовічний рукописний шрифт, що склався до початку IV століття н. е. Християнська церква заохочувала використання унціалу в рукописах Біблії. Тому рання християнська література відрізняється від класичних текстів того ж періоду. Унціал вирізнявся округлими формами, оскільки його писали очеретяним або пташиним пером.

Ранній унціал (III-VI ст.) позбавлений зарубок.

Унціальне письмо, що розвинулося повністю у IV столітті, незабаром стало панівним книжковим письмом, і майже вся література того часу, що дійшла до нас, була ним написана. Оскільки писати унціалом було набагато легше й швидше, ніж квадратним капітальним письмом, а сам він був чіткіший рустику, тому його вважають першим письмом, спеціально призначеним для написання ширококінцевим пером.

В унціалі горизонтальні штрихи мають мале значення, і тому в написанні немає різких засічок вгорі та внизу. Унціал залишався вживаним до VIII століття, але унціальні форми, змішані з капітальним письмом, трапляються й у пізніші часи в заголовках та ініціалах.

Слід розрізняти старий і новий унціал.

Простою ознакою старого, або старшого, унціалу є діагональний, приблизно 45-градусний нахил пера та відсутність зарубок. Найдавнішими прикладоми старого унціалу в грецькому письмі є знахідка папірусу Тимофія Мілетського, Синайський кодекс та трактат давногрецького лікаря Діоскорида[2]

У новому унціалі помітні здебільшого легкі зарубки та горизонтальний напрямок пера. Але трапляється й похило писаний унціал. Якщо у капітальному письмі слова одне від одного ще не відокремлювали, то в унціалі VII століття це стала норма.

З часом в унціал дедалі більше проникали елементи курсиву. Так, у V ст. було порушено принцип розміщення літер рядка в межах двох ліній, що поєднувало унціал із капітальним написанням, і він наблизився до рядкового курсиву.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. <i_class="wef_low_priority_links">Mare&nbsp;A.&nbsp;C.&nbsp;d.&nbsp;l.,_Wilson&nbsp;N.&nbsp;G.</i>_Paleography_//_[[:d:Q69525831|Oxford_Classical_Dictionary]]<span_class="wef_low_priority_links">_/_[[:en:Simon_Hornblower|S.&nbsp;Hornblower]],_[[:d:Q55950433|A.&nbsp;Spawforth]],_[[:en:Esther_Eidinow|E.&nbsp;Eidinow]]_—_[[:Оксфорд|Oxford]]:_[[:Oxford_University_Press|OUP]],_2012._—_ISBN_978-0-19-173525-7</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q217595]][[d:Track:Q7518994]][[d:Track:Q55950433]][[d:Track:Q34217]][[d:Track:Q47484811]][[d:Track:Q69525831]]</div>_1-0' rel="mw:referencedBy" id="mwPQ">↑ Mare A. C. d. l., Wilson N. G. Paleography // Oxford Classical Dictionary / S. Hornblower, A. Spawforth, E. Eidinow — Oxford: OUP, 2012. — ISBN 978-0-19-173525-7
  2. ↑ Овчинніков, В (2005). Історія книги. Еволюція книжкової структури (українська) . Львів: Світ. с. 57—62. ISBN 966-603-169-8.

Посилання

[ред. | ред. код]