Перейти до вмісту

Європейське агентство з охорони довкілля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Європейська агенція довкілля)
Європейське агентство з охорони довкілля
European Environment Agency
Будівля Європейського агентства з охорони довкілля в Копенгагені.
Мапа держав-членів і держав-співробітниць.
АбревіатураEEA
ТипАгентства Європейського Союзу
Засновано30 жовтня 1993
Сфераекополітика Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаЄвропейський Союз Європейський Союз
Штаб-квартираКопенгаген, Данія
55°40′52″ пн. ш. 12°35′12″ сх. д. / 55.681208° пн. ш. 12.586609° сх. д. / 55.681208; 12.586609G O
Виконавчий директорЛіна Юля-Мононен
Голова правлінняЛаура Берк
Штат працівників200 осіб (2019)</span><div_style="display:none"></div>-1' id="mwBQ">[1]
Вебсайт: eea.europa.eu Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
CMNS: Європейське агентство з охорони довкілля у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Будівля Європейського агентства з охорони довкілля в Копенгагені взимку.

Європе́йське аге́нтство з охорони́ довкі́лля (англ. European Environment Agency, EEA) — агентство Європейського Союзу (ЄС), яке надає незалежну інформацію про стан довкілля в рамках кліматичної політики, збереження біорізноманіття та інших екологічних цілей, встановлених країною.

Визначення

[ред. | ред. код]

Європейське агентство з охорони довкілля (EEA) – це агентство Європейського Союзу (ЄС), яке надає незалежну інформацію про стан довкілля. Його метою є допомога тим, хто бере участь у розробці, впровадженні та оцінці екологічної політики, а також інформування широкої громадськості.

Організація

[ред. | ред. код]

EEA було створено Регламентом Європейської економічної спільноти (ЄЕС) 1210/1990 (зі змінами, внесеними Регламентом ЄЕС 933/1999 та Регламентом ЄС 401/2009) та почало функціонувати у 1994 році, штаб-квартира якого знаходиться в Копенгагені, Данія.

Агентство керується управлінською радою, що складається з представників урядів 32 держав-членів, представника Європейської комісії та двох науковців, призначених Європейським парламентом, за допомогою Наукового комітету.

Держави-члени

[ред. | ред. код]

Держави-члени Європейського Союзу є членами; проте інші держави можуть стати його членами шляхом угод, укладених між ними та ЄС.

Це був перший орган ЄС, який відкрив своє членство для 13 країн-кандидатів (до розширення 2004 року).

EEA має 32 країни-члени та вісім держав-співробітниць. Членами є 27 держав-членів Європейського Союзу разом з Ісландією, Ліхтенштейном, Норвегією, Швейцарією та Туреччиною.

Після Brexit у 2020 році Сполучене Королівство більше не є членом ЄС, а отже, не є державою-членом EEA.

Вісім держав-кандидаток на вступ до ЄС є державами-співробітницями: Албанія, Боснія і Герцеговина, Молдова[2], Чорногорія, Північна Македонія, Сербія, Україна[3], а також Косово згідно з Резолюцією Ради Безпеки ООН 1244/99.[4] Ці види співпраці інтегровані в Eionet та підтримуються ЄС у рамках «Інструменту передвступної допомоги».

У рамках переговорного процесу щодо вступу до ЄС Україна здійснює масштабну адаптацію національного екологічного законодавства до вимог Розділу 27 «Довкілля та зміна клімату» європейського правового доробку (acquis communautaire).

Україна стала державою-співробітницею 18 червня 2026 року.[3][5][6] Фактична інтеграція у європейський екологічний інформаційний простір відбувається через регулярний обмін даними, участь в ініціативах Інструменту європейського сусідства (зокрема проєктах ENI-SEIS), впровадження європейських планів управління річковими басейнами та розбудову Смарагдової мережі, об'єкти якої в майбутньому отримають статус європейських природоохоронних зон Natura 2000.

EEA є активним членом EPA Network[en].[7]

Держави-члени ЄС Держави, що не є членами ЄС Держави-співробітниці
Австрія Австрія Ісландія Ісландія Албанія Албанія
Бельгія Бельгія Ліхтенштейн Ліхтенштейн Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина
Болгарія Болгарія Норвегія Норвегія Косово Косово[8]
Греція Греція Швейцарія Швейцарія Молдова Молдова
Данія Данія Туреччина Туреччина Північна Македонія Північна Македонія
Естонія Естонія Сербія Сербія
Ірландія Ірландія Чорногорія Чорногорія
Іспанія Іспанія Україна Україна[3][5]
Італія Італія
Кіпр Кіпр
Латвія Латвія
Литва Литва
Люксембург Люксембург
Мальта Мальта
Нідерланди Нідерланди
Німеччина Німеччина
Польща Польща
Португалія Португалія
Румунія Румунія
Словаччина Словаччина
Словенія Словенія
Угорщина Угорщина
Фінляндія Фінляндія
Франція Франція
Хорватія Хорватія
Чехія Чехія
Швеція Швеція


Звіти, дані та знання

[ред. | ред. код]

Європейське агентство з охорони довкілля (EEA) проводить оцінки на основі даних гарантованої якості з широкого кола питань, від біорізноманіття, якості повітря, транспорту до зміни клімату. Ці оцінки тісно пов'язані з політикою та законодавством Європейського Союзу в галузі охорони довкілля та допомагають відстежувати прогрес у деяких сферах і вказують на сфери, де потрібні додаткові зусилля.

Відповідно до вимог свого установчого положення, EEA публікує свій флагманський звіт «Стан та перспективи довкілля Європи» (SOER), який являє собою комплексну оцінку, що аналізує тенденції, прогрес у досягненні цілей, а також перспективи на середньострокову та довгострокову перспективу. Агентство щорічно публікує звіт про найбільш забруднені провінції Європи за якістю повітря, детально описуючи дрібні тверді частинки PM 2.5[en].[9]

EEA поширює цю інформацію, включаючи набори даних, що використовуються в її оцінках, через свій головний веб-сайт та низку тематичних інформаційних платформ, таких як Інформаційна система з біорізноманіття для Європи (BISE), Інформаційна система з водних ресурсів для Європи (WISE) та ClimateADAPT. Платформа знань Climate-ADAPT представляє інформацію та дані про очікувані кліматичні зміни, вразливість регіонів та секторів, тематичні дослідження адаптації та варіанти адаптації, інструменти планування адаптації та політику ЄС.

Європейська система інформації про природу

[ред. | ред. код]

Європейська інформаційна система про природу (EUNIS) надає доступ до загальнодоступних даних бази даних EUNIS щодо видів, типів середовищ існування та охоронних територій по всій Європі. Вона є частиною Європейського центру даних з біорізноманіття (BDC) та підтримується EEA.

База даних містить дані:[10]

  • щодо видів, типів середовищ існування та визначених територій у рамках Natura 2000 ,
  • з матеріалів, зібраних Європейським тематичним центром біологічного різноманіття
  • згадані у відповідних міжнародних конвенціях та у Червоних списках МСОП ,
  • зібрані в рамках звітної діяльності EEA.

Європейська мережа екологічної інформації та спостереження

[ред. | ред. код]

Європейська мережа екологічної інформації та спостереження (Eionet) – це мережа співпраці між країнами-членами EEA та країнами, що не є членами, але співпрацюють.[11][12] Співпраця здійснюється через різні національні природоохоронні агентства, міністерства чи управління. Eionet заохочує обмін даними та висвітлює конкретні теми для обговорення та співпраці між країнами-учасницями.[11]

Eionet наразі охоплює сім Європейських тематичних центрів (ETC):[13]

  • Європейський технічний комітет з питань біорізноманіття та екосистем (ETC BE)
  • ETC з питань адаптації до зміни клімату та ЗЗЛХ (ETC CA)
  • ETC з пом'якшення наслідків зміни клімату (ETC CM)
  • ETC з інтеграції даних та цифровізації (ETC DI)
  • ETC з питань здоров'я людини та довкілля (ETC HE)
  • ETC з циркулярної економіки та використання ресурсів (ETC CE)
  • ETC з питань переходу до сталого розвитку (ETC ST)

Європейське агентство з охорони довкілля (EEA) впроваджує принципи та передовий досвід «Спільної системи екологічної інформації» через такі проєкти, як «Проєкт ENI SEIS II EAST» та «Проєкт ENI SEIS II SOUTH», для підтримки захисту довкілля в шести країнах Східного партнерства (ЄПС) та сприяння зменшенню забруднення моря в Середземномор’ї шляхом спільного доступу до відповідної екологічної інформації.[14]

Управління бюджетом та його виконання

[ред. | ред. код]

Як і для кожного органу та установи ЄС, бюджет EEA підлягає процедурі звільнення від виконання, що полягає у зовнішній перевірці виконання бюджету та фінансового управління, щоб забезпечити належне фінансове управління бюджетом. З моменту свого створення EEA отримувала звільнення від виконання бюджету без винятків. EEA надає повний доступ до своїх адміністративних та бюджетних документів у своєму реєстрі публічних документів.[15][16]

Процес надання звільнення від виконання бюджету на 2010 рік потребував додаткових роз'яснень. У лютому 2012 року Комітет Європейського парламенту з питань бюджетного контролю опублікував проєкт звіту, в якому визначив проблемні області у використанні коштів та їх вплив на бюджет на 2010 рік, такі як збільшення бюджету на 26% з 2009 по 2010 рік до 50 600 000 євро[17] і поставив під сумнів дотримання принципів максимальної конкуренції та співвідношення ціни та якості під час найму, а також можливих фіктивних працівників.[17]

Виконавчий директор EEA спростував звинувачення у порушеннях на публічних слуханнях.[18] 27 березня 2012 року члени Європейського парламенту (ЄП) проголосували за звіт[19] та високо оцінили співпрацю між Агентством та неурядовими організаціями, що працюють у сфері охорони довкілля. 23 жовтня 2012 року Європейський парламент проголосував та надав звільнення Європейському агентству з довкілля від виконання його бюджету на 2010 рік.[20]

Виконавчі директори

[ред. | ред. код]
Ім'я Держава-член Термін(и)
Домінґо Хіменес-Бельтран Іспанія Іспанія 1994–2003 рр.
Жаклін Макглейд Велика Британія Велика Британія 2003–2013 рр.
Ганс Брюнінкс БельгіяБельгія 2013–2023 рр.
Ліна Юля-Мононен ФінляндіяФінляндія 2023–

Офіційні мови

[ред. | ред. код]

26 офіційних мов, що використовуються EEA, це: болгарська, чеська, хорватська, данська, німецька, грецька, англійська, іспанська, естонська, фінська, французька, угорська, ісландська, італійська, литовська, латвійська, мальтійська, нідерландська, норвезька, польська, португальська, румунська, словацька, словенська, шведська та турецька.

Міжнародна співпраця

[ред. | ред. код]

Окрім своїх 32 членів та шести балканських країн-співробітників, EEA також співпрацює та розвиває партнерські відносини зі своїми сусідами та іншими країнами й регіонами, здебільшого в контексті Європейської політики сусідства:[21]

Крім того, EEA співпрацює з багатьма міжнародними організаціями та відповідними агентствами таких країн:

Співпраця з Україною

[ред. | ред. код]

Українська сторона наразі проводить аналіз напрямків діяльності Агентства, які відповідають пріоритетам України.

Налагодження співробітництва з ЄАД є одним з інструментом, що сприятиме подальшій інтеграції України до ЄС у сфері охорони навколишнього природного середовища. Насамперед участь України в роботі Агентства надасть змогу краще зрозуміти політику ЄС у сфері охорони навколишнього природного середовища. Крім того, доступ України до Європейської мережі інформації та спостереження за довкіллям надасть змогу своєчасно реагувати на оцінку екологічної ситуації як в Україні так і в країнах-партнерах ЄАД.

Єврокомісія підтверджує розширення співробітництва у сфері охорони навколишнього природного середовища, про що було проголошено ЄС у лютому 2005 р., пропонуючи Україні нові засади участі, зокрема в Європейському агентстві з охорони довкілля.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. </span><div_style="display:none"></div>_1-0' rel="mw:referencedBy" id="mwAbw">↑ European Environment Agency (EEA)
  2. ↑ EEA and Eionet welcome Moldova as a cooperating country. www.eea.europa.eu (англ.). 19 березня 2026. Процитовано 27 квітня 2026.
  3. 1 2 3 EEA and Eionet welcome Ukraine as a cooperating country. www.eea.europa.eu (англ.). 18 червня 2026. Процитовано 18 червня 2026.
  4. ↑ [hhttps://www.eea.europa.eu/en/countries Countries]. www.eea.europa.eu (англ.). Процитовано 19 березня 2026.
  5. 1 2 Україна приєдналася до Європейського екологічного агентства та мережі Eionet | Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України. me.gov.ua (укр.). Процитовано 18 червня 2026.
  6. ↑ Єланська, Ніна (18 червня 2026). Україна долучилася до екологічної мережі ЄС - відкриваються нові можливості для моніторингу довкілля та кліматичної політики. Finteco.com.ua (укр.). Процитовано 18 червня 2026.
  7. ↑ European Network of the Heads of Environment Protection Agencies. Архів оригіналу за 30 травня 2010. Процитовано 15 квітня 2012.
  8. ↑ (відповідно до Резолюції Ради Безпеки ООН 1244/99)
  9. ↑ European city air quality viewer.
  10. ↑ About EUNIS. Retrieved 2018-11-18.
  11. 1 2 Our knowledge network — Eionet. www.eea.europa.eu (англ.). Процитовано 25 вересня 2023.
  12. ↑ European Environment Information and Observation Network. Eionet Portal (брит.). Процитовано 25 вересня 2023.
  13. ↑ About European Topic Centres. Eionet Portal (брит.). Процитовано 8 лютого 2026.
  14. ↑ ENI SEIS.
  15. ↑ About us. www.eea.europa.eu (англ.). Процитовано 8 лютого 2026.
  16. ↑ Report on discharge in respect of the implementation of the budget of the European Environment Agency for the financial year 2021. www.europarl.europa.eu. 13 квітня 2023. Процитовано 8 лютого 2026.
  17. 1 2 Draft Report on discharge on the implementation of the budget of the European Environment Agency for the financial year 2010 14 pages, 6 February 2012, [Архівовано 12 May 2013 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Valentina Pop EU agencies rebuked over spending 2 March 2012. EU Observer website.
  19. ↑ Agenda for March 27, 2011 meeting of the Committee on Budgetary Control.
  20. ↑ 2012/804/EU: Decision of the European Parliament of 23 October 2012 on discharge in respect of the implementation of the budget of the European Environment Agency for the financial year 2010 (англ.), 20 грудня 2012, процитовано 13 травня 2020
  21. ↑ International Cooperation. eea.europa.eu. European Environment Agency. 22 липня 2016. Процитовано 23 квітня 2017. (scroll down to "European Neighborhood Project")

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Європейське_агентство_з_охорони_довкілля&oldid=48224055