СОЛАС-74 (Конвенція)
| Морське право |
|---|
 |
| Історія |
| Функції |
| Договори про власні стосунки |
| Типи чартерів |
| Професії |
| Судова система |
| Міжнародні конвенції |
| Міжнародні організації |
| СОЛАС-74 | |
|---|---|
 | |
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія  |
| Місце розташування | Лондон |
| Момент часу | 20 січня 1914 |
| Сторона, яка підписала | Албанія</span><div_style="display:none"></div>-1' id="mwBg">[1], Алжир, Ангола, Антигуа і Барбуда, Аргентина, Австралія, Австрія, Азербайджан, Багамські Острови, Бахрейн, Бангладеш, Барбадос, Білорусь, Бельгія, Беліз, Бенін, Болівія, Бразилія, Бруней, Болгарія, Камбоджа, Камерун, Канада, Кабо-Верде, Чилі, КНР, Колумбія, Коморські Острови, Республіка Конго і Острови Кука |
| Дата набуття чинності | 25 травня 1980 |
| Депозитарій | Міжнародна морська організація |
Міжнаро́дна конве́нція з охоро́ни людсько́го життя́ на мо́рі (СОЛАС, від англ. International Convention for the Safety of Life at Sea; SOLAS) суть якої полягає у її документах, що послідовно виходили і є, мабуть, найважливішою з усіх міжнародних угод з безпеки торгових суден. Кожне судно, що здійснює міжнародний рейс і яке підпадає під дію цього нормативного документа (див. Правила 3 і 4 Розділу I), повинно виконувати її вимоги (якщо Вимоги не можуть бути виконані з об'єктивних причин, то на судно повинно бути оформлене Вилучення за згодою морської адміністрації прапора судна). В іншому випадку воно може бути затримане, а за деякими позиціями і не допущене в порт. Чинна версія документа відома як «СОЛАС-74».
Головною метою даного нормативного документа є встановлення мінімальних стандартів, що відповідають вимогам з безпеки при будівництві, обладнанні та експлуатації суден.
Держави прапора повинні забезпечити, щоб судна, які ходять під їх прапором, виконували вимоги СОЛАС. Для доказу їх виконання Конвенцією передбачено безліч сертифікатів. Подібні документи (зазвичай звані «конвенційними») видаються або самою Адміністрацією прапора, або від її імені («за уповноваженням Адміністрації») — за наявності відповідного доручення.
Умови контролю також дозволяють Договірним урядам інспектувати судна, що ходять під прапорами інших держав, особливо якщо є очевидні підстави для сумнівів, що судно та/або його обладнання істотно не відповідають вимогам Конвенції. Ця процедура отримала назву «державний портовий контроль» (англ. Port State Control, PSC).
Чинний текст Конвенції СОЛАС включає Статті, у яких викладено загальні зобов'язання, процедури внесення змін і супроводжується Додатком, який розбитий на 12 Розділів[2][3]:
Розділ I Загальні положення.
Розділ II-1 Конструкція — поділ на відсіки та остійність, механічне та електричне устаткування.
Розділ II-2 Конструкція — протипожежний захист, пожежна сигналізація та пожежогасіння.
Розділ III Рятувальні засоби та обладнання.
Розділ IV Радіозв'язок.
Розділ V Безпека мореплавання.
Розділ VI Перевезення вантажів.
Розділ VII Перевезення небезпечних вантажів.
Розділ VIII Ядерні судна.
Розділ IX Управління безпечною експлуатацією суден. (МКУБ англ. ISM code).
Розділ X Заходи безпеки для високошвидкісних суден.
Розділ XI-1 Спеціальні заходи щодо посилення безпеки на морі.
Розділ XI-2 Спеціальні заходи з посилення морської охорони. (англ. ISPS code[en]).
Розділ XII Додаткові заходи безпеки для навалювальних суден.
Розділ XIII Перевірка відповідності.
Перевірка - систематичний, незалежний задокументований процес отримання відомостей та їх об'єктивної оцінки з метою визначити ступінь виповнення критеріїв перевірки.
Система перевірки - система перевірки країн членів ІМО, що встановлена Організацієй, з урахуванням методи розробленого Організацієй.
Розділ XIV Заходи безпеки для суден що експлуатуються в полярних водах.
Дія Конвенції поширюється на судна, що здійснюють міжнародне плавання. Якщо конкретно не вказане інше, правила Конвенції (розділи II-1 та II-2) не діють на:
- військові кораблі і судна для перевезення військ;
- вантажні судна тоннажем меншим від 500;
- судна без механічного приводу;
- прості дерев'яні судна;
- відпочинкові яхти;
- рибальські судна.
Крім того, правила Конвенції не застосовуються до суден, що плавають виключно на Великих Озерах у Північній Америці та Річці Святого Лаврентія.
Розділи III та IV застосовується до всіх пасажирських і вантажних суден водотоннажністю 300 і більше.
Перша версія цього документа була прийнята й 1914 році, по слідах загибелі Титаніка, друга — у 1929 році після загибелі пароплава «Вестріс» (англ. SS Vestris), третя — у 1948-му, зокрема після вибуху у результаті пожежі на французькому судні «Гранкан» (фр. Grandcamp), а четверта — у 1960 році. Конвенція у редакції 1960 року, що була прийнята 17 червня 1960 і вводилась у дію з 26 травня 1965 року, була першою значною задачею Міжнародної морської організації (англ. International Maritime Organization, IMO) після її створення (і по суті першою, прийняття якої не було спричинене конкретною корабельною аварією). Це був суттєвий крок уперед в модернізації конструкцій та підтримці темпу технічного розвитку у суднобудуванні та експлуатації суден.
Надалі виявилася нова проблема . Вона полягала в тому, щоб підтримувати нормативний документ на рівні сучасності шляхом прийняття періодичних поправок. На практиці процедура впровадження поправок виявилася занадто повільною. Незабаром стало ясно, що уведення прийнятих поправок в дію в межах розумного періоду часу забезпечити буде неможливо.
Тому, 1 листопада 1974 року на Міжнародній конференції з охорони людського життя на морі був прийнятий повністю новий текст Конвенції СОЛАС. Він включав в себе не лише зміни, узгоджені до зазначеної дати, але також нову процедуру прийняття поправок — процедуру за замовчуванням, розроблену для забезпечення того, щоб прийняті зміни могли набути чинності в межах прийнятного (і допустимо короткого) періоду часу.
Замість вимоги, щоб поправка набирала чинності лише після її прийняття, наприклад, двома третинами держав-учасниць Конвенції, процедура «прийняття за умовчанням» передбачає, що зміна набуває чинності після визначеної дати, якщо до цього часу не буде отримано заперечень від узгодженої кількості сторін. Нинішній текст Конвенції часто називають «СОЛАС 1974 з поправками».
Такий порядок дозволив оперативно оновлювати й уточнювати положення Конвенції 1974 року. Зокрема, у 1988 році до неї було прийнято Протокол (10 листопада, на Міжнародній конференції з гармонізованої системи обстеження та оформлення свідоцтв). У 1992 році Міжнародна морська організація (англ. IMO) видала так званий Консолідований текст Конвенції.
У період з 9 по 13 грудня 2002 року на Дипломатичній конференції з морської безпеки в Лондоні було прийнято поправки до Розділу XI, які набули чинності 1 липня 2004 року.
Україна приєдналася до Конвенції СОЛАС 1974 року 1 листопада 1974 року, а вона набрала чинності 25 травня 1980 року.[4] До Протоколу 1978 року до Конвенції СОЛАС Україна приєдналася 16 липня 1992 року, і він набрав чинності 16 жовтня 1992 року.[5]
Стаття VIII Конвенції СОЛАС — 74 вказує, що поправки до її тексту можуть бути внесені:
- шляхом розгляду в Міжнародній морській організації (англ. IMO)
У цьому випадку зміни, запропоновані договірним урядом, розсилаються не менше ніж за шість місяців до їх розгляду на Комітеті з безпеки на морі (англ. Maritime Safety Committee, MSC). Останній, в свою чергу, може передати їх для обговорення на одній або декільком Підкомісіям ІМО. Поправки будуть прийняті більшістю в дві третини присутніх Договірних урядів, які мають право голосу у Комітеті з безпеки на морі (КБМ). При цьому, договірні уряди Конвенції СОЛАС мають право брати участь у розгляді поправок на так званому «розширеному КБМ», незалежно від того, є вони членами ІМО чи ні.
- шляхом розгляду на Конференції
Конференція Договірних урядів може бути скликана, якщо на її проведення подав запит хоча б один з Договірних урядів, при цьому, принаймні, третина договірних урядів згідна на її проведення. Поправки можуть бути прийняті, якщо будуть схвалені більшістю у дві третини присутніх що мають право голосу договірних урядів.
І в разі скликання Конференції, і при проведенні розширеного КБМ, поправки (інші, ніж по Розділу I Конвенції СОЛАС) будуть вважатися прийнятими після закінчення встановленого періоду часу після надсилання прийнятих поправок договірним урядам, якщо обумовлена кількість Договірних урядів не заперечуватиме проти них.
Проміжок часу від моменту передачі зміни до її прийняття встановлений у два роки, якщо двома третинами голосів договірних урядів під час прийняття поправки не визначено інший період часу, який, тим не менше, не може бути коротшим від одного року. Поправка до Розділу I буде вважатися прийнятою на ту дату, коли вона буде прийнята голосами двох третин від загального числа Договірних урядів Конвенції СОЛАС.
Зміна набирає чинності через шість місяців після того, як вона буде вважатися прийнятою.
Таким чином, мінімальний період часу від розсилання запропонованих поправок до набрання ними чинності становить 24 місяці. Він включає три етапи: розсилання (шість місяців), прийняття до визначеної дати (щонайменше 12 місяців) і набрання чинності після того, як поправку буде визнано прийнятою (шість місяців).
Водночас рішення, ухвалене у 1994 році, передбачає, що прискорена процедура розгляду поправок може застосовуватися лише у виняткових випадках. У таких обставинах період від розсилання зміни до дати її визнання прийнятою може бути скорочений до шести місяців, але виключно за рішенням Конференції. На практиці більшість поправок до Конвенції СОЛАС ухвалює розширений Комітет з безпеки на морі (КБМ), тоді як Конференції скликаються лише епізодично — переважно для прийняття нових розділів до СОЛАС або змін, запропонованих у відповідь на серйозні морські інциденти.
- </span><div_style="display:none"></div>_1-0' rel="mw:referencedBy" id="mwpg">↑ https://wwwcdn.imo.org/localresources/en/About/Conventions/StatusOfConventions/x-Status.xlsx
- ↑ International Convention for the Safety of Life at Sea (SOLAS), 1974 [Архівовано 7 червня 2015 у Wayback Machine.] на сайті Міжнародної морської організації
- ↑ Международная конвенция по охране человеческой жизни на море 1974 г. [Архівовано 23 лютого 2014 у Wayback Machine.] на сайті ВР.
- ↑ STATUS OF IMO TREATIE (PDF) (англ.) . International Maritime Organization. с. 18.
- ↑ STATUS OF IMO TREATIE (PDF) (англ.) . International Maritime Organization. с. 89.
- Медведєва М. О. Міжнародна охорона людського життя на морі // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- Шемшученко Ю. С. Безпека мореплавання [Архівовано 30 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 669 с. — ISBN 966-7492-01-X.
- Охорона людського життя на морі [Архівовано 15 травня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- SOLAS 1914 [Архівовано 12 червня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- SOLAS 1929 [Архівовано 25 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- SOLAS 1948 [Архівовано 25 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- SOLAS 1960 (англ.)
- SOLAS 1974 [Архівовано 25 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- СОЛАС [Архівовано 12 червня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)