Революційна Каталонія

Революційна Каталонія — період, що тривав з 21 липня 1936 року по 8 травня 1937 року, коли під час Громадянської війни в Іспанії територія Автономної області Каталонія контролювалася або перебувала під впливом низки анархістських та комуністичних партій, профспілкових організацій та загонів ополчення.

Революційна Каталонія
Територіальний поділ Каталонії на комарки та регіони, прийнятий декретом уряду Каталонії в жовтні 1936 року
Місце	Іспанія
Період	21 липня 1936 — 8 травня 1937
Військові конфлікти	Громадянська війна в Іспанії

Історія

Передумови

З другої половини XIX століття в Каталонії активно набирали популярності різноманітні ліві рухи. Паралельно вони перепліталися з каталонськими автономістськими та незалежницькими течіями: спочатку активно підтримували ідею створення єдиної адміністративної одиниці на землях Каталонії, а пізніше — створення каталонської національної автономії.

Після повалення монархії та відновлення республіки, вже у 1932 році, Каталонія офіційно отримала статус автономної області в межах Другої іспанської республіки. Значну частину посад в органах автономії одразу зайняли представники лівих сил, як-от перший президент Франсеск Масія чи виконавча рада, яка була повністю сформована з членів партії «Республіканські ліві Каталонії».

Проте в 1934 році відбувся «відкат»: іспанський уряд призупинив дію Статуту про автономію Каталонії та розпустив каталонський уряд. Але вже в 1936 році, після перемоги Народного фронту на загальних виборах, усі права Каталонії були поновлені, а колишні каталонські урядовці були поновлені на посадах.

Громадянська війна в Іспанії

На початку Громадянської війни в Іспанії в Каталонії відбувся виступ сил, лояльних до Національного комітету оборони (франкістів), проте місцевому ополченню, організованому переважно Національною конфедерацією праці, та республіканським силам вдалося його придушити.

У ході придушення виступу франкістів різноманітні ліворадикальні організації змогли значно посилити свій вплив завдяки встановленню контролю над стратегічною інфраструктурою, а також заволодінню великою кількістю зброї. Однією з таких стала Національна конфедерація праці, яка взяла під свій контроль найбільше місто Каталонії — Барселону.

У той момент у Каталонії встановилося двоєвладдя: офіційний уряд автономії в особі Женералітату, що складався переважно з членів партії «Республіканські ліві Каталонії», та Центральний комітет антифашистських ополчень, який являв собою коаліцію різноманітних ліворадикальних сил. Обидва органи намагалися співіснувати, не протидіючи один одному, хоча між ними час від часу ставалися конфлікти.

Організаційна схема Центрального комітету антифашистських ополчень Каталонії.

Основним підґрунтям для суперечок між урядом та комітетом було незадоволення першого привласненням Національною конфедерацією праці засобів виробництва через свої заводські профспілки. Паралельно назрівав розкол серед неурядових сил. Національна конфедерація праці побоювалася, що Женералітат піде на співпрацю з Об'єднаною соціалістичною партією Каталонії задля посилення своїх позицій. У такому разі НКП була б політично ізольована, а питання її силової ліквідації в разі конфронтації з урядом стало б лише питанням часу.

Так, 18 жовтня 1936 року Національна конфедерація праці пішла на союз із Женералітатом. На пленарному засіданні НКП секретарю національного комітету Орасіо Мартінесу Прієто надали повноваження вести переговори з іспанським прем'єр-міністром Франсіско Ларго Кабальєро. У підсумку представники НКП увійшли до складу уряду, а Центральний комітет антифашистських ополчень був розпущений.

Ця подія спричинила розкол уже всередині самої Національної конфедерації праці: з'явився поділ на анархістів-«колабораціоністів» та «абстенціоністів» (пуристів). Зрештою, за ініціативи НКП на підприємствах було негласно впроваджено робітниче самоврядування, а вже 24 жовтня 1936 року каталонський уряд прийняв Декрет про колективізацію, розпочавши колективізацію на селі.

Окрім протистояння між анархістами та комуністами, а також внутрішнього розколу анархістів, існував і розкол у комуністичному таборі. Так, Об'єднана соціалістична партія Каталонії перебувала в конфлікті з Робітничою партією марксистського об'єднання через її антисталінські та антирадянські позиції. У грудні 1936 року НКП та Об'єднана соціалістична партія Каталонії під тиском радянської сторони (яка погрожувала припиненням постачання зброї) домовилися про усунення Робітничої партії марксистського об'єднання із каталонського уряду.

Після ліквідації «троцкістської» загрози Об'єднана соціалістична партія Каталонії стала в опозицію до Національної конфедерації праці, пішовши на співпрацю з міською буржуазією та заможним селянством. Задля послаблення впливу анархістів було прийнято низку указів про розпуск комітетів і патрулів та централізацію охоронних функцій у руках підконтрольної уряду Республіканської гвардії. Вона використовувалася для відстоювання інтересів заможних селян та протидії колективізації.

У результаті конфлікт переріс у прямі сутички: республіканська гвардія почала насильне роззброєння анархістського ополчення та захоплення підконтрольних НКП міст. Апогеєм стали Травневі події в Барселоні, коли 3 травня 1937 року республіканські сили спробували захопити будівлю зв’язку на площі Каталонії, яку займали сили НКП. Це спричинило початок вуличних боїв, які тривали до 8 травня. У підсумку Національна конфедерація праці погодилася на припинення вогню, впустивши урядові загони до Барселони.

Робітниче самоврядування та колективізація

Робітниче самоврядування

Після початку Громадянської війни в Іспанії на території Каталонії чимало секторів економіки опинилися під контролем анархістських та соціалістичних профспілок. На цих підприємствах було запроваджено робітниче самоврядування.

Плакат НКП, що рекламує колективізований текстиль

Національна конфедерація праці була провідною профспілковою організацією в Каталонії, проте вона ділила вплив із менш поширеним Загальним союзом трудящих. У деяких випадках запроваджувалися спільні профспілкові комітети КНП-ЗСТ — зокрема, так було на підприємствах Іспанської національної телефонної компанії.

Колективізація

Так само, як і в містах, сільські революціонери захоплювали землю та організовували колективні господарства. За словами професора Едварда Е. Малефакіса, від половини до двох третин усієї оброблюваної землі в Республіканській Іспанії було піддано колективізації.

Інтернет-ресурси

Первинні документи

• Homage to Catalonia by George Orwell, writer and officer in the POUM militia. First hand account of the Aragon front and Revolutionary Barcelona.
• "Militant Anarchism and the Reality in Spain" by Federica Montseny.
• The Tragic Week in May by Augustin Souchy.
• Writings on the Spanish Anarchists by Camillo Berneri.
• The Collectives in Aragon Excerpt from Gaston Leval's Social Reconstruction in Spain (London 1938).
• A day Mournful and Overcast... by an "uncontrollable" from the Iron Column. Article in "Nosotros", the daily newspaper of the Iron Column in Valencia, March 1937.
• The revolutionary movement in Spain by Helmut Ruediger (under Pen name M. Dashar).

Зображення та фільми

• Living utopia (Living Utopia, Anarchism in Spain) documentary by Juan Gamero, Spanish with English subtitles, lasting 94 min
• Roig I Negre (Red and Black), a documentary on Anarchism in Catalonia by TV3 (Catalonia) (in Catalan)
• Gallery of CNT political posters