Миротворчі сили ООН

Миротворчі сили Організації Об'єднаних Націй
Прапор ООН
Абревіатура	ООН
Тип	міжнародна організація
Засновано	1956
Країна	Бельгія
Розташування	Нью-Йорк Додаткові офіси: Женева Відень Найробі
Членство	193 держави-члени, 2 спостерігачів
Офіційні мови	англійська, арабська, іспанська, китайська, російська, французька
Генеральний секретар	Антоніу Гутерреш
Голова Генеральної Асамблеї	Джон Вільям Еш
Заступник Генерального секретаря	Ян Еліассон
Президент Ради Безпеки	Сільві Лукас
Вебсайт: UN.org
Нагороди (1988)
Миротворчі сили ООН у Вікісховищі

Миротворці ООН в Еритреї

Миротворчі сили ООН (миротворчий контингент ООН, Мирконт ООН) — військові контингенти країн-членів ООН, виділені за Статутом ООН з метою запобігання або ліквідації загрози миру і безпеки шляхом спільних примусових дій (військова демонстрація, блокада тощо), якщо заходи економічного і політичного характеру виявляться або виявилися недостатніми.

Статус

Рішення про створення, склад, використання та фінансування миротворчих сил ООН приймаються Радою Безпеки ООН. Стратегічне керівництво здійснюється Військово-штабним комітетом (ВШК).

У 1988 році миротворчим силам ООН було присуджено Нобелівську премію миру. Генеральна Асамблея ООН заснувала свято — Міжнародний день миротворців.

Історія

У період «холодної війни» РБ ООН не ухвалила жодного рішення про створення ЗС ООН, що зробило неможливим і функціонування ВШК як органу загального стратегічного планування і технічного радника з воєнних питань, відповідального перед РБ ООН. Це було пов'язано з тим, що в умовах реальної дії принципу одностайності постійних членів РБ ООН ухвалення таких рішень цілком залежало від збігу інтересів цих членів Організації щодо конкретних ситуацій, пов'язаних з необхідністю підтримання або відновлення миру, а світові лідери в кожному протистоянні зазвичай були задіяні на боці протилежних ворожих сторін.

Численні збройні конфлікти, що виникали в період «холодної війни» в різних регіонах світу всупереч наявній у Статуті ООН забороні державам використовувати силу при розв'язанні територіальних суперечок, вимагали від ООН застосування заходів для припинення конфліктів, що загрожували мирові та безпеці народів. Тому міжнародне співтовариство обрало шлях створення і функціонування в межах відповідальності та під керівництвом ООН миротворчих ЗС (контингентів ЗС держав-членів ООН). Вони мали діяти в зонах збройних конфліктів на підставі різноманітних функціональних мандатів, які надавалися їм РБ ООН з метою роз'єднання ЗС ворогуючих сторін і створення таким чином сприятливих умов для ведення дипломатичних переговорів з метою припинення цих конфліктів.

Зазначена практика ООН збагатила важливий міжнародний досвід розв'язання різноманітних за своїм характером сучасних збройних конфліктів. Діяльність РБ ООН та Генерального секретаря в цій сфері стала здійснюватися під назвою «операції ООН з підтримання миру».

У практиці ООН з різними миротворчими функціями створювалися: ЗС ООН у Конго (1960–64), ЗС ООН на Кіпрі (від 1964), Надзвичайні сили ООН в Єгипті (1965–67), Надзвичайні ЗС ООН на Близькому Сході (1973–79), сили ООН для нагляду за роз'єднанням ізраїльських та сирійських військ (від 1974), тимчасові ЗС для підтримання миру в Лівані (від 1978) тощо.

Після закінчення «холодної війни» операції ООН з підтримання міжнародного миру набули нових рис. Так, істотними новаціями характеризувалися рішення РБ ООН щодо подолання кризової ситуації в регіоні Перської затоки, що виникла 1990 в результаті агресії Іраку проти Кувейту. Вперше за всю історію існування ООН РБ кваліфікувала збройний напад однієї держави на іншу як акт агресії й зобов'язала Ірак негайно припинити окупацію території Кувейту. Невиконання Іраком цієї законної вимоги міжнародного співтовариства призвело до введення РБ ООН всеосяжних економічних санкцій проти Іраку. Водночас США та деякі інші західні країни без погодження із РБ ООН направили в регіон Перської затоки свої ЗС, які встановили блокаду морського узбережжя Іраку. Тільки після цього США повідомили РБ ООН про свої дії, пославшись на «невід'ємне право на індивідуальну та колективну самооборону», а також на звернення до них Кувейту і Саудівської Аравії про надання їм військової допомоги.

Участь країн світу

Починаючи з 1992 року в військових операціях ООН взяло участь 44 000 українських військовослужбовців, 54 з них — загинуло.

За станом на 31 грудня 2009 загалом до складу миротворчих сил ООН входило 98 197 осіб, з них:

• 12 794 поліцейських,
• 2 314 військових експертів
• 83 089 військовослужбовців контингентів.

	Країна-контриб'ютор	Поліція	Військові експерти	Миротворчі компоненти	Загалом
1	Австралія	25	24	9	58
2	Австрія	49	11	391	451
3	Албанія			63	63
4	Аргентина	32	8	821	861
5	Бангладеш	1614	98	8715	10427
6	Бельгія		10	257	267
7	Бенін	135	27	1178	1340
8	Болгарія		1		1
9	Болівія		31	410	441
10	Боснія і Герцеговина	23	5		28
11	Бразилія	10	46	1288	1344
12	Бруней			7	7
13	Буркіна-Фасо	60	17	627	704
14	Бурунді	65	7	4	76
15	Вануату	46			46
16	Велика Британія		7	275	282
17	Габон		1		1
18	Гамбія	147	3	199	349
19	Гана	444	56	3133	3633
20	Гватемала		14	270	284
21	Гвінея	72	14		86
22	Гондурас		12		12
23	Гренада	1			1
24	Греція		4	51	55
25	Данія		27	148	175
26	Джибуті	51	2		53
27	Еквадор		14	68	82
28	Естонія		1		1
29	Ефіопія	10	19	2143	2172
30	Єгипет	286	99	4770	5155
31	Ємен	150	63	12	225
32	Замбія	300	56	659	1015
33	Зімбабве	109	27	4	140
34	Індія	738	77	7942	8757
35	Індонезія	156	28	1473	1657
36	Іран		2		2
37	Ірландія	18	20	426	464
38	Ісландія	2			2
39	Іспанія	39	3	1050	1092
40	Італія	5	21	2425	2451
41	Йорданія	1607	59	2132	3798
42	Камбоджа		5	93	98
43	Камерун	145	9		154
44	Канада	115	39	16	170
45	Катар			3	3
46	Кенія	40	28	811	879
47	Киргизстан	15	9		24
48	КНР	191	53	1892	2136
49	Кіпр			2	2
50	Колумбія	26			26
51	Республіка Конго			1	1
52	Кот-д'Івуар	132			132
53	Лівія	3			3
54	Мадагаскар	50			50
55	Північна Македонія			1	1
56	Малаві	52	26	124	202
57	Малайзія	243	48	776	1067
58	Малі	56	18	2	76
59	Марокко		5	1557	1562
60	Мозамбік		3		3
61	Молдова		8		8
62	Монголія		8	386	394
63	Намібія	33	14	9	56
64	Непал	814	60	3437	4311
65	Нігер	131	24	387	542
66	Нігерія	806	86	4915	5807
67	Нідерланди	19	18	3	40
68	Німеччина	17	27	244	288
69	Нова Зеландія	25	12	1	38
70	Норвегія	23	28	163	214
71	Пакистан	866	115	9783	10764
72	Палау	2			2
73	ПАР	154	32	1992	2178
74	Парагвай		48	48	96
75	Перу		25	213	238
76	Південна Корея	4	25	368	397
77	Польща	3	14	19	36
78	Португалія	200	4	146	350
79	Росія	50	76	239	365
80	Руанда	157	20	3494	3671
81	Румунія	44	50	1	95
82	Сальвадор	47	15	52	114
83	Самоа	16			16
84	Сенегал	583	52	1610	2245
85	Сербія	11	7	27	45
86	Сінгапур	21	2		23
87	Словаччина		2	196	198
88	Словенія	1	2	14	17
89	США	55	8	12	75
90	Сьєрра-Леоне	63	12	60	135
91	Таджикистан	9			9
92	Таїланд	18	17	10	45
93	Танзанія	62	27	365	454
94	Того	48	17	773	838
95	Туніс		38	467	505
96	Туреччина	169	1	582	752
97	Уганда	186	5	2	193
98	Угорщина		6	88	94
99	Україна	64	27	279	370
100	Уругвай	17	56	2440	2513
101	Фіджі	43	7	221	271
102	Філіппіни	405	23	634	1062
103	Фінляндія	6	19	76	101
104	Франція	99	26	1485	1610
105	Хорватія	11	16	110	137
106	Центральноафриканська Республіка	17			17
107	Чад	56	3	1	60
108	Чехія	5	5		10
109	Чилі	3	7	515	525
110	Чорногорія	1	2		3
111	Швейцарія	7	18		25
112	Швеція	34	24	2	60
113	Шрі-Ланка	98	13	959	1070
114	Ямайка	29			29
115	Японія		6	33	39

В Україні на Донбасі

Українські політики, зокрема Петро Порошенко неодноразово висловлювалися з приводу організації миротворчої місії на Донбасі.

Див. також

• Миротворча операція
• Миротворчі місії України
• Битва в Могадішо
• Федерація організацій миротворців України
• Міжнародний день миротворців Організації Об'єднаних Націй

Посилання

• Операції ООН по підтримці миру [Архівовано 22 квітня 2006 у Wayback Machine.](англ.)
• Участь Збройних Сил України у миротворчих операціях [Архівовано 12 липня 2010 у Wayback Machine.]

Посилання

• В. Н. Денисов. Збройні сили ООН [Архівовано 5 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 307. — ISBN 966-00-0610-1.
• Денисов В. Н. Збройні сили ООН // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — 712 с. — ISBN 978-966-02-5721-4. [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• В. С. Ржевська. Збройні сили ООН // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
• В. Ржевська. Збройні сили ООН // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.267 ISBN 978-966-611-818-2
• Збройні сили ООН (ЗС ООН) [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1999. — Т. 2 : Д — Й. — 741 с. — ISBN 966-7492-02-8.