Перейти до вмісту

Директива про зберігання даних

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Директива 2006/24/ЄС
Директива Європейського Союзу
НазваДиректива 2006/24/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про зберігання даних, що генеруються або оброблюються у зв'язку з наданням загальнодоступних електронних комунікаційних послуг або мереж загального користування, та про внесення змін до Директиви 2002/58/ЄС
Ким прийнятоЄвропейський парламент та Європейська рада
Прийнято підСт. 95 ДЄС
Офіційний вісник ЄСOJ L 105, 13.4.2006, ст. 54–63
Історія
Дата створення15 березня 2006
Дата набрання чинности3 травня 2006
Дата імплементації15 вересня 2007
Інше законодавство
ВиправляєДиректива 2002/58/ЄС
Чинність втрачено

Директи́ва про зберіга́ння да́них (Директива 2006/24/ЄС), яку пізніше визнав недійсною Європейський Суд Справедливости, була вперше прийнята 15 березня 2006 року та регулювала збереження даних[en], якщо дані були створені або оброблені у зв'язку з наданням загальнодоступних послуг електронних комунікацій або мереж загального зв'язку. Вона внесла зміни до Директиви про конфіденційність та електронні комунікації. Згідно з Директивою про зберігання даних, держави-члени ЄУ повинні були зберігати інформацію про всі телекомунікаційні дані громадян (телефонні та інтернет-з'єднання) протягом щонайменше шести місяців і щонайбільше двадцяти чотирьох місяців, з метою надання її на вимогу поліцейським органам.

Згідно з директивою, поліція та служби безпеки мали б право запитувати доступ до таких даних, як IP-адреси та час використання кожного електронного листа, телефонного дзвінка та текстового повідомлення, що було надіслано чи отримано. У директиві не було положення про те, що дозвіл на доступ до даних має бути підтверджений судом. 8 квітня 2014 року Суд Європейського Союзу визнав Директиву недійсною у відповідь на позов, поданий Digital Rights Ireland проти ірландської влади та інших осіб, оскільки повсюдний збір даних порушував Хартію основних прав ЄУ, зокрема право на недоторканність приватного життя, закріплене у статті 8(1).[1][2][3]

Історія

[ред. | ред. код]

У вересні 2005 року, під час головування Сполученого Королівства в Європейській Раді, відбулося пленарне засідання щодо зберігання телекомунікаційних даних під головуванням Міністра внутрішніх справ Сполученого Королівства.[4] Це призвело до угоди, досягнутої Радою на її засіданні 1 та 2 грудня, яка потім була прийнята в березні 2006 року під час головування Австрії.[5]

Імплементація

[ред. | ред. код]

Румунія

[ред. | ред. код]

Директива ЄУ також була транспонована в румунське законодавство, спочатку як Закон 298/2008.[6] Однак Конституційний суд Румунії (КСР) згодом у 2009 році скасував закон як такий, що порушує конституційні права.[7] Суд постановив, що транспонуючий акт порушує конституційні права на недоторканність приватного життя, конфіденційність комунікацій та свободу слова.[8] Згодом у 2011 році Європейська комісія подала до суду на Румунію за невиконання, погрожуючи Румунії штрафом у розмірі 30 000 євро на день.[9] Румунський парламент ухвалив новий закон у 2012 році, який президент Траян Бесеску підписав у червні.[10] Закон 82/2012 отримав прізвисько «закон Великого Брата » (використовуючи неперекладений англійський вираз) від різних румунських неурядових організацій, які виступають проти нього, а також від румунських мас-медіа.[9][11][12] 8 липня 2014 року ЦКР також визнав цей закон неконституційним.[13]

Критика

[ред. | ред. код]

Директива про зберігання даних викликала серйозне занепокоєння у лікарів, журналістів, груп захисту конфіденційності та прав людини, профспілок, фірм з ІТ-безпеки та експертів з права.[14]

Анулювання

[ред. | ред. код]

8 квітня 2014 року у знаковій справі Digital Rights Ireland and Ors Суд Європейської Унії визнав Директиву 2006/24/ЄС недійсною через порушення основних прав. Повідомляється, що юридичні служби Ради заявили на закритому засіданні, що пункт 59 рішення Європейського Суду Справедливости «свідчить про те, що загальне та повсюдне зберігання даних більше неможливе».[15]

У юридичному висновку, фінансованому фракцією «Зелених – Європейський вільний альянс» у Європейському парламенті, було встановлено, що повсюдне зберігання даних нічого не підозрюючих осіб загалом порушує Хартію основних прав ЄУ, як стосовно національних законів про зберігання телекомунікаційних даних, так і аналогічних схем зберігання даних ЄУ (реєстри пасажирів, Програма відстеження фінансування тероризму, Система відстеження фінансування тероризму, доступ правоохоронних органів до Системи в'їзду-виїзду, Eurodac, Візова інформаційна система).[16]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ECJ Press Release in Digital Rights Ireland Data Retention case (PDF). Court of Justice of the European Union. 8 квітня 2014. Процитовано 8 квітня 2014.
  2. ↑ Case number C-293/12. Court of Justice of the European Union. 8 квітня 2014. Процитовано 8 квітня 2014.
  3. ↑ Judgment of the ECJ in Digital Rights Ireland data retention challenge. EUR-Lex. Official Journal of the European Union. 8 квітня 2014. Процитовано 8 квітня 2014.
  4. ↑ Justice and Home Affairs Informal. 9 вересня 2005. Архів оригіналу за 2 лютого 2010. Процитовано 17 лютого 2014.
  5. ↑ PRESS RELEASE, 2709th Council Meeting, Justice and Home Affairs (PDF). 21 лютого 2006. с. 2. Архів оригіналу (PDF) за 24 квітня 2013. Процитовано 17 лютого 2014.
  6. ↑ CE solicită României să transpună integral normele UE în privinţa păstrării datelolor | Romania Libera. Romanialibera.ro. 16 серпня 2011. Архів оригіналу за 12 серпня 2017. Процитовано 26 січня 2014.
  7. ↑ The Legality of the Data Retention Directive in Light of the Fundamental Rights to Privacy and Data Protection | European Journal of Law and Technology. Ejlt.org. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 26 січня 2014.
  8. ↑ Romanian Constitutional Court Decision no.1258 of 8 October 2009, Official Gazette no. 798 of 23 November 2009.In: http://ejlt.org//article/view/29/75 [Архівовано 6 серпня 2019 у Wayback Machine.]
  9. 1 2 Traian Basescu a promulgat asa numita 'lege Big Brother' care prevede stocarea pentru sase luni a datelor de trafic ale tuturor utilizatorilor de telefonie si internet – Telecom – HotNews.ro. Economie.hotnews.ro. Процитовано 26 січня 2014.
  10. ↑ EC drops case against Romania as data retention law passes. Telecompaper. Процитовано 26 січня 2014.
  11. ↑ Preşedintele a promulgat "Legea Big Brother". adevarul.ro. 12 червня 2012. Процитовано 26 січня 2014.
  12. ↑ Legea Big Brother a intrat in vigoare! Operatorii de telefonie si internet vor putea stoca o serie de date ale abonatilor. Avocatnet.ro. Архів оригіналу за 24 листопада 2016. Процитовано 26 січня 2014.
  13. ↑ Legea 'Big Brother', prin care furnizorii de telefonie şi internet erau obligaţi să reţină date ale abonaţilor, declarată neconstituţională. mediafax.ro. Процитовано 8 липня 2014.
  14. ↑ Joint letter of 22 June 2010 to Cecilia Malmström, European Commissioner for Home Affairs, Viviane Reding, European Commission Vice-President with responsibility for Justice, Fundamental Rights and Citizenship and Neelie Kroes, European Commission Vice-President with responsibility for the Digital Agenda. (PDF, 88,5 kB)
  15. ↑ Stoppt die Vorratsdatenspeicherung! - EU lawyers tell Member States: Blanket communications data retention "no longer possible" (23 Jun).
  16. ↑ Boehm/Cole: Data Retention after the Judgement of the Court of Justice of the European Union [Архівовано 8 листопада 2014 у Wayback Machine.].

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Директива_про_зберігання_даних&oldid=47937525