Гелен ДеВітт
Гелен ДеВітт (англ. Helen DeWitt; нар. 1957, Такома Парк, Меріленд, США) — американська письменниця-романіст.
Гелен ДеВітт народилася 1957 року у Такома Парк, Меріленд, США. Значну частину дитинства вона провела у Латинській Америці, зокрема у Мексиці, Бразилії, Колумбії та Еквадорі[8], оскільки її батьки працювали у дипломатичній службі США. Вона вчилася рік у школі Нортфілд-Маунт-Гермон (Нортфілд, Массачусетс), трохи ходила до коледжу Сміт (Нортгемптон, Массачусетс). Вона вивчала антикознавство в Оксфордському університеті, спершу в Леді-Маргарет-Голл, а потім у коледжі Брейсноуз (отримала науковий ступінь доктора філософії). В 1988 році вона полишила академічну кар'єру[9].
2001 року вийшов її дебютний роман «Останній самурай». Сам рукопис вона завершила в 1998 році, це був один із 50 романів, що вона почала писати[8]. Під час написання книги вона працювала на різних роботах, зокрема набирала текст, працювала у мережі «Dunkin' Donuts», у пральні. Роман було опубліковано у понад 20 країнах[10].
25 травня 2004 року Гелен ДеВітт пропала зі свого дому у Стейтен-Айленд, попередньо написавши передсмертного електронного листа до Дев Чатіллон (англ. Dev Chatillon)[9][11], а вже 26 травня 2004 року її знайшли біля Ніагарського водоспаду, де вона хотіла просто «прояснити голову»[12].
У 2005 році вона написала «limit5» для виставки «Blushing Brides» у співпраці із лондонською художницею Інгрід Керма[13].
2007 року вона завершила роман «Твоє ім'я тут» (співавтор — Іліа Гріднефф (англ. Ilya Gridneff), австралійський журналіст). Книгу не було опубліковано, хоча уривки виходили у журналі «n+1» у 2008 році[9]. Того ж року почалися переговори щодо прав на екранізацію книги «Останній самурай» з режисером Том Дей[14][15].
2012 року вийшов її другий роман «Приймачі блискавки» у незалежному видавництві «And Other Stories» (Гай-Віком, Бакінгемшир)[16][17]. Рукопис цього роману був завершений ще до публікації «Останнього самурая»[18][19].
Уривок із її роману в роботі, дія якого відбувається у Флін-Флон, Манітоба, було опубліковано «Open Book: Ontario»[20].
Її оповідання «Верхолази»[21], що досліджує ідеали митця та комерційну реальність життя письменника, було опубліковано у листопаді 2014 року в «Harper's Magazine»[22].
Гелен ДеВітт мешкає у Берліні[23], де первинно думала пробути тільки місяць[15]. Вона знає декілька мов: англійську, французьку, латину, грецьку, німецьку, іспанську, італійську, португальську, арабську, іврит, японську та російську[9].
- The Last Samurai (New York: Hyperion, 2000; ISBN 0-7868-6668-3)
- Lightning Rods (High Wycombe: And Other Stories, 2012; ISBN 978-1-908276-11-7)
- Freebase_Data_Dumps<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Google|Google]].</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q95]][[d:Track:Q648625]][[d:Track:Q15241312]][[d:Track:Q1453477]]</div>_2-0' rel="mw:referencedBy" id="mw_w">↑ Freebase Data Dumps — Google.
- </span><div_style="display:none"></div>_3-0' rel="mw:referencedBy" id="mwAQo">↑ http://observer.com/2007/12/helen-dewitt-trashes-andrew-wylie-on-portfoliocom/
- </span><div_style="display:none"></div>_4-0' rel="mw:referencedBy" id="mwARA">↑ http://www.nybooks.com/galleries/david-levine-illustrator/writers-american/?page=8
- </span><div_style="display:none"></div>_6-0' id="mwARw">1 </span><div_style="display:none"></div>_6-1' id="mwAR4">2 </span><div_style="display:none"></div>_6-2' id="mwASA">3 </span><div_style="display:none"></div>_6-3' id="mwASI">4 </span><div_style="display:none"></div>_6-4' id="mwASQ">5 </span><div_style="display:none"></div>_6-5' id="mwASY">6 </span><div_style="display:none"></div>_6-6' id="mwASg">7 </span><div_style="display:none"></div>_6-7' id="mwASo">8 </span><div_style="display:none"></div>_6-8' id="mwASw">9 </span><div_style="display:none"></div>_6-9' id="mwAS4">10 </span><div_style="display:none"></div>_6-10' id="mwATA">11 </span><div_style="display:none"></div>_6-11' id="mwATI">12 </span><div_style="display:none"></div>_6-12' id="mwATQ">13 </span><div_style="display:none"></div>_6-13' id="mwATY">14 </span><div_style="display:none"></div>_6-14' id="mwATg">15 http://www.vulture.com/2016/07/helen-dewitt-last-samurai-new-edition.html
- Чеська_національна_авторитетна_база_даних<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q13550863]]</div>_7-0' rel="mw:referencedBy" id="mwAT4">↑ Чеська національна авторитетна база даних
- 1 2 Macgowan, James (15 жовтня 2000). After 50 attempts, Helen DeWitt's brainy prose gets brawny cash advances. The Ottawa Citizen. CanWest Interactive.
{{cite news}}:|access-date=вимагає|url=(довідка) - 1 2 3 4 M.H. Miller (12/20/11). Novels From the Edge: For Helen DeWitt, the Publishing World Is a High-Stakes Game (англ.) . observer.com. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 11 травня 2015.
- ↑ Helen DeWitt (англ.) . www.andotherstories.org. Архів оригіналу за 26 грудня 2017. Процитовано 11 травня 2015.
- ↑ Sabrina Tavernise (26 травня 2004). Metro Briefing | New York: Staten Island: Novelist Is Reported Missing (англ.) . www.nytimes.com. Архів оригіналу за 19 травня 2015. Процитовано 11 травня 2015.
- ↑ Jonathan Lemire. SUICIDAL AUTHOR FOUND ALIVE IN NIAGARA FALLS (англ.) . NEW YORK DAILY NEWS. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 11 травня 2015.
- ↑ Helen DeWitt (листопад 2005). 3 pieces written for the opening of Ingrid Kerma’s Blushing Brides (Broadbent Gallery). Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 11 травня 2015.
- ↑ Option for film rights to The Last Samurai, by Helen DeWitt (англ.) . Архів оригіналу за 27 січня 2015. Процитовано 11 травня 2015.
- 1 2 Mitzi Akaha (13 червня 2011). Helen DeWitt (англ.) . www.axiommagazine.jp. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 11 травня 2015.
- ↑ Jenny Turner (3 жовтня 2012). Lightning Rods by Helen DeWitt – review (англ.) . www.theguardian.com. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 11 травня 2015.
- ↑ Helen DeWitt (1 жовтня 2012). Lightning Rods (англ.) . www.andotherstories.org. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 11 травня 2015.
- ↑ Jenny Davidson (13 жовтня 2011). A Conversation With Novelist Helen DeWitt (англ.) . www.theawl.com. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 11 травня 2015.
- ↑ David K. Israel. An interview with novelist Helen DeWitt (англ.) . boingboing.net. Архів оригіналу за 15 вересня 2015. Процитовано 11 травня 2015.
- ↑ Jeremy Colangelo (12 червня 2012). Helen DeWitt on Writing, Flin Flon and the Canadian Personality (англ.) . www.openbookontario.com. Архів оригіналу за 19 лютого 2014. Процитовано 11 травня 2015.
- ↑ Helen DeWitt (листопад 2014). Climbers (англ.) . harpers.org. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 11 травня 2015.
- ↑ Harper's Magazine vol.329 No. 1974
- ↑ And Other Stories, Helen DeWitt [Архівовано 26 грудня 2017 у Wayback Machine.] Retrieved 23 January 2013
- Сайт ДеВітт [Архівовано 9 травня 2008 у Wayback Machine.]
- Блог ДеВітт [Архівовано 20 травня 2015 у Wayback Machine.]
