ПАРУБІ́Й Андрій Володимирович (31. 01. 1971, м. Червоно­град, нині Шептицький Львівської обл. — 30. 08. 2025, Львів) — політичний і державний діяч. Герой України (2025, посмертно). Народний депутат України (від 2007). Ордени «За заслуги» 3-го ступеня (2006) та князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2009). Закінчив Львівський університет (1994) та аспірантуру в Національному університеті «Львівська політехніка» (2001). На­прикінці 1980-х — початку 1990-х рр. був активним організатором студентського та молодіжного рухів: один із засновників політичної молодіжної організації «Спадщина», стояв біля джерел Соціал-національної партії України (нині ВО «Свобода»). Згодом — активний учасник Помаранчевої революції (2004) та Революції гідності (2013–14). У 2011 долучався до акцій протесту в Москві, що вимагали від­ставки В. Путіна й чесні вибори. У ВР України був від різних політичних сил (партія «Наша Україна», ВО «Батьківщина», «Народний фронт»); працював у парламентських комітетах з питань національної без­пеки й оборони, регламенту та депутатської етики. 2014 при­значений секретарем Ради національної без­пеки і оборони України (через пів року звільнився за власним ріше­н­ням). 2014–16 — перший за­ступник Голови, 2016–19 — Голова ВР України. Ві­ді­грав помітну роль у зміцнен­ні обороно­здатності держави, роз­будові українського парламентаризму, від­стоюван­ні євроінтеграційного курсу та впроваджен­ні законодавчих рішень, спрямованих на утвердже­н­ня української мови як державної. Загинув від кульових поранень унаслідок збройного замаху. На місці загибелі Парубія у Львові на вул. Академіка С. Єфремова, № 48 йому встановлено меморіальну дошку.