ЗА́ҐРЕБ (Zagreb) — столиця Хорватії. Знаходиться на р. Сава, біля під­ніж­жя гори Медведница. Населе­н­ня 804,2 тис. осіб (2008), з них українців — близько 300 осіб. Важливий транс­порт­ний вузол. У Заґребі діє між­народний аеропорт Плесо. Перша писемна згадка про Заґреб датована 1094. У 1242 отримав статус вільного міста Хорватсько-Угорського королівства. Від 1557 — столиця Хорватії і резиденція бана. Від 1868 — столиця автономної провінції Хорватія та Славонія у складі Австро-Угорської імперії. Від 1918 — у складі Королівства сербів, хорватів та словенців (від 1929 — Югославії). 1941–45 — столиця проголошеної «Незалежної держави Хорватії». Від 1945 — столиця союзної Республіки Хорватія у складі Федеративної Народної Республіки Югославія (від 1963 — Соціалістична Федеративна Республіка Югославія). Всупереч економічній і духовній колонізації 1945–90, Заґреб був духовним центром опору комуністичного режиму, осередком хорватського культурного і національного сві­домості. Під час воєн­них дій 1991 і 1995 місто за­знало бомбардувань. Від 1991 — столиця Республіки Хорватія. У Заґребі діють Хорватська академія наук і мистецтв (1866), Заґребський університет (1669) з 3-ма академіями (музичною, 1829; драматичного мистецтва, 1897; витончених мистецтв, 1907), Матиця хорватська, а також низка на­вчальних та науково-дослідних установ. Ві­домі галереї мистецтв: Штросмаєра, модерна, наївного мистецтва; музеї — сучасного мистецтва, «Мімара», «Ґліптотека»; театри — Хорватський національний, «Комедія», «Гавела», «Керемпуг», «Гістріони». Архітектурні памʼятки: Ґрадец, готичний собор Вознесі­н­ня Божої Матері (13–15 ст., від­новлений у 19 ст.), ансамбль резиденції архі­єпис­копа з палацом, залишки укріплень (усі — 13–18 ст.), готична церква святого Марка (14–15 ст., пере­будована у 17–19 ст.), барокова церква святої Катерини (17 ст.), палаци у стилях бароко і класицизму. Заґреб — осередок релігійного та освітнього життя української діаспори, яка після першої хвилі міграцій у 18 ст. з Закарпа­т­тя до Воєводини від­новилася 1880 з Галичини до Боснії, 1890 — до Славонії. Духовним центром українських пере­селенців була греко-католицька церква Крижевацької єпархії (Хорватія). 1880 у Заґребі збудована греко-католицька церква святих Кирила й Мефодія (роз­пис іконостаса українського автора Е. Бучевського), існувала греко-католицька семінарія, середня школа. Від 1919 у Заґребі діяла дипломатична місія ЗУНР (очолював Д. Лукіянович), від 1922 — товариство «Просвіта», Українська студентська громада (згодом товариство «Дні­про»), видавали двотижневик «Думка». 1941–44 від­крито Українське пред­ставництво в «Незалежній державі Хорватії» (голова — В. Войтанівський). З ініціативи та за участі українських студентів Заґреба створений Український легіон з метою визволе­н­ня України від більшовизму. 1944–45 періодично викладали українську мову в Заґребському університеті. Після 1945 багато українців були ре­пресовані комуністичним режимом. Від­новле­н­ня україністики роз­почалося у 1950-х роках. Від 1964 українську мову факультативно викладають на філософському факультеті Заґребського університету. Від­крите 1995 посольство України порушило пита­н­ня про введе­н­ня україністики як фахового предмета. 1997 у Заґребському університеті створене від­діле­н­ня, 2001 — кафедра (очолював М. Попович, від 2009 — Є. Пащенко) української мови і літератури. 1997 заснована Асоціація хорватських україністів (голова — А. Флакер, від 2009 — Є. Пащенко). Нині у Заґребі діють 3 товариства («Хорватсько-українське спів­робітництво», Хорватсько-української дружби, Української культури), Українська громада Хорватії (обʼ­єд­нує всі осередки української діаспори в країні), від­діле­н­ня Союзу русинів і українців Хорватії. Асоціація хорватських україністів і товариство «Хорватсько-українське спів­робітництво» започаткували серію «Ucrainiana croatica» (перша книга — «Голодомор», 2008). У Заґребі виходять «Вісник української громади в Хорватії», «Наша газета». Одна з вулиць Заґреба на честь ви­зна­н­ня Україною незалежності Хорватії 1991 на­звана «Українською».