ІСЛА́М (з араб. — покірність, від­да­н­ня себе Богу) — одна зі світових релігій. Виник у 7 ст. в Аравії за значного впливу християнства та юдаїзму при роз­кладі патріархально-общин­ного ладу, політичної, етнічної і культурної консолідації арабського світу, формуван­ні класичної арабської мови. Поширений у країнах Близького й Середнього Сходу, Пів­ден­но-Східної Азії, Африки та на о-вах Філіп­пінського архіпелагу. Засновник І. — пророк Мухам­мед (близько 570–632), який склав священ­ну книгу Коран на основі одкровень Ал­лаха, записаних від нього упродовж 23-х р. Особлива увага ран­ніх мусульман до питань права і зовнішньої обрядовості зна­йшла від­ображе­н­ня у 5-ти основних віровче­н­нях: ви­зна­н­ня єдинобож­жя й пророчої місії Мухам­меда, молитва («салят»), піст («саум»), податок на користь бідних («закят») і паломництво («хадж»). Проте ідейні роз­ходже­н­ня серед мусульман при­звели до того, що вже у середин­ному 8 ст. в І. виникло 5 основних течій: харіджиїзм, шиїзм, мурджиїзм, мутазилізм та сунізм. Кожне з угруповань об­стоювало своє вче­н­ня як єдино вірне, через що пита­н­ня правовірності згодом стало однією з центральних про­блем мусульманського богословʼя. Теократичний характер вче­н­ня Мухам­меда донині є ідеалом «мусульманського правлі­н­ня» та стверджує неподільність духовного і світської влади в руках глави мусульманської громади (див. Імамат). Ототожне­н­ня релігійного і національного у масовій сві­домості мусульман, з одного боку, та уявле­н­ня про мусульманську єд­ність, засновану на головній ідеї І. про єдинобож­жя, з ін., зумовили формува­н­ня теорії «ісламського шляху» роз­витку (див. Ісламізм). В Україні І. значно поширений у Криму, що повʼязано з завоюва­н­ням пів­острова 1242 монголо-татарами (див. Кримські татари), послідовниками сунізму. Мусульманське духовенство Кримського ханства очолював муфтій як вища духовна особа після халіфа — турецького султана. 1783 Крим при­єд­нано до Російської імперії, яка утискувала татар, що сповід­ували І., не лише економічно, а й духовно, зокрема руйнуючи молитовні будинки. Так, станом на 1786 у 6-ти містах і 1474-х селах Криму було понад 1600 мечетей, 1855 їх кількість скоротилася до 1492, 1864 — 803, 1890 — 737, після закінче­н­ня 1-ї світової війни — 632. До того часу пів­острів залишила 161 тис. мусульман. Станом на 1917 татари складали 36,6 % сільського і 11,3 % міського населе­н­ня Криму. Водночас на­прикінці 19 — на початку 20 ст. промислові ра­йони України почали активно заселяти інші сповід­ники І., зокрема поволзькі татари й башкири. Згодом по­стали мусульманські громади у Донецьку, Харкові, Дні­пропетровську, Одесі та Києві. Зі встановле­н­ням більшовицької влади й прийня­т­тям 1919 декрету про від­окремле­н­ня Церкви від держави мечеті пере­дали мусульманським громадам, проте у 1930-х рр., із нагніта­н­ням ате­їстичної пропаганди й пере­слідувань священ­нослужителів, мусульманські молитовні споруди пере­важно під приводом їх незадовільного санітарно-технічного стану або руйнували, або ж пере­давали колгоспам під склади, клуби, школи, хати-читальні тощо. 1937 у Криму ще діяло 23 мечеті, які на­ступного року закрито (донині на пів­острові збереглося 72 мечеті дореволюційної побудови, з яких 38 повернуто мусульманським громадам). Нині чисельність етнічних мусульман в Україні — бл. 500 тис. осіб. Частка іноземних громадян, які сповід­ують І., та новонавернених українців достемен­но неві­дома. Найбільшу етнічну групу складають кримські татари (близько 250 тис. осіб), також пред­ставлені поволзькі татари (бл. 73 тис. осіб, територія компактного прожива­н­ня — Донецька та Луганська обл.), азербайджанці (бл. 45 тис. осіб), узбеки й інші етнічні групи Центральної Азії та Кавказу (загалом 40 різних етнічних груп). Більшість мусульман України є пред­ставниками сунітської гілки І. та належать до ханафітської школи мусульманського права. Громади шиїтів обʼ­єд­нуються в організацію «Байт аз­Захра» (Луганськ). Також в Україні діють суфійські ордени, зокрема ріфаійя та кадарійя. Становле­н­ня ісламських організацій в Україні почалося від­разу після проголоше­н­ня державної незалежності 1991 та стало частиною загального релігійного від­родже­н­ня пост­радянського періоду. За від­сутності церковної структури ін­ституалізація І. від­бувається у формі духовних управлінь, а також організацій ін­новаційного типу, які координують релігійне життя мусульманських громад. Станом на 1 січня 2011 в Україні зареєстровано 6 духовних управлінь: Духовне управлі­н­ня мусульман Криму (ДУМК), що охоплює 610 громад (з них 351 зареєстрована); Духовне управлі­н­ня мусульман України (ДУМУ), що обʼ­єд­нує 109 громад різної етнічної приналежності (пере­важно діаспор Центральної Азії та Кавказу) та є найбільшим провід­ником суфійського І. в Україні; Духовний центр мусульман України (заснований 1994) — 19 громад поволзьких татар, роз­ташованих пере­важно на Донбасі; Київський муфтіят (заснований 2007) — 16 татарських громад Києва та інших міст України; Духовне управлі­н­ня мусульман України «Умма» (засноване 2008), що діє при організації «Ар­раїд» (нині Всеукраїнська асоціація громадських організацій «Альраїд») та обʼ­єд­нує 20 громад із різних регіонів України; Духовний центр мусульман Криму (ДЦМК, заснований 2010) — організаційне від­галуже­н­ня ДУМУ на Кримському пів­острові. Окрім тих, що входять до складу духовних управлінь, значну частину складають автономні мусульманські громади. Серед організацій ін­новаційного типу найдієвішою є «Ар­раїд», яка обʼ­єд­нує мусульман-іноземців, пере­важно студентів. З-поміж транс­національних мережевих структур на території України найбільшу активність проявляє «Хізбу-т-тахрір» («Партія визволе­н­ня»). Мусульманські ін­ституції провадять релігійну, соціальну та культурну діяльність, мають кілька видавничих центрів («Аль-Ансар», «Аль-Іршад»), випускають періодичні ви­да­н­ня російською, українською та арабською мовами: газети «Хидает» (ДУМК), «Минарет» (ДУМУ; обидві — від 1994), «Ар­раид» («Альраїд», від 1997), «Умма» (ДУМУ «Умма»), «Мирас» (ДЦМК; обидві — від 2009), журнал «Украина и Исламский мир» (Київський муфтіят, від 2008) та ін. Діють кілька на­вчальних закладів, зокрема Київський ісламський університет при Київському муфтіяті (заснований 2008), 5 духовних шкіл при ДУМК. «Ар­раїд» та її обласні організації виконують функції Ісламського громадського культурного центру.